IV. Підсумок уроку

Розв'язування кросворду

По горизонталі

1. Техніка виготовлення виробів з металу, шляхом нагрівання та розм'якшування з подальшим наданням заготівці відповідної форми та фак­тури. (Ковальство.)

Тканина, якою користуються при вишиванні. (Канва.) Виготовлення килимів, гобеленів, паласів із пряжі на спеціальному верстаті або рамі. (Килимарство)

4. Вироби із глини. (Кераміка.)

5. Вид живопису, який застосовується для прикрашання, оздоблення пред­метів побуту, будівель, інтер'єрів. (Декоративний.)

6. Мінеральна маса із суміші каоліну, пластичної глини, кварцу і польового шпату, яка використовується для виготовлення тонкого посуду, виробів де­коративного та прикладного характеру. (Фарфор.)

По вертикалі

1. Твір декоративного мистецтва, виготовлений із складеного у кілька разів білого або кольорового паперу методом вирізання. (Витинанка.)

2. Мистецтво виготовлення тканини на ткацькому верстаті. (Ткацтво.)

3. Інструмент живопису. (Пензель.)

4. Техніка виконання рельєфу на поверхні тонких листів із металу. (Чеканка.)

5. Нашивання візерунків на тканину або шкіру різними видами ниток. (Ви­шивка) *

6. Яйце, розписане різнокольоровими візерунками. (Писанка)

7. Узор, побудований на ритмічному чергуванні елементів. (Орнамент)

8. Ажурне, плетене полотно. (Мереживо)

Наприкінці уроку учні організовують виставку художніх робіт.

V. Оцінювання

Учитель оцінює роботу учнів на уроці.

VI. Домашнє завдання

Учитель дає учням завдання за своїм вибором.

10 Клас

ТЕМА: Декоративно-прикладне мистецтво та народні художні промисли.

МЕТА: познайомити учнів із українськими народними промислами (Косів, Опішня, Яворів, Петриківка); прищеплювати любов до своєї малої батьківщини; розвивати художній сма­к, виховувати шанобливе ставлення до української культури.

ОБЛАДНАННЯ: матеріали та таблиці-ілюстрації: таблиця «Українська керамічна іграшка»; зразки народних іграшок, виготовлених із різноманітних ма­теріалів (тканина, глина, деревина, солома); технологічна табли­ця з виготовлення іграшки-сувеніру «Різдвяний янгол»; таблиця «Організація роботи учнів по групах за принципом «конвеєру».

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

Учитель вітається з учнями та бажає гарного настрою, позитивного спіл­кування, активної роботи. Учні готуються до роботи, організовують свої робочі місця.

II. Засвоєння нового матеріалу

Мистецтво виготовлення іграшок — один із найдавніших видів народної ху­дожньої творчості.

Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він проніс через століття. Особливістю творчості народного майстра є те, що він свідомо виго­товляє не тільки твір мистецтва, а і потрібну в господарстві річ. Тобто, майстри робили красивими звичайні речі, якими вони користувалися щоденно: посуд, одяг, іграшки тощо.

Своєрідність виготовлення іграшок визначається умовами побуту та праці, звичаями народу, національним характером, кліматичними умовами та матеріа­лами, які використовували. Так, в областях, багатих деревиною, іграшки були дерев'яні, у містах, багатих покладами глини — керамічні тощо.

Ранні іграшки Київської Русі, знайдені на території древніх міст — Київ, Опішня, Ужгород, Яворів, Косів датуються приблизно — X—XV ст. Сюжети іграшок того часу: коні, птиці-свистунці тощо.

У цих іграшках уже проявилися основні риси, притаманні всій народній творчості:

— узагальнення форми;

— характерні фольклорні деталі;

— перебільшування образу.

Іноді іграшці надавалося магічне значення. Наприклад, різноманітні свис­тунці, тріскотали, брязкальця за язичницькими віруванням слов'ян своїм свис­том та шумом відганяли злих духів. Із тих же причин не зображували обличчя у ляльки.

Із часом змінювалися та вдосконалювалися прийоми виготовлення іграшок, але зберігалися та розвивалися художні традиції, які заклали основу українсь­ких народних промислів.

