- •Від автора
- •Фольклор, або усна народна творчість
- •Фольклорні роди (за о.М.Авраменком)
- •Народний ліро-епос
- •Дума про Марусю Богуславку
- •Маруся Чурай
- •Вислови про пісні
- •Тести. Фольклор
- •31. Розташуйте уривки з народних пісень у порядку їх виконання:
- •32. У якому жанрі пісень наявні мотиви стрибання через багаття, ворожіння на вінках?
- •33. У якому жанрі календарно-обрядових пісень уславлюється народження Ісуса Христа?
- •34. Поєднайте зображення з уривком із пісні, який його ілюструє.
- •30. Розташуйте уривки з народних пісень у порядку їх виконання:
- •41. Встановіть відповідність між уривком із соціально-побутової пісні та її жанром.
- •42. Встановіть відповідність між уривком із соціально-побутової пісні та її жанром.
- •43. Встановіть відповідність між уривком із соціально-побутової пісні та її жанром.
- •44. Встановіть відповідність між уривком із соціально-побутової пісні та її жанром.
- •102. Встановіть відповідність між рядками із твору та його назвою.
- •103. Встановіть відповідність між рядками із твору та його назвою.
- •104. Встановіть відповідність між рядками із твору та його назвою.
- •105. Встановіть відповідність між рядками із твору та його жанром.
- •106. Встановіть відповідність між рядками із твору та його жанром.
- •107. Встановіть відповідність між рядками із твору та його жанром.
- •108. Встановіть відповідність між рядками із твору та його жанром.
- •109. Встановіть відповідність між зображенням та назвою твору.
- •110. Морозенко із однойменної історичної пісні – це:
- •111. Героїня народної думи «Маруся Богуславка» прославилася тим, що:
- •112. Зображений на фотографії політичний і військовий діяч є героєм твору:
- •Давня література Періодизація давньої української літератури (за Авраменком о.М.)
- •Доба монументального стилю Відомі літописи Київської Русі
- •«Повість минулих літ»
- •Повість минулих літ
- •Про заснування Києва ( іі пол. V (?) ‒ перша третина VI ст. (?)
- •Про напад хозарів (близько 893 року?)
- •Про помсту княгині Ольги
- •Тести. Давня література. «Повість минулих літ»
- •«Повість минулих літ»
- •42. Встановіть відповідність між реплікою і дійовою особою, якій вона належить.
- •Доба орнаментального стилю «Слово про похід Ігорів»
- •1985 За ухвалою юнеско відзначалося 800-річчя «Слова».
- •Словник
- •Переклади і переспіви «Слова про Ігорів похід»
- •Тести. Давня література. «Слово про похід Ігорів»
- •24. «Десять соколів на стадо лебедів» символізують:
- •36. Перша битва між половцями й русичами відбулася:
- •41. Скільки днів тривала битва на річці Каялі?
- •45. Зверненням до яких князів розпочинається «золоте слово» Святослава?
- •54. Хто «явить путь» князю Ігорю з полону?
- •58. Кого хотіли половецькі воєначальники «опутати красною дівицею»?
- •59. Встановіть відповідність між ілюстрацією та епізодом із «Слова про похід Ігорів».
- •60. Персонаж якого твору зображено на малюнку?
- •Українське бароко
- •Полемічна література
- •Поняття «полемічна література»
- •Книгодрукування в Україні
- •Григорій Сковорода
- •Творчий доробок Григорія Сковороди
- •Про переклади творів г.Сковороди
- •Байка «Бджола та Шершень» (байка 27)
- •Пісня 10. «Всякому місту звичай і права»
- •Цікаві факти із життя Григорія Сковороди
- •Філософські ідеї Сковороди
- •Крилаті вислови Григорія Сковороди
- •Тести. Життя й творчість Григорія Сковороди
- •33. Шершень, за г.Сковородою, – це образ людей, які:
- •34. Бджола, за г.Сковородою, – це образ людей, які:
- •36. У якому творі г.Сковорода звертається до хорта, мисливця і кота?
- •73. Встановіть відповідність між назвою твору і рядками з нього.
- •74. Встановіть відповідність між назвою твору і рядками з нього.
