3. Держава - знаряддя експлуатації пригноблюваного класу

Нині імперіалізм і панування банків "розвинули" обоє ці способу відстоювати і проводити в життя всевладдя багатства в яких завгодно демократичних республіках до незвичайного мистецтва. Якщо, наприклад, в перші ж місяці демократичної республіки в Росії, можна сказати в медовий місяць одруження "соціалістів" есерів і меншовиків з буржуазією в коаліційному уряді р. Пальчинский саботував усі заходи приборкування капіталістів і їх мародерства, їх грабежу казни на військових постачаннях, якщо р. Пальчинский (замінений, звичайно, іншим абсолютно таким же Пальчинским), що потім пішов з міністерства, "нагороджений" капіталістами містечком з платнею в 120 000 рублів в рік, - те що це таке? прямий підкуп або непрямій? союз уряду з синдикатами або "тільки" дружні стосунки? Яку роль грають Черновы і Церетели, Авксентьевы і Скобелевы? - чи "Прямі" вони союзники мільйонерів‑казнокрадів або тільки непрямі?

4. "Відмирання" держави і насильницька революція

В перших. На самому початку цього міркування Енгельс говорить, що, беручи державну владу, пролетаріат "тим самим знищує державу як державу". Що це означає, про це думати "не прийнято". Звичайно це або ігнорують абсолютно, або вважають чим‑те на зразок "гегельянської слабкості" Енгельса. На ділі в цих словах виражений коротко досвід однієї з найбільших пролетарських революцій, досвід Паризької Комуни 1871 року, про що детальніше піде у нас мова у своєму місці. На ділі тут Енгельс говорить про "знищення" пролетарською революцією держави буржуазії, тоді як слова про відмирання відносяться до залишків пролетарської державності після соціалістичної революції. Буржуазна держава не "відмирає", по Енгельсу, а знищується пролетаріатом в революції. Відмирає після цієї революції пролетарська держава або напівдержава.

Глава III держава і революція. Досвід паризької комуни 1871 року. Аналіз маркса

2. Чим замінити розбиту державну машину?

Отже, розбиту державну машину Комуна замінила нібито "тільки" повнішою демократією: знищення постійної армії, повна виборність і змінюваність усіх посадовців. Але насправді це "тільки" означає гігантську заміну одних установ установами принципово іншого роду. Тут спостерігається якраз один з випадків "перетворення кількості в якість": демократія, проведена з такою найбільшою повнотою і послідовністю, з якою це взагалі мислимо, перетворюється з буржуазної демократії в пролетарську, з держави (= особлива сила для пригнічення певного класу) в щось таке, що вже немає власне держава.

Пригнічувати буржуазію і її опір все ще необхідно. Для Комуни це було особливо необхідно, і одна з причин її поразки полягає в тому, що вона недостатньо рішуче це робила. Але пригнічуючим органом є тут вже більшість населення, а не меншість, як бувало завжди і при рабстві, і при кріпацтві, і при найманому рабстві. А раз більшість народу само пригнічують тих, що своїх пригноблюють, то "особливої сили" для пригнічення вже не треба! У цьому сенсі держава починає відмирати. Замість особливих установ привілейованої меншості (привілейоване чиновництво, начальство постійної армії), само більшість може безпосередньо виконувати це, а ніж більш всенародним стає саме виконання функцій державної влади, тим менше стає потребі в цій владі.