17. Форм. Уявлень про “Текст”. Методика вивч розд “Текст”.

Текст – це одиниця мови, є її найвищим рівневим поняттям після звуків мовлення (фонем), морфем, слів, словосполучень і речень. Він є і одиницею мовлення, бо виражає завершене висловлювання. Під час вивчення розділу “Текст” учні ознайомлюються в практичному плані з найголовнішими ознаками тексту: 1) тематична єдність, 2) основна думка, 3) заголовок, 4) зв’язність та основні засоби міжфразового зв’язку, 5) структура і типи текстів. Типи текстів. За функціонально-смисловим призначенням тексти діляться на три типи: розповідь, опис, міркування. Текст-опис створює загальне уявлення про предмет, явище. Тексти-міркування на своєму початку містять тезу (твердження). А далі – доведення чи спростування. Будова тексту. Текст складається з трьох структурно-смислових частин: зачину, основної частини і кінцівки. Знання цих частин важливе для формування вмінь будувати власні висловлювання. У зачині повідомляється основна думка висловлювання. Цим самим зачин виконує важливу функцію – подає комунікативну установку. В основній частині розкривається тема тексту. Читач дістає уявлення про головне і чому текст має таку назву. Розповідь підсумовується в кінцівці тексту. Нею завершується розвиток теми.

Зв’язність тексту –це одна з найважливіших категорій лінгвістики тексту. Вона полягає у наявності зв’язків між окремими реченнями, абзацами та складовими частинами. Відомі 2 осн.способи зв’язку між реченнями тексту: ланцюговий і паралельний. Під час ознайомлення зі складовими частинами тексту що кожна частина починається з невеликого відступу від початку рядка – абзаца.

11.Робота над інтонацією мовлення.

Проводиться на уроках читання і мови, особливе місце в період навчання грамоти. Інтонація – це звукові засоби мови, за допомогою яких передається смисловий та емоційний характер висловлювання, комунікативне спрямування, стилістичне забарвлення тексту. До структури інтонації входять такі елементи: мелодика, інтенсивність, темп чи тривалість, пауза, особливий тембр як засіб вираження емоцій. У роботі над інтонацією слід розмежовувати емоційну і смислову інтонації. Розпочинати слід із розгляду емоційної інтонації, зоскільки учні чутливі до емоцій. Важливим засобом розвитку інтонаційних умінь є мовленнєва ситуація, яка забезпечує виникнення живих природних інтонацій.

26. Методика формування граматичних понянь на уроках мови в початкових класах.

Граматичні поняття формуються внаслідок тривалої ро­боти над відповідним мовним матеріалом, запропонованим учителем. Ця робота складається з таких компонентів, як сприймання окремих однорідних мовних явищ, абстрагу­вання, виділення істотних для даної групи явищ ознак, узагальнення їх у спеціальному слові-терміні.

Граматичні поняття можна засвоїти, спираючись тіль­ки на логічну роботу мислення. Для того щоб граматичне поняття було свідомо засвоєне, учнів необхідно навчити прийомів розумової діяльності, за допомогою яких дося­гається виявлення, вичленування і об'єднання істотних ознак об'єктів, що вивчаються.

У початкових класах учні вивчають морфемну будову слова, частини мови, речення. У зв'язку з цим засвоюють поняття «корінь», «суфікс», «префікс», «за­кінчення», «іменник», «прикметник», «займенник», «діє­слово», «прийменник», «підмет», «присудок» тощо. Щоб оволодіти цими поняттями, учням потрібно здійснити складну розумову роботу: вичленувати (абстрагувати) істотні ознаки, об'єднати (узагальнити) їх в одну групу, засвоїти (осмислити) спеціальну термінологію. Процес формування граматичних понять умовно мож­на поділити на чотири етапи:

1-й -  формування граматичних понять поля­гає в аналізі мовного матеріалу з метою виділення істот­них ознак поняття.

2-й - формування граматичних понять полягає в узагальненні істотних ознак, встановленні зв'язків між ними та у введенні терміна.

3-й - формування граматичних понять полягає в уточненні суті ознак поняття і зв'язків між ними.

4-й - формування граматичних понять по­лягає в конкретизації вивченого поняття завдяки вико­нанню вправ, які вимагають практичного застосування одержаних знань.

15.Типи лексичних помилок і шляхи запобігання їм.

п'ять типів найпоширеніших помилок :

1. Повторення тих самих слів.Причинами таких помилок є, по-перше, незначний обсяг уваги молодших школярів. Учень забуває про те, що він щойно вжив слово і використовує його знову. Саме повторення спричинене тим, що це слово вже активізоване

Друга причина повторів — бідність словникового запасу: у того, хто говорить чи пише, немає достатнього вибору, він не володіє синонімікою, не вміє гнучко користуватися займенниками; він використовує в тексті те слово, яке першим узяв зі словникового запасу.