30. Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.

Розчинність в розплавах власних мінералів хімічних елементів (мікроелементів). Ці мінерали в гірській породі виступають в ранзі акцесорних мінералів, їх концентрація невелика. Розчинність різних мікроелементів – різна – від перших стень ппм до %. Якщо розчинність власної мінеральної фази С^pі буде досягнуто К, то до складу твердої фази увійде власний мінерал. Треба прикинути наскільки зміниться комбінований елемент розподілу і після того, як до складу буде входити власний мінерал. Зміна комбінованого коефіцієнту розподілу доповнює зміни в кристалізаційному ході еволюції, до повної інверсії. Наприклад цинк, власний мінерал – циркон. Коефіцієнт розподілу цинку низький, а в самого циркону коефіцієнт розподілу дуже високий (понад 1000). Комбінований коефіцієнт розподілу: Di= C^s_i/ C^l_i, a=0,33, b=0,33, Qu, Pl та ПШ=0,1%, циркон=1000.Di=aki^A+bki^B+cki^C+dki^D… Di= 0,33*0,1+0,33*0,1+0,33*0,1+0,1*1000=10,099. Ефект – корисний (перерва осадконакопичення). Таким чином, утворюються власне магматичні родовища фосфору, титану.

31. Ефективність фракціювання та контамінація розплавів як фактори магматичної еволюції. Їх геохімічне значення.

Фракціювання та контамінація ж основними факторами магматичнох еволюції. Більшвсть елементів, що знаходяться в магмв не утворюють своїх власних мінералів, через низьку їх концентрацію, але вони входять до більшої кількості породоутворюючих мінералів. Існує 3 типи фракційоної кристалізації: рівноважна кристаллізація, релеївське фракціювання та кристалізація in situ. При рівноважній кристалізації спостерігається повна рівновага між твердими фазами та розплавом під час кримталізації. Під час релеївського фракцвювання спостерігається вилучення кристалів із розплаву відразу після їх утворення. При кристалізації in situ залишковий розплав відділяється від основного розплаву у зоні солідифікації на межі магматичної камери та повертається у камеру. При процесах контамінації розплавів спостерігається залучення основним розплавом часток вміщуючої породи, що призводить до утворення так званих порід-гібрищів, тобто змішантх порід, де чпстково зберігаються реліктові структури первинних порід та іноді навіть можна прослідкувати границі включень.

32. Температурний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.

Высокотемпературные магмы, отвечающие высоким степеням частичного плавления перидотитового субстрата (мантии), появляются в регионах, характеризующихся интенсивными восходящими потоками мантийного вещества. Среди современных геодинамических обстановок, эти условия наиболее отчетливо реализуются под срединно-океаническими хребтами, где происходит генерация подавляющего объема магм, поступающих из мантии в верхние горизонты земной коры. Эти расплавы генерируются в некотором интервале давлений от ~ 25-15 кбар и степенях плавления ~ 15%, содержание MgO в жидкой фазе ~ 14-16% (пикриты). Реальные базальты CОХ – дифференциаты этих первичных магм. Эта информация об условиях и механизмах плавления получена на основании анализа геохимических особенностей состава базальтов срединно-океанических хребтов и комплементарных к ним перидотитовых реститов (также по редкоэлементным составам клинопироксена в них), расчета по термодинамическим моделям плавления и из экспериментов по плавлению мантийных субстратов. Базальтовые магмы формируются и в надсубдукционных системах при плавлении мантийного вещества под воздействием понижающих температуру плавления флюидов (вода, CO2), поступающих в мантийный клин при дегидратации погружающейся океанической коры.  Кислые магмы генерируются при палингенном плавлении (частичное или полное переплавление) корового сиалического материала. Для частичного плавления континентальной коры необходим ее дополнительный разогрев базальтовыми магмами. Этот механизм образования предполагается для гранитоидов фанерозоя. В архее могло происходить плавление низов коры основного состава с образованием тоналитов – “серых гнейсов”. Об этом свидетельствуют редкоэлементные составы гранитов, возможность процесса подтверждена экспериментально. Меньшая часть гранитов, преимущественно складчатых поясов, могла образоваться в результате дифференциации базальтовых магм. В последнее время обсуждается вопрос о возможности возникновения андезитовых магм при плавлении водонасыщенной океанической коры в зонах субдукции.