Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
плани конспекти уроків 10 клас.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

IV. Подання нового матеріалу-

Слово вчителя

Сьогодні ми називаємо М. В. Лисенка композитором, але його офіційним заняттям була педагогічна діяльність.

Понад 30 років життя Лисенко віддав справі музичної освіти. Він викладав у Київському інституті шляхетних дівчат, працював у музичній школі С. Блюменфельда, займався приватною педагогічною практикою. Підсумком його діяльності на ниві музичної освіти стала Київська національна музично-драма­тична школа.

Багато років композитор мріяв про справжню музично-драматичну шко­лу, про талановитих учнів. І ця мрія почала втілюватися в життя у 1904 р., ко­ли Лисенко орендував приміщення по вул. Підвальній, 15. Він вважав, що в йо­го школі повинні виховуватись актори та музиканти для української сцени. За основу навчання у школі було покладено програму Санкт-Петербурзької кон­серваторії та Московського театрального училища, вперше було відкрито клас бандури, викладачем якого був Іван Кучугура-Кучеренко. Уже в перший рік нав­чалося більше 300 учнів, більшість з яких були людьми середнього статусу і бід­няками. Школа не мала дотацій, існувала лише на оплату учнів, тому Лисенко часто входив у борги, брав кредити, та все ж у школі викладали найкращі викла­дачі, втілювалися в життя передові ідеї тогочасної України.

Із різних куточків тягнулась молодь до Лисенкової музично-драматич­ної школи, щоб потім зробити свій внесок у розвиток української культури. Із 1918 р. вона має назву «Вищий музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка». Цей заклад закінчили видатні діячі музичного мистецтва: композитори Кирило Стеценко, Левко Ревуцький, Олександр Кошиць та багато інших.

Помітний відбиток в історії національної музичної культури залишила діяльність М. Лисенка як етнографа та знавця музики.

У цьому відношенні велику цінність представляє запис весільного обря­ду (з текстом та музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобза­ря Остапа Вересая, наукові праці «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем О. Вересаем» (1874 р.), «Про торбан і музику пісень Водорта» (1892 р.), «Народні музичні інструменти на Вкраїні» (1894 р.).

Із 1865 по 1867 рр. разом із батьком він збирає та записує фольклор, пуб­лікує працю «Про історичні вподобання у смаках і модах народного одягу у Сквирському та Тарашданському повітах».

Усі його роботи стали першими дійсно науковими дослідженнями українсь­кого музичного фольклору. Відомий російський фольклорист, професор О. Міллер вважав М. Лисенка видатним ученим, збирачем української народнопісен­ної творчості.

Окрім композиторської, педагогічної та етнографічної діяльності, Лисенко виступав також як виконавець, хоровий диригент, громадський діяч.

Під час навчання у Лейцдігської консерваторії Микола Віталійович на­був високої професійної майстерності, опанував репертуар світових корифеїв — Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, успішно концертував зі своїми власни­ми творами. Із численних виступів митця потрібно згадати про його участь у слов'янському концерті у Празі 26 грудня 1867 р. Запрошений як представ­ник української музики, він із великим успіхом виконав у Празькій філармонії свою -«Концертну фантазію» на теми українських народних пісень.

Навчаючись у Петербурзі, Лисенко постійно виступає як піаніст, організо­вує, етнографічні українські концерти. Після повернення в Україну, він завж­ди був у центрі музичного і національно-культурного життя Києва, виступав із концертами як піаніст, організовував хори, концертуючи з ними Україною. Брав участь у «Філармонічному товаристві любителів музики та співу», «Гуртку лю­бителів музики» Я. Спиглазова, в організації недільної школи для хлопців-селян. Пізніше брав участь у підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського Геогра­фічного товариства, організовував щорічні Шевченківські вечори, був організа­тором музичного товариства «Боян» у 1905 р. разом з О. Кошицем.

Також у 1905 р. був створений «Український клуб» замість «Літературно-аристократичного товариства».

«...Треба нам, діячам культури, об'єднатися в ці важкі часи, спільно, дружно нести знання, слово, пісню людям...», — говорив Лисенко драматургу й актору Садовському. Український клуб став культурно-освітнім центром і першою ле­гальною українською громадською організацією. У клубі проводилися літера­турні та музичні вечори, читалися лекції, виступали відомі художники, актори, співаки, музиканти, письменники, проходили репетиції хору, заняття дитячої та спортивної секції, організовувалися вистави, виставки, працювала бібліотека.

Музична вікторина

Учні прослуховують і називають фрагменти музичних творів М. В. Лисенка (за вибором учителя).