- •75. Встановіть відповідність між назвою твору і рядками з нього.
- •76. Встановіть відповідність між назвою твору і рядками з нього.
- •77. Встановіть відповідність між рядками з твору і його жанром.
- •78. Встановіть відповідність між рядками з твору і його жанром.
- •79. Встановіть відповідність між рядками з твору і його жанром.
- •80. Встановіть відповідність між рядками з твору і його жанром.
- •81. Персонаж якого твору зображено на малюнку?
- •82. Персонаж якого твору «Байок Харківських» г.Сковороди зображено на малюнку?
- •83. «Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд», - сказав Микола
- •Козацькі літописи
- •Мандрівні дяки
- •На відкритті пам’ятника і.Котляревському Про пам’ятник і.Котляревському в Полтаві
- •Про «Енеїду» і.Котляревського
- •Цитатна характеристика персонажів
- •Опера «Енеїда»
- •Прислів’я й приказки в «Енеїді» і.Котляревського
- •« Наталка Полтавка»
- •Цитатна характеристика персонажів
- •Тести. Життя й творчість Івана Котляревського
- •У якому році народився і.Котляревський?
- •Представником якого художнього напряму є і.Котляревський?
- •Кого називають зачинателем нової української літератури?
- •Який твір с.Єфремов назвав «першою ластівкою українського національного відродження»?
- •Кого Еол хотів випустити на прохання Юнони?
- •Кого і.Котляревський в «Енеїді» назвав «дряпічкою»?
- •Про кого йдеться у наступних рядках:
- •133. Встановіть відповідність між подіями «Енеїди» та частиною, в якій вони відбуваються.
- •134. Встановіть відповідність між подіями «Енеїди» та частиною, в якій вони відбуваються.
- •Яку п’єсу дивився Петро у театрі?
- •Персонаж якого твору зображено на малюнку?
- •Персонаж якого твору зображено на малюнку?
- •Хто був автором п’єси, яку дивився Петро у театрі?
- •У якому місті Петро був у театрі?
- •Якого українського гетьмана згадано у розмові про театр («Наталка Полтавка» і.Котляревський)?
- •Григорій Квітка-Основ’яненко (засновник нової української прози / повісті, представник сентименталізму)
- •Цитатна характеристика персонажів
- •Тести. Життя й творчість Григорія Квітки-Основ’яненка
- •Встановіть відповідність між малюнком і назвою обряду:
- •Окремі українські літературні угруповання хіх століття Кирило-Мефодіївське братство (товариство)
- •Руська трійця
- •Тарас Шевченко (Кобзар) Основоположник нової української літератури, сучасної української літературної мови
- •Жінки у житті т.Г.Шевченка
- •Мистецька спадщина т.Г.Шевченка
- •Художні техніки, в яких працював т.Г.Шевченко
- •Акварель.
- •Олівець.
- •Твори про життя т.Шевченка
- •Меморіальний музей-гауптвахта Тараса Шевченка в Оренбурзі
- •Цитатна характеристика персонажів
- •«Сон» («у всякого своя доля», 1844)
- •Уривки із твору, які варто пам’ятати
- •Дещо з історії
- •Уривки із твору, які варто запам’ятати
- •«До Основ’яненка»
- •«І мертвим, і живим»
- •«Заповіт» (1845)
- •Історія створення й видання «Заповіту»
- •«Заповіт» в музиці
- •«Мені однаково» (1847)
- •Окремі крилаті вислови із «Кобзаря»
- •Тести. Життя й творчість Тараса Шевченка
- •103. Ілюстрацією якого із творів т.Шевченка є подана картина?
- •237. Який край описано в рядках
- •299. Встановіть відповідність:
- •300. Встановіть відповідність:
- •301. Встановіть відповідність:
- •302. Встановіть відповідність:
- •303. Встановіть відповідність:
- •«Чорна рада»
- •Джерела
- •Проблематика
- •Головні персонажі
- •Значення в українській літературі
- •Цитатна характеристика персонажів
- •Тести. Життя й творчість п.Куліша
- •33. У творі «Чорна рада» п.Куліша яскраво виражені ознаки:
- •60. Хто хотів уночі зарізати я.Сомка?
