- •Питання до екзамену з курсу “Основи геохімії”
- •Космічна розповсюдженість хімічних елементів та їх походження (нуклеосинтез). Походження, склад та будова Сонячної системи. Закон Ферсмана-Гольдшмідта щодо поширеності елементів у природі.
- •2. Будова та геохімія планет земної групи у порівнянні з існуючими даними щодо планет-гігантів, зовнішніх планет та малих тіл Сонячної системи. Земля, її походження, будова та загальний склад.
- •3. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі. Кларки елементів та методи їх визначення.
- •4. Мантія та ядро Землі, їх мінеральний та хімічний склад. Джерела наявних даних. Примітивна та деплетована мантія (поняття про мантійні геохімічні резервуари).
- •5. Будова, розміри, властивості атомів та іонів, типи хімічного зв’язку та їх значення для геохімії.
- •6. Кристалохімія та їзоморфізм. Головні типи ізоморфізму та їх геохімічне значення.
- •7. Радіоактивні ізотопи в геохімії.
- •8. Стабільні ізотопи в геохімії.
- •9. Сучасна геохімічна класифікація елементів.
- •11. Хондритнормалізовані графіки та їх використання для інтерпретації розподілу рідкісноземельних елементів, зокрема полівалентних.
- •12. Поняття про структурний, термодинамічний та кінетичний фактори контролю розподілу елементів в геологічних об’єктах.
- •13. Структура силікатних розплавів. Зв’язок ступеню їх полімерізації та поведінки елементів в процесі кристалізації магм.
- •14. Вплив структури мінеральних фаз та властивостей ізоморфних елементів (заряди та ефективні радіуси іонів) на значення їх коефіцієнтів розподілу мінерал/розплав.
- •16. Типи дифузії в природних системах. Швидкість дифузії компонентів як головний кінетичний фактор та його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •17. Коефіцієнт дифузії та його залежність від температури та ступеню полімерізації розплаву.
- •18. Дифузія в кристалах та її геохімічне значення.
- •19. Зародження та швидкість росту кристалів в природних системах як кінетичний фактор. Його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •21. Магматичні та магматогенно-гідротермальні рудогенеруючі системи. Теоретичне та прикладне значення їх геохімічного дослідження.
- •22. Поняття про магматичну еволюцію та її фактори. Рівні генерації магматичних розплавів (коровий, мантійний) та методи іх визначення.
- •24. Кристалізаційна диференціація магматичних розплавів як головний фактор магматичної еволюції.
- •26. Співвідношення складу розплавів та магматичних порід.
- •27. Геохімічні критерії відміни магматичних серій, сформованих в процесах часткового плавлення та кристалізаційної диференціації магм.
- •28. Геохімічні ознаки кристалізації розплавів за фракційною моделлю.
- •29. Роль комбінованих коефіцієнтів розподілу хімічних елементів в магматичній еволюції.
- •30. Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.
- •31. Ефективність фракціювання та контамінація розплавів як фактори магматичної еволюції. Їх геохімічне значення.
- •32. Температурний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •33. Використання експериментальних даних щодо розчинності акцесорних фаз в силікатних розплавах для визначення температурного режиму функціювання магматичних систем.
- •34. Флюїдний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •35. Розчинність води та інших флюїдних компонентів в силікатних розплавах.
- •36. Засоби визначення водонасиченості силікатних розплавів.
- •37. Умови генерації магматогенних флюїдів та їх значення для формування рудних родовищ.
- •43.Метаморфічні системи як джерело рудоносних гідротермальних розчинів. Формування метаморфогенних рудних родовищ.
- •44.Загальна геохімічна характеристика гідротермально-метасоматичних систем.
- •45)Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •46. Метасоматична зональність, інфільтраційний та дифузійний типи метасоматозу.
- •Міграція елементів в гідротермальних розчинах, фільтраційних ефект, його геохімічна роль.
- •48. Геохімічні риси головних продуктів гідротермального та метасоматичного процесів.
- •49. Хімічний склад та розповсюдженість осадової оболонки Землі.
- •50. Геохімія процесів вивітрювання
- •51. Типи літогенезу, його фізико-хімічні фактори (температура, тиск, окисно-відновні умови тощо) та геохімічні риси.
- •52. Геохімія головних типів осадочних порід.
- •53.Головні геохімічні типи осадочних родовищ та родовищ кори вивітрювання.
- •54.Геохімічна диференціація первинної земної речовини. Формування мантії та ядра. Примітивна мантія Землі як джерело речовини для формування земної кори.
- •55. Виникнення системи мантія - кора та загальна спрямованість її еволюції
- •57. Формування океанічної кори. Роль процесу корового рециклювання в геохімічній еволюції верхньої мантії та земної кори в цілому.
- •58. Сучасні моделі росту континентальної кори та взаємовідносин мантія — кора. Їх геохімічне значення.
- •59. Дегазація мантії та її геохімічне значення
- •60. Земля як єдина геохімічна система. Головні тенденції еволюції та геохімічний взаємозв’язок процесів седиментогенезу, магматизму, метаморфізму. Металогенічні епохи, їх практичне значення.
43.Метаморфічні системи як джерело рудоносних гідротермальних розчинів. Формування метаморфогенних рудних родовищ.
