51. Типи літогенезу, його фізико-хімічні фактори (температура, тиск, окисно-відновні умови тощо) та геохімічні риси.

Радянський геолог Н.М. Страхов вперше (1956) виділив основні типи літогенезу: льодовий, гумідний, арідний і вулканогенно-осадовий, що існували, по-видимому, починаючи з післярифейского часу. При льодовому літогенезі процеси осадкооутворення відбуваються на ділянках материків, покритих льодом; Л. протікає в формі механічного породоутворення з невираженою диференціацією речовини. Гумідний літогенез типовий для породоутворення на суші і в морях в умовах вологого клімату. При аридному літогенезі породоутворення відбувається на материках і в морях в умовах посушливого клімату. Вулканогенно-осадовий літогенез характеризується породоутворенням на ділянках з наземним і підводним вулканізмом і на прилеглих до них територіях. Перші три типи літогенезу обумовлені кліматом, і тому вони поширені на поверхні Землі зонально, причому найбільш чітко вони виражені на платформах. Вулканогенно-осадовий літогенез не залежить від клімату і проявляється інтразонально, головним чином в геосінклінальних областях, тобто на площах, найбільш тектонічно активних.

   Г.Л.-геохімія літогенезу. Значення різних типів хімічних реакцій в утворенні осадових рудних родовищ не однаково на різних стадіях літогенезу. При формуванні родовищ кір вивітрювання (боксити, залізні і нікелеві руди) провідна роль належить реакціям окислення і гідролізу; в утворенні родовищ солей - реакціям осадження (кристалізації) з істинних розчинів (див. галогенеза); в освіті родовищ фосфоритів, самородної сірки, залізних, марганцевих та уранових руд - хіміко-біологічним процесам, супроводжуваним реакціями відновлення і дифузійного перерозподілу речовин в порових розчинах.

Г. л. використовує геохімічні індикатори при реконструкції фаціальних і кліматичних умов седиментації, зокрема солоності вод древніх басейнів, їх газового режиму, глибини і температури. Ними є співвідношення хімічно близьких пар елементів і ізотопні відносини кисню, сірки, вуглецю та ін

Внаслідок тектонічних рухів змінюються положення областей зносу осадового матеріалу на континентах, рельєф поверхні, швидкість течії річок і тимчасових потоків, що позначається на мінеральному складі та розмірі уламкового матеріалу. Тектонічні коливальні рухи є однією з основних причин шаруватого будови осадових товщ і періодичності опадонакопичення, що виражається в неодноразової повторюваності в геологічному розрізі шарів порід однакового чи близького літологічного складу. Залежно від амплітуди і тривалості коливальних рухів, що чергуються шари можуть мати різну потужність - від часток сантиметра до декількох метрів, а доданки ними літологічні комплекси досягати декількох сотень метрів.

Тектонічний режим в значній мірі визначає швидкість накопичення осадового матеріалу. Істотну роль у формуванні осадових порід грає рельєф поверхні суші та дна водоймищ. У гірських районах може утворюватися і переміщатися великий уламковий матеріал - від перших міліметрів до декількох метрів. У рівнинних областях зазвичай формується дрібний уламковий матеріал, що становить частки міліметра. У морських умовах рельєф дна басейну значною мірою визначає характер розподілу осаду. Знижені елементи рельєфу сприятливі для його накопичення, а підняті нерідко піддаються розмиву, при цьому в першу чергу несуться найбільш дрібні частинки, і внаслідок цього відбувається відносне збагачення осаду великими частками.

Клімат також чинить великий вплив на формування осадових порід. Сам він визначається багатьма причинами і факторами, серед яких провідну роль відіграють інтенсивність сонячної радіації, положення ділянок поверхні Землі відносно Сонця, прозорість і склад атмосфери, гіпсометрія суші, співвідношення площ суші і моря, інтенсивність теплового потоку Землі і т. д. Всі ці фактори значною мірою визначаються тектонічними причинами.