- •61. Хто звелів посадити Іванця верхи на свиню й провезти по всьому Гадячу?
- •62. Гвинтовку називали князем, на думку Череванихи, бо:
- •66. Хутір Гвинтовки стояв недалеко від:
- •68. Княгиня прислала гостям … стьожки до комірів:
- •70. Який предмет гетьман дав Кирилові Туру?
- •71. Хто покарав і.Брюховецького?
- •86. Встановіть відповідність:
- •Оповідання «Максим Гримач» (твір співзвучний із «Марусею» г.Квітки-Основ’яненка)
- •Цитатна характеристика персонажів
- •Тести. Життя й творчість Марка Вовчка
- •20. Що плели у пана Максима Гримача?
- •22. Був Максим удовець, мав дві дочки... Жили вони в батька:
- •30. Коли Семен обіцяє Катрі повернутися:
- •Додатки Історична пісня «Зажурилась Україна»
- •Історична пісня «Та, ой, як крикнув же та козак Сірко»
- •Історична пісня «Максим козак Залізняк»
- •Історична пісня «За Сибіром сонце сходить»
- •Дума «Буря на Чорному морі»
- •Дума «Козак Голота»
- •Пісня Марусі Чурай «Ой не ходи, Грицю»
- •Українські кобзарі (Гомери України)
- •Життєпис Остапа Вересая
- •Життєвий і творчий шлях г.Сковороди
- •Вступ до збірки «Байки Харківські» г.Сковороди
- •Шевченко й Рівненщина
- •Шевченківський вірш
- •Відповіді до тестових завдань Фольклор
- •Давня література. «Повість минулих літ»
- •Давня література. «Слово про похід Ігорів»
- •Життя й творчість г.Сковороди
- •Життя й творчість і.Котляревського
- •Життя й творчість г.Квітки-Основ’яненка
- •Життя й творчість т.Шевченка
- •Життя й творчість п.Куліша
- •Життя й творчість Марка Вовчка
Уривки із твору, які варто пам’ятати
*** …У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, ‒ І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, ‒ каже, ‒ Може, так і треба». Так і треба! … … ви в ярмі падаєте Та якогось Раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці, схаменіться. Усі на сім світі ‒ І царята, і старчата ‒ Адамові діти…
*** Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють… …І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все-то те... Душе моя, Чого ти сумуєш?
|
Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть.
*** …Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. А я за нею та за нею, Лечу й прощаюся з землею…
*** Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне. А он бачиш? Очі! Очі! Нащо ви здалися, Чом ви змалку не висохли, Слізьми не злилися? То покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! Старці навіть цураються!! А панич не знає, З двадцятою, недоліток, Душі пропиває!..
*** …За що мені муки? Кому я що заподіяв? Чиї тяжкі руки В тілі душу закували, Серце запалили І галичі силу Думи розпустили?? За що, не знаю, а караюсь, І тяжко караюсь! І коли я спокутую, Коли діжду краю, Не бачу й не знаю!.. |
*** ...Заворушилася пустиня. Мов із тісної домовини На той остатній Страшний суд Мертвці за правдою встають. То не вмерлі, не убиті, Не суда просити! Ні, то люди, живі люди, В кайдани залиті. Із нор золото виносять, Щоб пельку залити Неситому!.. То каторжні. А за що? Те знає… Вседержитель… А може, ще Й Він не добачає. Онде злодій штемпований Кайдани волочить; Он розбійник катований Зубами скрегоче, Недобитка товариша Зарізати хоче! А меж ними, запеклими, В кайдани убраний Цар всесвітній! Цар волі, цар, Штемпом увінчаний! В муці, в катарзі не просить, Не плаче, не стогне! Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне!..
