IV. Презентація

V. Опрацювання нового матеріалу

Завдання для учнів

Підготувати повідомлення про театр ляльок вертеп за наступним планом.

1. Зародження театру.

2. Вертепна скринька.

3. Тематика вистав.

4. Автори і виконавці вертепних драм.

5. Місця проведення вертепних вистав.

6. Значення вертепу в розвитку української культури.

Матеріали для ознайомлення

«Зародження театру

Основою українського театру стали народні ігри й обряди, в яких драматич­на дія поєднувалася з діалогами, співами, танцями, перерядженням тощо. Теат­ралізовані видовища влаштовувалися на міських майданах і ярмарках, де зби­ралося багато глядачів: селяни, міщани, козаки, шляхта.

В Острозькій школі, Київському колегіуму, братських школах влаштовува­лися театралізовані вистави - так звані шкільні драми. Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав - драми невідомих авторів - «Слово про збу­рення пекла», «Трагедія руська», а також «Роздуми про муки Христа, спасителя нашого» Іоаникія Волковича. В антрактах драм виконувалися комедійні інтер­медії на побутові теми.

Вертепна скринька

Із Різдвяною шкільною драмою, що має давнє коріння в українській обря­довості, тісно пов'язані національний театр ляльок вертеп. Час його виникнення ще й досі точно не з'ясований, адже не були розшукані тексти вертепних драм. Вертепна дія розігрувалася у великій дерев'яній скрині, поділеній на два (інко­ли три) поверхи. У підлозі сцени обох ярусів прорізувалися щілини, крізь які один чи два актори водили ляльок, закріплених на дротах. Така конструкція скрині не випадкова: вона відповідала особливостями сюжету, що розгортала­ся за двома сюжетними лініями - релігійною і народною. На верхньому, «не­бесному» поверсі розігрувалася християнська драма — містерія про народження Христа Дівою Марією, співалися янгольські хори, канти, колядки. На нижньо­му, «земному», діяли інші персонажі.

Тематика вистав

Українська вертепна драма складалася з двох частин: релігійної та інтер­медійної з національно-побутовими елементами. Починалася вистава релігійною частиною, яка відбувалася на горішній сцені. Тут чергувалися епізоди народжен­ня Ісуса Хреста, поклоніння пастухів, винищення немовлят царем Іродом і йо­го смерті. Потім дійство переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно - побутові сценки з реального життя. Серед персонажів найпопулярнішими були Запорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Вони роз­мовляли народною українською мовою, були вдягнені в українські національні костюми. Вертепна драма збагачувалася народними піснями, обрядами, іграми.

Автори і виконавці вертепних драм

Вертеп - старовинний український народний театр ляльок. В Україні він по­ширився у XVII—XVIII ст. Вистави відбувалися у скриньці (шопці), що мала виг­ляд двоповерхового будиночка або церкви. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев'яні ляльки і змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. Виконавцями зазвичай були мандрівні дяки або вихованці шкіл, які під час кані­кул розходилися по Україні в пошуках засобів до існування.

Авторами і виконавцями вертепних драм також були школярі та студен­ти Києво-Могилянської академії, які, не маючи коштів на навчання, тимчасо­во переставали навчатись. У п'єсах для вертепу вони зазвичай використову­вали знання, набуті у школах. Отож, вертеп мав багата спільного зі шкільною драмою. Вертепна драма складалася із двох частин: драми про Ірода, писаної книжною українською мовою, та інтермедійної - кількох інтермедійних сцен живою українською мовою. Збагачувалася вона народними піснями, обряда­ми, іграми.

У другій, інтермедійній дії розігрувались комічні сценки та діалоги з ук­раїнського життя, виконувались народні пісні й танці, грали «троїсті музи­ки». Наприкінці з'являвся головний герой — народний захисник сміливий Запорожець. Цю ляльку робили вищою за всі інші й одягали в яскравий ук­раїнський костюм. Запорожець усіх перемагав і співав рішучу епічну пісню: «Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні». Поляки танцю­вали краков'як, російський солдат, «москаль» — камаринську, українці Дід і Баба співали «Ой під вишнею, під черешнею» і танцювали запальний коза- чок. У такий спосіб музика емоційно підсилювала національну своєрідність образів.

Місця проведення вертепних вистав

Відомо, що студенти-мандрівники ходили під час Різдвяних свят із верте­пом селами і хуторами, відвідували панські садиби і козацькі оселі, заробляю­чи собі на хліб.

Значення вертепу в розвитку української культури

В Україні вертепна драма стала улюбленим видовищем широких кіл наро­ду, предтечею демократичного театру. На Галичині, Буковині й Закарпатті на­був популярності так званий живий вертеп, у якому замість ляльок грали люди-актори.