Тема 2. Особистісно-орієнтована освіта і технології Питання

1.Актуальність інноваційного навчання на сучасному етапі реформування освіти. Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного навчання.

2. Особистісно-орієнтований підхід в освіті

3.Сутність, мета і завдання особистісно-орієнтованого навчання. Концептуальні положення особистісно-орієнтованої освіти.

4.Педагогіка співробітництва як втілення нового педагогічного мислення, джерело прогресивних ідей сучасних педагогічних технологій.

1.

Інновація – у перекладі «нове, оновлене, запозичене», новий погляд на давно відоме.

Педагогічні інновації – це введення нового в зміст, методи, цілі, форми навчання і виховання, організацію спільної діяльності педагогів і учнів( зміни в стилі педагогічного мислення). Термін « інновації» з’явився в педагогіці найпізніше( 1979р. вперше прозвучало « інноваційне навчання), коли почали задумуватись над тим, що традиційного навчання недостатньо. Мета введення такого навчання: підготувати до життя інноваційну людину (компетентну, гнучко мислячу, грамотну, новий рівень моральної установки). В Україні на державному рівні вперше була підтримана ідея впровадження інноваційних технологій у 2000р. ( « Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» МОНУ 17 листопада 2000р.)

Класифікація педагогічних інновацій:

• ПІ в змісті освіти ( змістовне оновлення: нові курси, програми за вибором, нові питання в темах тощо);

• ПІ в технологіях ( нові методи, прийоми, засоби навчання);

• ПІ в організації ( нестандартні уроки)

• ПІ в управлінні,

• ПІ в екології освіти ( нові заклади, уроки людяності, акції милосердя - екологія людських стосунків).

Інноваційне навчання – навчання, яке спрямоване на розвиток здібностей учнів до спільної діяльності в нових ситуаціях.

Інноваційне навчання – система, в якій:

• навчальний процес є цілісною взаємодією двох рівноправних її учасників – учня та вчителя;

• основною метою є розвиток особистості та різноманітних форм мислення кожного учня;

• позиція вчителя зорієнтована на особистість учня, переважають організаційна і стимулююча функції;

• стиль спілкування – демократичний, ініціатива учнів підтримується;

• у пізнавальній діяльності на перший план висуваються творчі реконструктивні завдання, які визначають вибір репродуктивних завдань;

• цілі і завдання розробляються спільно вчителем і учнями;

• основними формами навчання є групова і індивідуальна, що ґрунтується на довірі до дитини, опорі на її здатність відповідати за себе, стимуляції почуття гідності та самоповаги;

• максимальне залучення до навчання власного досвіду учнів;

• основу мотивації учнів становить досягнення успіху і самореалізації особистості.

Основні складові такого навчання: створення навчальної проблеми, розв’язання якої потребує залучення наявних в учнів знань і досвіду, що дає змогу висунути робочу гіпотезу про ймовірний перебіг подій, але остаточне їх розв’язання потребує додаткової інформації; інформаційний блок- отримання учнями інформації, необхідної для розв’язання проблеми, однак поданої таким чином, щоб вона не була прямою відповіддю, а залишала місце для роздумів; повернення до робочої гіпотези, доведення її або спростування; узагальнення і фіксація основних інноваційних моментів шляхом усного закріплення, записів на дошці і в зошитах.

Інноваційний урок – це нестандартне заняття з гнучкою варіативною структурою, де шляхом використання нової форми стимулюється інтерес до навчання. Інноваційні уроки можуть носити різний характер:

• Локальний( одиничний) – один нестандартний урок;

• Комплексний ( авторські програми тощо);

• Системний ( діяльність інноваційної школи – ліцей, гімназія, коледж);

• Комбінаторний ( відомі методи в нестандартному поєднанні).

Переваги застосування інноваційних технологій: сприяють пізнавальній самостійності школярів; забезпечують оптимальний рівень інтелектуального, морального, соціально-культурного та фізичного розвитку особистості кожного вихованця на основі природних задатків та схильностей; спрямовані на реалізацію дитини як особистості; забезпечують поєднання всі елементів педагогічної системи; визначається структура й зміст діяльності всіх суб’єктів навчально-виховного процесу.

4.Інноваційність навчально-виховного закладу обов’зково передбачає реалізацію принципу співробітництва педагогів і вихованців, адже ефективність виховання неможлива без активної позиції всіх учасників навчально-пізнавальної діяльності на кожному її етапі: від планування мети до кінцеви результатів.

Ідея педагогіки співробітництва: зробити дитину нашим (дорослих – учителів, вихователів, батьків) добровільни і зацікавленим соратником, співробітником, однодумцем у своєму ж вихованні, освіті, навчанні, становленні, зробити її рівноправним учасником педагогічного процесу, турботливим і відповідальним за цей процес, за його результати. (Ш.Амонашвілі)

Співробітництво- ідея спільної розвиваючої діяльності дорослих і дітей, що супроводжується взаєморозумінням, проникненням у духовний світ одне одного, спільним аналізом ходу і результатів цієї діяльності.

Провідні ідеї педагогіки співробітництва:

• особистість як мета освіти, особистісна спрямованість навчально-виховного процесу;

• формування позитивної Я-концепції;

• дидактична концепція: активізуючий і розвиваючий комплекс;

• особливості трактування індивідуального підходу;

• педагогізація навколишнього середовища.