Організація роботи учнів у групах за принципом «конвеєру»

1. Розмітити за викройкою 2. Тіло янгола

серветку

3.

Інструктаж із техніки безпеки

Під час виконання завдання необхідно бути уважним з інструментами та матеріалами, які використовуються в роботі: ножиці, різаки, ножі. Вирізуючи елементи композиції, направляйте робочі інструменти від себе, щоб не порани­тися. Не спрямовуйте інструменти в бік однокласників та не робіть різких рухів. Не обертайтеся, тримаючи в руках інструмент.

Самостійна робота учнів

Учні у групах виконують іграшку-сувенір «Різдвяний янгол». Учитель до­помагає учням, в яких виникли труднощі.

V. Підсумки уроку

Наприкінці уроку фігурки янголів і зірок об'єднуються в об'ємно-просторо­ву композицію та виходить мобіль «Різдвяний янгол». Учні вирішують, як вони прикрасять цією іграшкою дім чи клас.

10 Клас

ТЕМА: Декоративно-прикладне мистецтво та народні художні промисли

МЕТА: ознайомлювати учнів із розвитком декоративно-прикладного мистецтва та народними художніми промислами України; учити вирізняти промисли різних регіонів; знати їх відмінності та особливості; розвивати зацікавленість декоративно-прикладним мистецтвом та народними художніми промислами України та свого регіону, спостережливість, інтерес до культурної спадщини;

виховувати любов до народного мистецтва, дбайливе ставлення до пам'яток української культури.

ОБЛАДНАННЯ: фотографії виробів декоративно-прикладного мистецтва.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда

♦ Пригадайте, що таке декоративно-прикладне мистецтво.

♦ Що ми можемо назвати народними художніми промислами?

♦ Які центри народних художніх промислів ви знаєте?

III. Мотивація навчальної діяльності

IV. Викладення нового навчального матеріалу

Розповідь учителя

1) Декоративно-прикладне мистецтво

Українське народне декоративне мистецтво — унікальне явище національ¬ної культури, воно завжди правдиво показувало світу життя, духовне багатство, рівень культури, творчі сили й здібності, енергію і світогляд нації.

Словникова робота.

Народне прикладне мистецтво — народні художні промисли, що являють собою товарне виготовлення художніх виробів з обов'язковим застосуванням творчої ручної праці.

Народне декоративне мистецтво України розвивалося у двох основних напрямах — домашнє художнє ремесло й організовані художні промисли. Вони розвивалися паралельно, тісно переплітаючись між собою і взаємозбагачуючись, кожна історична епоха вносила свої зміни. Перехід від мануфактур до капіталістичних фабрик, промислового виробництва у XIX ст. негативно позна¬чився на домашньому розвитку художніх промислів, основа яких — традиційне художнє рукоділля.

У різні історичні епохи народне декоративне мистецтво зазнавало змін. Однак, завжди його визначальними рисами залишалися колективний характер творчості, спадковість багатовікових традицій. Ручний характер праці давав змогу імпровізувати, творити неповторне, мати «свою руку», «власний почерк». Проте, усе нове, що створювала кожна людина, завжди залишалося в межах ху¬дожніх традицій того осередку, де створювалося.

Словникова робота.

Художня традиція — це стійка система творення образів, естетичних уявлень, історично сформованих у певному середовищі. Основне у традиціях народного декоративного мистецтва — матеріал, техніка його обробки, характер виготовлення предметів, а також принципи і прийоми втілення образу. Вирішальну роль відіграють художні особливості сюжетних зображень, форми виробів, орнамент, виражені живописними, пластичними або графічними засобами.

Найпоширенішими в Україні були ткацькі мануфактури, засновані ще у XVII—XVIII ст. Перша половина XIX ст.— це період, коли виробництво очо¬лив великий капітал, формуючи капіталістичні відносини між його учасниками.

Так, серед ремісників-текстильників виокремлювалися ткачі, полотнярі, шерстянники, прядильники (ниткарі), сукновали й постригачі сукна, мотузники, канатники тощо.

Вільніші можливості для діяльності мали сільські й міські домашні промисли, тобто дрібне ручне товарне виробництво. Воно існувало в умовах нату¬рального господарства, де із наявної сировини виготовляли товар на продаж. Власниками промислів були представники майже всіх прошарків населення України — міщани, селяни, шляхта, козаки, купці та ін.