Тема 9. Наукова фантастика як засіб моделювання майбутнього

Мета розкриття теми: виявлення генезису феномена наукової фантастики, її сутності та соціальних функцій; з’ясування відмінностей, існуючих між фентезійною та науково-фантастичною літературою; відтворення реально існуючих зв’язків між наукою та науковою фантастикою; встановлення відмінностей між утопіями, антиутопіями, есхотологією та науковою фантастикою у здійснюваних ними функціях.

Ключові поняття: фентезі; наукова фантастика; розважальна література; інтелектуальна література; адекватність; евристика; ідилія; альтернативні моделі майбутнього; припущення неймовірного.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

9.1. Історичні передумови формування феномену

наукової фантастики.

9.2. Характер зв’язків, що існують між наукою та науковою

фантастикою.

9.3. Наукова фантастика як застереження і як заклик.

9.1. Історичні передумови формування феномену наукової фантастики

Прогнозувати події майбутнього – справа достатньо невдячна вже в силу того, що об’єкт дослідження – майбутнє не існує в теперішній – актуальній дійсності, тому науковці, як правило, дуже обережно ставляться і до надання таких прогнозів, і до сприйняття їх на віру.

Вірити чи не вірити передбаченням майбутнього – особиста справа кожного, але мало хто з вчених готовий ризикувати власною репутацією, надаючи чи підтримуючи прогнози, які можуть або збутися, або ні.

Для того ж, щоб динамічно розвиватися, прогностика має постійно «живитися» новими ідеями. З числа них деякі мають бути достатньо «божевільними» для того, щоб бути конструктивними. Як сказав Френсіс Бекон в своїх «Афоризмах про тлумачення природи й царство людини», кожне відкриття проходить в своєму становленні дві стадії: перша стадія – «цього не може бути»; друга – «так це ж очевидне!». Для того ж, щоб неймовірне стало очевидним, необхідною передумовою є наявність таких людей, які б брали на себе сміливість першими сформулювали актуально неймовірне в якості потенційно очевидного.

Саме таку місію покладають на себе ті, кого називають письменниками-фантастами.

Слід зауважити, що на теперішній час в англо-американській літературі існують два терміна, що означають різні види фантастики: fantasy та science-fiction, тобто власно наукова фантастика.

Засновниками фентезійного напрямку в літературі й відповідного йому терміна-поняття прийнято вважати Говарда Філіпса Ловкрафта (1890–1997 рр.) – родоначальника «міфів ктулху» та Роберта Ірвіна Говарда (1906–1936 рр.) – автора персонажу на ім’я Конан – варвар.

Fantasy, принаймні, сьогодні за своєю суттю є жанром розважальної літератури й дедалі більше фактично стає різновидом комерціалізованої масової культури, спрямованої виключно на отримання максимальних прибутків від продажу того товару, яким в даному випадку є відображення тих чи інших подій, що начебто відбуваються у вигаданому середовищі, зокрема, в майбутньому, не переймаючись при цьому проблемою наукової якщо й не достовірності, то хоча б імовірності описуваного. Оскільки футурологією принципово виключається сама можливість такого – суто комерціалізованого й підкреслено позанаукового її ставлення до майбутнього, остільки ймовірність встановлення конструктивних і продуктивних взаємних зв’язків футурології з fantasy слід визнати не тільки мінімальною, а й практично нульовою.

В такій ситуації для футурології не залишається іншого вибору, як шукати та налагоджувати партнерські зв’язки з іншим партнером – з science-fiction, тобто, з науковою фантастикою.

Авторство терміну наукова фантастика належить Якову Ісідоровичу Перельману – одному з найбільш відомих в світі популяризаторів математики та фізики. Саме ця людина поєднала воєдино ті терміни, що вживали по відношенню до своїх творів Жюль Верн, який визначав їх як наукові, та Герберт Уелс, називаючи свої романи фантастикою.

З самого моменту своєї появи – а таким зараз зазвичай вважається публікація Гербертом Джорджем Уелсом (1866–1946 рр.) його першого твору під назвою «Машина часу» (1895 р.) – наукова фантастика, принаймні, в кращих своїх зразках втілювала й втілює намагання поєднати сміливий політ людської фантазії з науковими уявленнями про Світ і про людину в їхніх взаємозв’язках та взаємовідношеннях, тому science-fiction – на відміну від fantasy – є жанром не розважальної, а інтелектуальної літератури.