Основні поняття

Майбутнє – час, який слідує за теперішнім, який ще не настав, та всі предмети, явища та процеси в ньому; потенційна дійсність.

Синергетика – (від грец. έυν – означення спільності та έργου – діяльність) – міждисциплінарний напрямок наукових досліджень, задачею якого є вивчення явищ та процесів на основі принципу самоорганізації систем.

Багаторівневість – щодо футурології – орієнтованість на дослідження об’єктивних тенденцій тих змін, що відбуваються на всіх рівнях організації дійсності: від глобального й регіонального до локального та індивідуального.

Утилітарність – націленість на з’ясування та розуміння того, що відбувається й чому саме це відбувається, через що складаються цілком об’єктивні передумови для осмисленої зміни наявної ситуації на краще.

Гуманістичність – служіння збереженню, підтриманню, розповсюдженню й підсиленню людяності й людськості як розумності й добро-діяльності в усіх взаємозв’язках, взаємостосунках та взаємовідносинах як між окремими людьми й між людськими спільнотами, так і між людьми та природним Світом.

Питання та завдання для самоконтролю

1. З якими науками найбільш тісно пов’язана футурологія?

2. Що становить собою предмет футурології?

3. Чим визначається футурологічна методологія?

4. В чому полягає мета футурології?

5. Які соціальні функції футурології Вам відомі?

6. Чому ані фаталізм, ані волюнтаризм не можуть бути визнані футурологією?

7. Які особливості футурології Ви вважаєте визначальними щодо її відмінності від інших наук?

8. Футурологія – на Ваш погляд – є теоретичною або практичною наукою?

Література.

1. Арон Р.Опій інтелектуалів. – К.: Юніверс, 2006. – 271 с.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального

прогнозирования. – М.: Academia, 1999. – 956 с.

3. Людвиченко М.В. Футурошок і футурофобія: порівняльна характеристика

понять // Шевченківська весна: матеріали Міжнарод. науково-практичної

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених; за заг. ред. проф.

О.Закусила. У 4-х част. Ч. 1. – К. : Обрій, 2008. – Вип. VI. – С. 213–215.

4. Спенсер Г. Неисповедимые тайны жизни. Факты и комментарии. – М.:

Изд.-во ЛКИ, 2007. – 208 с.

5. Стиглиц Дж. Ю. Глобализация: тревожные тенденции. – М.: Мысль, 2003.–

300с.

6. Стігліц Дж. Е. Глобалізація та її тягар. – К.: Академія, 2003. – 252 с.

7. Франко І. Що таке поступ? Львів: Зорі, 1991. – 24 с.

8. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М.: АСТ, 2003. – 603 с.

9. Moore B.N., Brooke K. Philosophy: The Power of Ideas. – London, Toronto,

Cleveland, 2003. – 755 p.

10. Sellars R.W. The Principles, Perspectives and Problems of Philosophy. – N.Y.,

John Wiley & Sons, Inc., 1990. – 446 p.

11. Slaughter, Richard A. Futures Beyond Dystopia: Creating Social Foresight. –

London: Routledge Falmer, 2004. – 245 p.

Тема 2. Генезис футурології

Мета розкриття теми: з’ясування історичних передумов виникнення футурології як спеціальної науки про майбутнє у ставленні до нього людини; відтворення стану, напрямків та перспектив розвитку футурології; виявлення особливостей саме цієї науки порівняно з іншими галузями дослідницької діяльності, спрямованими на відстеження зв’язків теперішнього з майбутнім.

Ключові поняття: футуризм; прогнозування; прогностика.

Тема розкривається через розгляд таких питань:

2.1. Історична необхідність створення футурології як спеціальної науки про майбутнє.

2.2. Стан і основні тенденції поступу футурології.

2.3. Принципові відмінності футурології від інших вчень про майбутнє.