Розчини гідротермальні – гарячі водні розчини, що циркулюють у земній корі тектонічними розломами і беруть участь у тепломасопереносі та мінералоутворенні. Р.г. можуть бути справжніми (молекулярними) та колоїдними. З Р.г. пов’язане формування великого класу рудних гідротермальних родовищ. Інтенсивна діяльність Р.г. відмічається в областях сучасного вулканізму. Походження цих розчинів дуже дискусійне, хоча багато дослідників (Уайт, Набоко, Аллен, Дей, Барт, Германов, Овчинников та ін.) вважають, що формування Р.г. відбувається при змішуванні вадозних вод глибинної циркуляції і ювенільних еманацій. За переважним вмістом тих чи інших аніонів виділяють хімічні типи Р.г. (напр.: хлоридні, сульфатні, хлоридно-бікарбонатні та ін.). Утворення різних типів Р.г. пояснюється їх хім. диференціацією у осередках розвантаження і під час фільтрації через гірські породи. За іншою думкою, рудоносність Р.г. пов’язується з виносом металів з магматичного осередку в формі легкорозчинних летких сполук.
Головними
факторами метаморфізму є зміни температур
і тисків, а також поведінку флюїдів,
тобто флюідний режим. Зростання
температури з глибиною було помічено
давно при проходці глибоких шахт. І
тільки багато пізніше були розроблені
методи вимірювання поверхневого
теплового потоку і його збільшення в
глиб Землі. Підвищення температур в
земній корі з глибиною обумовлено
ювенільним тепловим потоком, який
складається з мантійних теплового
потоку, тепла радіоактивного розпаду
в земній корі і впровадження гарячих
інтрузивні тел. Збільшення температури
при зануренні на 1 км називається
геотермічних градієнтом. Лінія, що
відбиває зміну температури в земній
корі з глибиною, іменується геотермії
(рис.1). Як видно на малюнку, геотермії у
континентальній та океанічної корі
сильно розрізняються. Найбільш сильний
тепловий потік спостерігається в тонкій
океанічної корі серединно-океанічних
хребтів. Найнижчий тепловий потік
фіксується на щитах внаслідок слабкої
теплопровідності потужної континентальної
кори на материках (рис.2).
Рис.1 Положення Геотерм на щитах, океанічних плато і в средінноокеаніческіх хребтах (СОХ) в координатах температура – тиск
Рис.2 Збільшення теплового потоку в складчастих областях в порівнянні зі щитами.
Розподіл поверхневого теплового потоку вкрай нерівномірно і пов'язано з тектонічною активністю даного блоку кори. Тому підвищення температур, що веде до метаморфизму, буває обумовлено декількома причинами:
1. Зануренням порід на значну глибину в результаті геологічних процесів. При нормальному геотермічний градієнт це дає підвищення температури до 20 º С на кожний кілометр. Однак за відсутності активної тектоніки і зниженому тепловому потоці градієнт може різко знижуватися - до 5-10 º С на кілометр.
2. Посиленням теплового потоку в обстановках активних тектонічних режимів із збільшенням геотермічного градієнта до 40-60 º С на 1 км. Такі обстановки характерні для серединно-океанічних хребтів і острівних дуг і пов'язані з підняттям магматичних розплавів та їх розігрітих розчинів уздовж зон високої проникності.
3. Виділенням тепла при покривно-надвігових тектоніці в колізійних ситуаціях (перехід механічної енергії тертя в теплову).
Флюідное тиск є сумарним тиском вільної рідкої чи газової фази на стінки порових каналів в породі. У більшості порід головну роль у флюїди грають вода і вуглекислота. CH4, H2S, Cl, F, N2 і H2 можуть бути присутніми у флюїди, але становлять мізерну його частку. Критична точка води - 374 ˚ С, а CO2 - 31 ˚ С. Майже весь температурний інтервал метаморфізму знаходиться в надкрітіческой області. Тому суміш летких компонентів і називається флюїдом, так як в надкрітіческое стан газ і рідина невиразні. Це жідкообразние фази, в яких властивості рідкого стану переважають.
При метаморфізмі водно-вуглекислотні флюїди відіграють важливу роль, будучи й середовищем, в якому відбувається перенесення компонентів, і діючими компонентами, які беруть участь у реакціях дегідратації і декарбонатізаціі. Швидкість видалення летких компонентів або надходження їх в область метаморфічних реакцій прискорює або уповільнює реакції, впливаючи на їх кінетику. Поведінка летючих компонентів диктується величиною парціального тиску кожного з них. Таким чином, парціальний тиск (летючість) H2O і CO2 є важливим фактором, що визначає напрямок і температуру реакцій, а при ретроградним метаморфізмі і саму їх можливість. Тиск флюїду в верхніх горизонтах земної кори при наявності досить значної системи пов'язаних пір зазвичай нижче літостатіческого тиску (Рфл <Рліт). Але на великих глибинах кількість пір скорочується, переважають закриті пори, і тиск летючих зростає, наближаючись до літостатіческого (Рфл = Рліт). Як вже вказувалося, при напружених тектонічних рухах розвивається тектонічне і флюідное надтиску. Вони існують недовго, релаксуючи через пластичне протягом речовини і формування метаморфічної сланцеватості.
Тим самим відновлюється рівновага при Рфл = Рліт.
Таким чином, ми бачимо, що розходження в розподілі теплового потоку і флюїдного тиску безпосередньо пов'язані з тектонічною активністю блоків земної кори. Іншими словами для різних геодинамічних обстановок характерно різне поєднання градієнтів температур і тисків. У відповідності з цим в них формуються різні типи метаморфізму.