Косів

Широко розкинулося по схилах Карпатських гір село Пістень. Гончарні ви­роби з Пістені та сусідніх селищ користувались великим попитом на ярмарках у місті Косів. Так, Прикарпатське місто Косів в Івано-Франківській області ста­ло осередком гуцульського народного мистецтва.

Косівські вироби важко спутати з якимись іншими — лише дві-три фарби ство­рюють характерний жовто-коричнево-зелений колорит розпису на білому тлі.

У розписі майстри використовують мотиви вазона, виноградного грона, ба­гатопелюсткової троянди, які часто поєднуються з сюжетними композиціями на побутові теми. У рослинні або геометричні розписи народні майстри вводять зображення птахів, тварин: півня, оленя, коня.

Поєднання різних матеріалів надає виробам своєрідної і неповторної краси.

Опішня

Здавна Опішня на Полтавщині здобула славу гончарського осередку, і досьогодні зберігає значення одного з основних центрів гончарства в Україні. Опішня — селище з найбагатшими і найрізноманітнішими покладами глини. Гончари Опішні називають глину «святою землицею». Тут виробляють вироби, які вносять красу в буденне життя.

Опішнянські майстри славились виготовленням різноманітних дитячих іграшок — найчастіше свистунців у вигляді коників, півників, козликів. А ще ро­били цілі комплекти декоративних фігурок, які складають веселі і жартівливі жанрові групи: «Весілля», «Ярмарок».

Світло-жовтий колір фону, або червоно-коричневий чи зелений фон, поси­лений контрастами блакитного, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і политий прозорою поливою,— ось своєрідні ознаки, що виділяють мистецтво опішнянських майстрів.

Яворів

Містечко Яворів у Львівській області здавна славилось майстрами, які ви­готовляли і розписували скрині. Скрині робили з соснових і липових дошок. Соснові покривали фарбами коричневого кольору, створюючи тло для розпису. А в липових залишали фактуру чистої деревини.

Розфарбовували також і дерев'яний посуд, і побутові речі, і музичні інстру­менти, і, звичайно, іграшки: кінь-гойдалка, свистунці, ляльки, птахи.

Тенденції українського народного мистецтва у наші часи продовжують жи­ти та розвиватися. Найцінніші риси народної іграшки: яскрава образність, доб­розичливий гумор, почуття матеріалу.

Сучасна народна іграшка вже не відповідає своїм первісним функціям — во­на зникла з ігор дітей.

Сьогодні народна іграшка ввійшла в наше життя як один з яскравих при­кладів декоративно-прикладного мистецтва, як сувенір, прикраса сучасного інтер'єру.

Іграшку-сувенір за принципами підвісної конструкції зі звисаючими еле­ментами («мобілє») часто підвішують над колискою немовляти як іграшку та оберіг.

Ш. ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Учитель.

Зараз ми навчимося за допомогою конструювання виготовляти з паперу іграшку-сувенір за конструкцією «мобілє» — «Різдвяного янгола».

Учень зачитує щедрівку:

Нова радість стала

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,

На небесі і на землі мир проповідають.

• Практичну роботу з виготовлення іграшки-сувеніра «Різдвяний янгол» уч­ні виконуватимуть у групах.

Клас поділяється на групи, за кількістю рядів.

Робота у групі організується за принципом «конвеєру», коли кожен учень виконує свою частину роботи, користуючись таблицею, послідовно на своїй дільниці. Виконавши свою роботу, учень передає заготовку наступному а той за ланцюжком — далі, доки всю фігурку не буде зроблено. Закінчені окремі еле­менти з'єднують в одну композицію.

Кожна група має технологічну карту з виготовлення фігурки «Різдвяного янгола», яка допоможе учням у роботі над іграшкою.

Творче завдання

За викройками, наданими у технологічній карті, можливо спробувати зро­бити фігурки: мудреця (замість німбу надіти йому на голову паперове покри­вало), феї (прикрасити фігурку мішурою та приклеїти блискітки на сукню та крила) тощо.

На дошці закріплено таблицю «Організація роботи учнів у групах за прин­ципом «конвеєру»», яка допоможе учням у роботі над практичним завданням.