20. Що плели у пана Максима Гримача?

А. Кошики.

Б. Нагайки.

В. Мотузки.

Г. Тин.

21. Про кого в оповіданні сказано «так собі підліток, невеличечка; звивається, було, в дворі або в віконце виглядає, як ясочка»?

А. Тетяну.

Б. Оксану.

В. Наталку.

Г. Катрю.

22. Був Максим удовець, мав дві дочки... Жили вони в батька:

А. У розкошах.

Б. У строгості.

В. У бідності.

Г. У молитвах.

23. – От,- каже, було, хто з громади, - ти, брате Максиме:

А. Зовсім товстий став.

Б. Зовсім про нас забув.

В. Зовсім у пана вбрався.

Г. Зовсім постарів.

24. Про кого в оповіданні сказано: «Поміж тим квітом сама, як найкращий квіт, походжає»?

А. Тетяну.

Б. Оксану.

В. Наталку.

Г. Катрю.

25. Про кого в оповіданні сказано: «Так-то гарно убралась! Сорочка тоненька і плахта шовкова, пояс сріблом цвіт кований, черевички високі; дрібно, дрібнесенько русу косу заплела, і золотий перстень блищить на правій руці»?

А. Тетяну.

Б. Оксану.

В. Наталку.

Г. Катрю.

26. Про кого в оповіданні сказано: «Вона й сіла коло вербового кореня дуплинастого, схилила голівку на білу ручку; взяла її думки та гадки. Там, під кучерявою вербою, і освітив її місяць, хорошу й смутну, у маковому вінку»?

А. Тетяну.

Б. Оксану.

В. Наталку.

Г. Катрю.

27. – Я припливу до тебе не наймитом, а:

А. Вільним козаком.

Б. Багатим козаком.

В. Осавулою козацьким.

Г. Козацьким ватажком.

28. Кому належать слова: «Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика здобич. Отаман мене не скривдить: чоловік він шановний»?

А. Шляхтичу.

Б. Семену.

В. Максиму.

Г. Миколі.

29. Кому належать слова: «Я тебе не буду за них силувати, та й за бурлаку не віддам; нехай він хоч і місяць з неба схопить»?

А. Шляхтичу.

Б. Семену.

В. Максиму.

Г. Миколі.

30. Коли Семен обіцяє Катрі повернутися:

А. До Великодня.

Б. До Спаса.

В. Зацвіте перша вишня у твоєму садочку, закує сива зозуля.

Г. На Покрову.

31. Після бурі Дніпро:

А. Хвилі свої великі носить.

Б. Птахів на хвилях носить.

В. Потрощені човни носить.

Г. Втихомирився вже.

32. – Тепер уже вільний козак мій жених, тату! Вільного собі зятя дождали! Старий – зирк! - се його Катря стоїть проти місяця:

А. Смутна-смутна.

Б. Зла-розгнівана.

В. Біла-біла.

Г. Заплакана.

33. – Дитино моя, Катрусю!- каже старий, сідаючи коло неї. - Підніми ж бо голівку, доню, та глянь на старого батька! - Вона підняла голівку й глянула на нього.

– О доню! Яка ж ти стала:

А. Страшна.

Б. Стара.

В. Чужа.

Г. Біла.

34. Катря прийшла над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком, зняла та й каже:

А. «Діждався мене ти, мій маковий вінку!»

Б. «На жаль, зов’яв ти, мій маковий вінку».

В. «Не зов’яв ти, мій маковий вінку».

Г. «Пливи, пливи, мій віночку».

35. Після смерті Катрі зачинився старий Гримач, не виходив за свої ворота:

А. Цілий рік.

Б. Аж 3 роки.

В. Аж 5 років.

Г. Більше ніколи.

36. Сумно старому Максиму самому в хаті і глянув тоді на Дніпро й згадав старшу дочку, а сльози йому покотились на сивий ус. – Катрю! Катрю! Дитино моя хороша!…

А. Нащо ти нас покинула?

Б. Загубив я твій вік молоденький!

В. Сумно, коли без тебе.

Г. За тобою скоро піду.

37. Через що загинув Семен?

А. Бурю на Дніпрі.

Б. Поранення.

В. Зраду.

Г. Сум.