*** Смеркалося... огонь огнем Кругом запалало, Аж злякавсь я... «Ура! ура! Ура!» ‒ закричали. «Цу-цу, дурні! схаменіться! Чого се ви раді! Що горите?» ‒ «Экой хохол! Не знает параду. У нас парад! Сам изволит Сегодни гуляти!» «Та де ж вона, тая цяця?» «Бон видишь ‒ палаты». Штовхаюсь я; аж землячок, Спасибі, признався, З циновими ґудзиками: «Де ты здесь узялся?» «З України». ‒ «Так як же ти Й говорить не вмієш По-здешнему?» ‒ «Ба ні, ‒ кажу, ‒ Говорить умію, Та не хочу». ‒ «Экой чудак! Я всі входи знаю, Я тут служу, коли хочеш, В дворец попытаюсь Ввесты тебе. Только, знаєш, Мы, брат, просвищенны, ‒ Не поскупись полтинкою...» Цур тобі, мерзенний Каламарю...
|
*** …Та й пропхався у палати. Боже мій єдиний!! Так от де рай! Уже нащо Золотом облиті Блюдолизи; аж ось і сам, Високий, сердитий, Виступає; обок його Цариця- небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога, Та ще, на лихо, сердешне Хита головою. Так оце-то та богиня! Лишенько з тобою. А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршемазам. Ото дурний! а ще й битий, На квиток повірив Москалеві; от і читай, І йми ти їм віри! За богами ‒ панства, панства В серебрі та златі, Мов кабани годовані, Пикаті, пузаті!.. Аж потіють, та товпляться, Щоб то ближче стати Коло самих: може, вдарять Або дулю дати Благоволять; хоч маленьку, Хоч півдулі, аби тілько Під самую пику. І всі уряд поставали Ніби без’язикі ‒ Анітелень. Цар цвенькає; А диво-цариця, Мов та чапля меж птахами, Скаче, бадьориться. Довгенько вдвох похожали, Мов сичі надуті. Та щось нишком розмовляли ‒ Здалека не чути ‒ О отечестві, здається, Та нових петлицях, Та о муштрах ще новіших!.. А потім цариця Сіла мовчки на дзиґлику. Дивлюсь, цар підходить До найстаршого... та в пику Його як затопить!.. Облизався неборака; Та меншого в пузо ‒ Аж загуло!.. А той собі Ще меншого туза Межи плечі; той меншого, А менший малого, А той дрібних, а дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях, Та й давай місити Недобитків православних, А ті голосити; Та верещать; та як ревнуть: «Гуля наш батюшка, гуля! Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»
|
*** …От пішов я Город озирати. Там ніч, як день. Дивлюся: Палати, палати Понад тихою рікою; А берег ушитий Увесь каменем. Дивуюсь, Мов несамовитий! Як-то воно зробилося З калюжі такої Таке диво?.. Отут крові Пролито людської ‒ І без ножа. По тім боці Твердиня й дзвіниця, Мов та швайка загострена, Аж чудно дивиться. І дзиґарі теленькають. От я повертаюсь ‒ Аж кінь летить, копитами Скелю розбиває! А на коні сидить охляп, У свиті ‒ не свиті, І без шапки. Якимсь листом Голова повита. Кінь басує ‒ от-от річку, От... от... перескочить. А він руку простягає, Мов світ увесь хоче Загарбати. Хто ж це такий? От собі й читаю, Що на скелі наковано: Первому ‒ вторая Таке диво наставила. Тепер же я знаю: Це той первий, що розпинав Нашу Україну, А вторая доканала Вдову сиротину. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, Накралися; а що взяли На той світ з собою?..
*** …О царю поганий, Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями; Поставив столицю На їх трупах катованих! І в темній темниці Мене, вольного гетьмана, Голодом замучив У кайданах. Царю! царю! І Бог не розлучить Нас з тобою. Кайданами Скований зо мною Навік-віки…
|
*** Піти лишень подивиться До царя в палати, Що там робиться. Приходжу, Старшина пузата Стоїть рядом; сопе, хропе, Та понадувалось, Як індики, і на двері Косо поглядало. Аж ось вони й одчинились. Неначе з берлоги Медвідь виліз, ледве-ледве Переносить ноги… … Як крикне На самих пузатих ‒ Всі пузаті до одного В землю провалились! Він вилупив баньки з лоба ‒ І все затрусилось, Що осталось; мов скажений, На менших гукає ‒ І ті в землю; він до дрібних ‒ І ті пропадають! Він до челяді ‒ і челядь, І челядь пропала; До москалів ‒ москалики, Тілько застогнало… …Дивлюся я, що дальш буде, Що буде робити Мій медведик! Стоїть собі, Голову понурив, Сіромаха. Де ж ділася Медвежа натура? Мов кошеня, такий чудний. Я аж засміявся… |
«Кавказ»
(1845)
Поема присвячена Якову де Бальмену (на фото)
Епіграф:
Кто даст главе моей воду,
И очесем моим источник слез,
И плачуся и день и ночь,
о побиенных…
Иеремии, глава 9, стих 1
«
Кавказ»
(скорочено)
Кавказькі гори «засіяні горем, кровію политі» ‒ тривалий час там іде війна. Споконвіку там орел (символ російського самодержавства) карає Прометея (символ нескореного народу), та не в змозі остаточно здолати непокірного титана:
Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
І неситий не виоре
На дні моря поле.
