13. Методика опрацювання байки в початкових класах.

Байка - це алегорична розповідь повчального характеру, художній твір, який, малюючи життя тварин, птахів, риб, засуджує вчинки, що трапляються в людей.

У роботі над байкою дотримуємось певних вимог.

Перед роботою над байкою вчитель розповідає про птахів або тварин, згадують, які повадки в них.

Робота над байкою включає такі компоненти: 1) сприйняття конкретного змісту; 2) усвідомлення композиції; 3) з’ясування характерних рис дійових осіб, мотивів їх поведінки; 4) визначення головної думки байки; 5) розкриття алегорії; 6) аналіз моралі. Якщо брати до уваги таку послідовність роботи, то урок, на якому вивчають байку, може мати таку структуру:

І. Підготовча робота.

1. Розповідь учителя про автора.

2. Вікторина за матеріалами байок.

3. Бесіди про тварин - дійові особи.

4. Словникова робота ( пояснюємо 1- 2 слова).

ІІ. Читання байки вчителем (за опрацьованою партитурою) або прослуховування запису з фонохрестоматії, перегляд діафільму.

ІІІ. Бесіда емоційно-оціночного плану. (- Що особливо вас вразило? - Як ви ставитесь до описаних подій?).

ІV. Аналіз конкретного ( фактичного) змісту байки.

1. Усвідомлення композиції байки, опрацювання плану ( вчитель дає або складають разом).

2. Розбір частин тексту ( різні форми читання, смисловий, «тлумачний» аналізи). Словникова робота.

3. З’ясування мотивів поведінки дійових осіб, їх характерних рис (вибіркове читання, словесне і графічне малювання, відповіді на запитання).

4. Робота за картинкою.

5. Визначення головної думки байки.

5. Розкриття алегорії (підшуковування аналогій із життя).

1. Аналіз моралі.

2. Складання партитури виразного читання разом з учнями (або вчитель дає свою). Виразне читання байки.

3. Читання за ролями.

4. Висновки.

14. Види аналізу фактичного змісту тексту. Образний аналіз тексту в поєднанні із аналізом мовних засобів (лексико-стилістичний аналіз)

У дидактичній структурі визначено систему роботи на опрацювання фактичного змісту тексту.

Збільшенню мовленнєвої практики та усвідомленню змісту тексту перш за все сприяє доцільний аналіз фактичного змісту. Під час цієї роботи збагачується словник дітей, запам'ятовуються граматичні форми, що важливо в упізнаванні слова під час читання, розвиваються навички слововживання.

Формування висловлювань у роботі над текстом має бути в центрі уваги вчителя. Вирішенню цього завдання значною мірою сприяє застосування таких видів аналізу:

смисловий (відповіді на запитання, з'ясування змістових ситуацій);

композиційний (визначення структури тексту);

лексико-стилістичний (розбір мовних засобів);

емоційно-образний (формування емоційного досвіду дитини).

Лексико-стилістичний та емоційно-образний аналізи розвивають навички слововживання та образного мовлення.

9. Робота з розвитку мовлення учнів на вимовному рівні

Розвиток мовлення молодших школярів на вимовному рівні передбачає роботу над артикуляцією, орфоепічними нормами, наголосом (фонетичним і логічним), темпом мовлення, паузами, інтонацією.

На вимовному рівні розвиток мовлення учнів здійснюється за трьома напрямами: техніка, орфоепія, інтонація.

Техніка мовлення охоплює правильність дихання і чіткість дикції. Слід розрізняти фізіологічне дихання і мовленнєве. У житті дихання є невимушеним; воно відбувається рівномірними актами вдиху і видиху однакової тривалості, які розділяє коротка пауза. Під час говоріння і читання вголос фізіологічного дихання не вистачає. У цьому разі відбувається мовленнєве дихання – керований процес. Його керованість забезпечує досить швидкий вдих, який здійснюється під час пауз, коротке затримування дихання для утримування взятого повітря і повільний вдих, необхідний для вільного і природного промовляння групи слів.

На початковій стадії оволодіння мовленнєвим диханням беруть участь воля і свідомість, однак після тривалого тренування цей процес стає невимушеним. Розвиток мовленнєвого дихання необхідно здійснювати шляхом опосередкованого впливу на дихальний апарат за допомогою постановки елементарних дієвих завдань, запропонованих обставин, уявлення, асоціації.

Не менш важливим завданням у роботі над технікою мовлення є вдосконалення дикції учнів, а саме? Формування в молодших школярів чистоти і чіткості вимовляння окремих звуків, складів, слів, фраз.

У період навчання грамоти вправи з розвитку дикції необхідно проводити під час вивчення всіх звуків мови.

Ефективним засобом удосконалення дикції школярів є вивчення скоромовок, оскільки в них наявні звукові повтори і римування, цікавий зміст, лаконічність викладу. Однак робота над скоромовкою не повинна обмежуватися тільки багаторазовим і швидким її промовлянням. Навпаки, вдосконаленню дикції сприяє уповільнений темп.