37.Етапи та методика формування граматичних понять.

Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої ро­боти над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагу­вання, виділення істотних для даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні.

Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тіль­ки на логічну роботу мислення. Для того щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учнів необхідно навчити прийомів розумової діяльності, за допомогою яких дося­гається виявлення, вичленування і об'єднання істотних ознак об'єктів, що вивчаються.

У початкових класах учні вивчають морфемну будову слова, частини мови, речення. У зв'язку з цим засвоюють поняття «корінь», «суфікс», «префікс», «за­кінчення», «іменник», «прикметник», «займенник», «діє­слово», «прийменник», «підмет», «присудок» тощо. Щоб оволодіти цими поняттями, учням потрібно здійснити складну розумову роботу: вичленувати (абстрагувати) істотні ознаки, об'єднати (узагальнити) їх в одну групу, засвоїти (осмислити) спеціальну термінологію. Процес формування граматичних понять умовно мож­на поділити на чотири етапи:

1-й -  формування граматичних понять поля­гає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істот­них ознак поняття.

2-й - формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та у введенні терміна.

3-й - формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними.

4-й - формування граматичних понять по­лягає в конкретизації вивченого поняття завдяки вико­нанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

38 Принципи навчання української мови:

1). Гуманізації — процес мовної освіти спрямований на розвиток комунікативної особистості кожного студента як педагога-гуманіста,

2). Гуманітаризації — на заняттях з української мови в майбутніх учителів формуються ціннісні орієнтації, здатність до культурного саморозвитку; підвищується рівень національного самоусвідомлення;

3). Науковості — відображення у змісті навчальних дисциплін сучасних лінгвістичних та лінгводидактичних поглядів на проблеми української мови і культури мовлення;

4). Доступності і посильності, індивідуалізації навчання — оптимальний добір форм і методів, що забезпечує дохідливий виклад теоретичного мовного матеріалу.

5). Безперервності — раціональне поєднання форм аудиторної і позааудиторної групової та індивідуально-самостійної навчальної роботи.

6). Активізації міжпредметних зв’язків (інтегративності) — актуалізація знань про мову як універсальну багатофункціональну систему.

7). Наступності і перспективності — навчання української мови з опорою на знання, уміння й навички, здобуті у період навчання.

8). Практичної спрямованості — система знань з української мови, відповідних умінь і навичок їх практичного застосування.

9). Наочності — використання сучасних аудіовізуальних засобів навчання української мови

10). Єдності навчальної та науково-дослідної діяльності — створення навчально-науково-інноваційного простору.

11). Взаємовідповідності і взаємозв’язку матеріального та інтелектуального компонентів навчального середовища