- •Тема 1. Предметно-практичні та теоретико-методологічні засади футурології
- •1.1. Предмет футурології
- •1. 2. Місце футурології в системі наук
- •1. 3. Мета формування та розвитку футурології
- •1. 4. Футурологічні методи дослідження
- •1. 5. Особливості футурології порівняно з іншими науками
- •1. 6. Соціальні функції футурології
- •Література.
- •Тема 2. Генезис футурології
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •2.1. Історична необхідність створення футурології як спеціальної науки про майбутнє
- •2. Сучасний стан і основні тенденції поступу футурології
- •3. Принципові відмінності футурології від інших вчень про майбутнє
- •Основні терміни
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 3. Історія протофутурології
- •3. 1. Витоки футурології
- •3. 2. Основні етапи розвитку протофутурології
- •3. 3. Критерії об’єктивного оцінювання протофутурологічних концептів
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 4. Майбутнє як предмет передбачень
- •4. 1. Сутність феномену передбачення подій майбутнього
- •4. 2. Класифікація передбачень
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 5. Співвідношення між випадковістю й закономірністю, минулим, теперішнім і майбутнім у дійсності
- •5. 1. Характер зв’язку між випадковістю та закономірністю
- •5. 2. Абсолютизація закономірності чи випадковості як абсурд
- •5. 3. Дійсність як втілення закономірного й необхідного через випадкове
- •5. 4.Спільне й відмінне в різному дійсному: минулому; теперішньому й майбутньому
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 6. Оракули й оракульство: міфи та реальність
- •6. 1. Правда й вигадки щодо оракулів і оракульства
- •6. 2. Критерії відмінності між оракульством та містифікацією
- •6. 3. Парадокс справжніх оракулів
- •6. 4. Сфери дійсного застосування оракульства
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 7. Майбутнє як предмет контролю, кореляції та регуляції .
- •7. 1. Індикативний, протектативний та комплексний засоби контролю майбутнього
- •7. 2. Визначення феноменів кореляції між теперішнім і майбутнім та регуляції майбутнього
- •7. 3. Межі дійсної застосовуваності контролю, кореляції та регуляції майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 8. Майбутнє як предмет моделювання
- •8.1. Явище та поняття моделювання; історичні передумови їхнього формування
- •8. 2. Утопії та антиутопії в моделюванні майбутнього
- •8. 3. Фактори домінування антиутопій над утопіями в сучасній суспільній свідомості
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 9. Наукова фантастика як засіб моделювання майбутнього
- •9.1. Історичні передумови формування феномену наукової фантастики
- •9. 2. Характер зв’язків, що існують між наукою та науковою фантастикою
- •9. 3. Наукова фантастика як застереження і як заклик
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 10. Футурологічна етика
- •10.1. Ставлення до майбутнього як моральне явище
- •10. 2. Співвідношення між цілеспрямованістю та ціннісною орієнтованістю суб’єкта діяльності
- •11. 3. Стратегії руху до майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література.
- •Тема 11. Майбутнє як предмет творіння його людиною
- •11.1. Креативний потенціал людини по відношенню до майбутнього
- •11. 2. Історичне творіння людиною майбутнього
- •Основні поняття
- •Питання та завдання для самоконтролю
- •Література
- •Загальний список літератури
10.1. Ставлення до майбутнього як моральне явище
За своєю етимологією слово етика (лат.ethica, від грец. ήθος – звичай) означає науку, яка вивчає мораль (лат. moralis – моральний, від mores – звичаї: система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що – поза санкціонованостю їх державою – регулюють поведінку людей; відповідна форма наліндивідуальної свідомості).
Свого часу Імануїл Кант сказав в своїй «Критиці чистого розуму», що є дві речі, які наповнюють його душу завжди новим і все більш сильним здивуванням і благоговінням: це зоряне небо над головою й моральний закон в душі.
Ці дві, здавалося б, абсолютно несумісні «речі» мають дуже істотну спільну властивість: обидві вони є безмежними.
Зоряне небо – це вираз безмежної різноманітності речей, що існують у цьому Світі.
Моральний (лат. moralis – моральний від mores – звичай система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей) закон – це прояв безмежності людяного – розумного й добродіяльного – ставлення до всіх речей (під словом річ розуміється будь-який предмет, явище чи процес, включно з людиною: згадаймо декартове “I am тhing which thinks” – «Я є річ, яка мислить»), що були, що є й що будуть в цьому світі.
Моральним законом визначається чи, принаймні, має визначатися наше ставлення до всіх тих людей і їхніх творінь, тварин і рослин, річок і озер, степів і долин, які є тепер, які були в минулі часи й які будуть у майбутньому.
Сьогодні всі ми, разом узяті, потрапили в полон кризових явищ – екологічних, економічних, енергетичних, ресурсних, епідемологічних, політичних, релігійних, демографічних, і т.д., і т. ін., що все більш набувають загрозливого глобального характеру.
Оскільки всі ці кризові явища не притягли з собою якісь прибульці з Космосу й не спричинили ніякі свійські чи дикі тварини, що мешкають на Земній кулі, нам доведеться визнати, що винуватцем всіх цих негараздів є ніхто інший, як сам той рід, що називає себе Homo Sapiens, тобто, Людина Розумна.
Як казав Станіслав Лем, головна небезпека для людини – сама людина. Насправді ж головна небезпека не тільки для людини – людина.
Сьогодні парадокс «горя від розуму» полягає в тому, що розум, спрямований на отримання максимального прибутку від будь-чого, породжує справжнє безумство.
Потерпає від нього весь Світ: тварин і рослин, річок і струмків, морів і океанів, гір і долин, лісів і ланів.
Кожна річ, що нас оточує, сьогодні фактично стає заручницею наших дій.
На черзі – ще дві «речі»: Космос з практично безмежними можливостями його забруднення, захаращення, спотворення, та – Майбутнє з дійсно безмежним ресурсом бути тим, яким ми його сьогодні формуємо.
Сьогодні розум людини стає інструментом безмежного за своїм масштабом впливу на все, що відбувається в просторі й в часі.
Якщо ж цей розум позбавити моральності, то його вплив на все існуюче, втілений у відповідні дії, неминуче стане виключно деструктивним (лат. destructio, від destruo – ламаю, руйную).
Гонитва людини за все більшими й більшими прибутками, отримуваними за будь-яку ціну, в будь-який спосіб і будь-якими засобами є лише руйнацією людиною як самої себе зсередини, так і того навколишнього Світу, що оточує її ззовні.
Кожна людина ставить – як це й має бути – перед собою певні цілі, яких прагне досягти в певний спосіб.
В який саме? Якою ціною? За допомогою яких засобів? Використовуючи які «інструменти» досягнення поставленої мети?
