Основні поняття

Метод – шлях дослідження, спосіб пізнання.

Провіденційний – заснований на розгляді всіх подій з точки зору прояву в них наперед встановленого Вищого Божественного промисла;

Магічний – той, що базуються на вірі у надприродні сили, не пов’язані з існуванням єдиного Бога.

Футурологічний – той, що спирається на суспільно-історичну практику й на наукову теорію ставлення людини до майбутнього.

Питання та завдання для самоконтролю

1. В чому, на Вашу думку, полягає сутність феномену передбачення подій майбутнього?

2. На чому має грунтуватися теорія передбачень і з чого вона має починатися?

3. За якими критеріями мають класифікуватися передбачення майбутнього?

4. Що може виступати предметом передбачень?

5. Які основні методи передбачень Вам відомі?

6. На які основні типи можуть поділятися передбачення за їхнім масштабом?

7. Наведіть класифікацію передбачень за галузями дійсності, яких вони стосуються.

8. Які передбачення Ви могли б назвати полярними?

9. Проведіть розподіл передбачень за їхнім характером.

Література

1. Бауэр А., Эйхгорн В. Философия прогностики. – М.: Мысль, 1971. – 235 с.

2. Бестужев – Лада И.В. Впереди XXI век: перспективы, прогнозы,

футурологи. – М.: ИНЭС, 2000. – 480 с.

3. Бестужев – Лада И.В. Мир нашего завтра. – М.: Мысль, 1986. – 323 с.

4. Бодрийяр Ж. Общество потребления: Его мифы и структуры. – М.:

Республика, 2001. – 269 с.

5. Гаврилишин Б. До ефективних суспільств: Дороговкази в майбутнє.

Доповідь Римському клубові. – К.: ПУЛЬСАРИ, 2009. – 248с.

6. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. – К.: Основи, 2004. – 238 с.

7. Гвишиани Д.М., Лисичкин В.А. Прогностика. – М.: Наука, 1968. – 272 с.

8. Глэд Дж. Будущая эволюция человека: Евгеника двадцать первого века. –

М.: АСТ, 2005. – 176 с.

9. Гуревич П. Учебник для волшебника. – М.: Учпедгиз, 1985. – 189 с.

10. Замятин Е.И. Мы. – Свердловск: Средн.-Уральск. кн. изд.-во, 1991.

– 592 с.

11. Зелінський М.Ю. Людина майбутнього: прогнози й пророцтва. –

К.:Знання, 1990. – 220 с.

12. Canton J.Ph.D. The Extreme Future; The Top Trends That Will Reshape the

World in the Next 20 Years. – London: Penguin Books Ltd., 2007. – 371 р.

13. Сornish E. Futuring: The Exploration of the Future. – Maryland: Bethesda,

2005. – 313 p.

14. Jones, Christopher. The Manoa School of Futures Studies. Futures Research

Quarterly: 1992. – Р.19–25.

15. Yoda, Tomiko. The Rise and Fall of Maternal Society: Gender, Labor, and

Capital in Contemporary Japan // Japan after Japan: social and cultural life

from the recessionary 1990s to the present. / Edited by Tomiko Yoda and

Harry Harootunian. – Durham, [NC]: Duke University Press, 2006.– 447 p.

Тема 5. Співвідношення між випадковістю й закономірністю, минулим, теперішнім і майбутнім у дійсності

Мета розкриття теми: з’ясування сутності випадковості й необхідності через їхній взаємозв’язок та їхні прояви у закономірності; виявлення спільності та відмінностей між минулим, теперішнім та майбутнім як різновидами дійсності.

Ключові поняття: абсолют; абсурд; актуалізація; актуалізованість; випадковість; закономірність; необхідність; оказіоналізм; потенційність; сцієнтичний догматизм.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

5.1. Характер зв’язку між випадковістю та закономірністю.

5.2. Абсолютизація закономірності чи випадковості як абсурд.

5.3. Дійсність як втілення закономірного через випадкове.

5.4.Спільне й відмінне в різному дійсному: минулому; теперішньому й

майбутньому.