Не скує душі живої
І слова живого.
Не понесе слави Бога,
Великого Бога.
Ліричний герой поеми звертається до Бога, запитуючи, коли нарешті «прокинеться правда», коли кати народу перестануть знущатися з людей:
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки.
Кровавії ріки!
Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живе волелюбний народ, який чинить відчайдушний опір завойовникам. Тому тисячами гинуть царські солдати, ллється кров. А сльози ‒ удов’ї, дівочі, матерів і батьків! Їх вистачило б на те, щоб утопить «всіх імператорів... з дітьми і внуками».
Ліричний герой поеми славить «лицарів великих» ‒ синів Кавказу, які мужньо відстоюють своє право на мирну працю, на життя за власними законами:
Борітеся ‒ поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Поет протиставляє вільному Кавказу, де ніхто не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію. У цій країні, що здавна пишається своїми християнськими традиціями, можуть навчити лише, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах і як продавати чи програвати в карти своїх же єдиновірців-християн.
Ліричний герой гірко докоряє панству:
Ви любите на братові
Шкуру, а не душу!
Зажерливі й багаті моляться розіп’ятому за людство Христу, будують йому храми і каплиці, кладуть перед його образом
Неутомленниє поклони
За кражу, за війну, за кров,
Щоб братню кров пролити просять
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров!!!
Поема закінчується зверненням поета до пам’яті його загиблого друга Якова де Бальмена, який склав голову «не за Україну, а за її ката». А ліричний герой залишається наодинці зі своїми гіркими роздумами про долю України.
Гнів і обурення ліричного героя твору викликає лицемірство провідників загарбницької політики царату, які намагаються прикрити свої хижацькі наміри облудними твердженнями, нібито вони несуть просвіту темним «диким» народам:
Просвітились! та ще й хочем
Других просвітити,
Сонце правди показати
Сліпим, бачиш, дітям!..
Все покажем! тілько дайте
Себе в руки взяти,
Як і тюрми муровати,
Кайдани кувати.
Всьому навчим; тілько дайте
Свої сині гори
Остатнії... бо вже взяли
І поле, і море.
«Кавказ» ‒ це відгук на кавказькі війни Російської імперії і конкретно на загибель свого друга Якова де Бальмена. Шевченко засуджує всяке насильство імперії над націями і в жорстко-сатиричному стилі викриває імперський міф про «християнських просвітителів», що несуть на Кавказ диким народам освіту, мир, багатство, свободу. Об’єктом сатири є і влада, її лицемірство, і церква, що освячувала ці походи, ламаючи християнські заповіді. Поет піднімає питання відповідності церкви, релігії і віри.
Чурек ‒ прісний хліб кавказьких горців.
Сакля ‒ житло горців (на картині).
Жанр: сатирична поема (політична сатира).
Тема: зображення загарбницької політики російського самодержавства.
Ідеї: осуд загарбницьких війн; заклик до єднання проти спільного ворога.
Образи-симовли: Прометей – безсмертя народу, його незламність, страждання; орел – російське самодержавство.
Головна частина поеми – це звернення-монолог російського колонізатора до горців.
У творі автор звертається до Бога, народів Кавказу, Христа, Якова де Бальмена.
Головний персонаж твору - кавказькі народи, які не коряться царату.
Основна думка: «Борітеся ‒ поборете!»
І. Франко назвав «Кавказ» огненною поемою. «Шевченко з його сонячним темпераментом ‒ це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу...»
