Матеріалізм і завдання філософії

Справедливо, що нині особливо матеріалізм має партію, сильну, принаймні, своєю числительностию і значенням в області природознавства. Як при настрої суспільства ідеалістичному виникає в нім схильність до міфології, до віри в привидів, в створення фантазії, що затуляють собою дійсність, так справжній матеріалізм може бути розглядаємо як побічний продукт реалістичного настрою нашої цивілізації. Ми так багато зобов'язані мертвому механізму природи, в області якого діячі і двигуни виявляються тим досконаліше, чим вони пассивнее, що фантазія мимоволі малює образ простої, пасивній матеріальності як чогось основного, що лежить на самому дні явищ : вона хотіла б усі рухи так званого життя пояснювати так само просто і зручно з механічних стосунків матеріальних частин, як пояснює вона рухи парової машини. Чарівлива думка, що у разі успіху цих пояснень ми могли б так само просто управляти долями своїми і інших людей, як нині управляємо рухом машин служить чи не найзадушевнішим спонуканням до матеріалістичних переконань. Якби дійсність була в усіх своїх одкровеннях матеріальна, то основний закон механіки, яким виражається рівність дії і протидії в усіх рухах речової природи, тягнувся б без меж на усе існуюче; а оскільки цей закон містить в собі основу для усіх винаходів в області механіки, то ми вже не знаходили б в природі явищ, що не підкоряються винахідливому генієві людини.

ОЛЕКСІЙ МИКИТОВИЧ ГИЛЯРОВ

ФІЛОСОФІЯ В ЇЇ ІСТОТІ, ЗНАЧЕННІ

І ІСТОРІЇ

1. Зовнішній організм

1. Зовнішні ознаки живого організму, властиві усім високорозвиненим живим організмам, і особливо нашому, як найбільш високорозвиненому, нижченаведені:

а) Живий організм - ціле, таке, що складається з різноманітних частин, об'єднаних причинним і доцільним зв'язком таким чином, що як ціле обумовлюють собою частини, так і навпаки.

Наш організм складний з органів, органи з тканин, тканини з клітин, клітини з ще простіших з'єднань. Клітини налічуються мільярдами або, точніше, не піддаються обліку. Усі ці частини обумовлені природою так, що через цю природу існують саме такі, а не інші частини. З іншого боку, якби частини нашої істоти були інші, то була б іншою і наша природа.

Підпорядкування великої кількості єдності і єдності множині - є гармонія. Тому можна визначити організм, як гармонію між цілим і частями. Цей зв'язок між частинами і цілим - причинна і доцільна.

Частини організму існують лише через ціле, а ціле - лише через частини. Як ціле організму - є умова існування його частин, так і, навпаки, частини організму - умова існування його, як певного цілого. Ціле існує лише в частинах, а частині - лише в цілому. При цьому, як ціле існує для частин, так і частини для цілого. Ушкодження цілого позначається і на частинах, і навпаки.

в) Живий організм можна розглядати, як співтовариство живих істот.

У живому організмі усі його частини живі. Жодна з них по відношенню до цілого не існує відособлено, але по відношенню між собою одні більш, інші менш самостійні. Кожна з численних клітин, з яких складний наш організм, є, у свою чергу, організм. Нервова система, що зв'язує усе це множина в одне ціле, складається з незліченної безлічі організмів, званих нейронами. Червоні і білі кров'яні тільця, фагоцити, лейкоцити, бактерії, що наповнюють нас, - усе це живі індивіди. Найбільш самостійні клітини розмноження. Прості істоти розмножуються простим діленням, відтворюючим нові організми.