- •Питання до екзамену з курсу “Основи геохімії”
- •Космічна розповсюдженість хімічних елементів та їх походження (нуклеосинтез). Походження, склад та будова Сонячної системи. Закон Ферсмана-Гольдшмідта щодо поширеності елементів у природі.
- •2. Будова та геохімія планет земної групи у порівнянні з існуючими даними щодо планет-гігантів, зовнішніх планет та малих тіл Сонячної системи. Земля, її походження, будова та загальний склад.
- •3. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі. Кларки елементів та методи їх визначення.
- •4. Мантія та ядро Землі, їх мінеральний та хімічний склад. Джерела наявних даних. Примітивна та деплетована мантія (поняття про мантійні геохімічні резервуари).
- •5. Будова, розміри, властивості атомів та іонів, типи хімічного зв’язку та їх значення для геохімії.
- •6. Кристалохімія та їзоморфізм. Головні типи ізоморфізму та їх геохімічне значення.
- •7. Радіоактивні ізотопи в геохімії.
- •8. Стабільні ізотопи в геохімії.
- •9. Сучасна геохімічна класифікація елементів.
- •11. Хондритнормалізовані графіки та їх використання для інтерпретації розподілу рідкісноземельних елементів, зокрема полівалентних.
- •12. Поняття про структурний, термодинамічний та кінетичний фактори контролю розподілу елементів в геологічних об’єктах.
- •13. Структура силікатних розплавів. Зв’язок ступеню їх полімерізації та поведінки елементів в процесі кристалізації магм.
- •14. Вплив структури мінеральних фаз та властивостей ізоморфних елементів (заряди та ефективні радіуси іонів) на значення їх коефіцієнтів розподілу мінерал/розплав.
- •16. Типи дифузії в природних системах. Швидкість дифузії компонентів як головний кінетичний фактор та його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •17. Коефіцієнт дифузії та його залежність від температури та ступеню полімерізації розплаву.
- •18. Дифузія в кристалах та її геохімічне значення.
- •19. Зародження та швидкість росту кристалів в природних системах як кінетичний фактор. Його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •21. Магматичні та магматогенно-гідротермальні рудогенеруючі системи. Теоретичне та прикладне значення їх геохімічного дослідження.
- •22. Поняття про магматичну еволюцію та її фактори. Рівні генерації магматичних розплавів (коровий, мантійний) та методи іх визначення.
- •24. Кристалізаційна диференціація магматичних розплавів як головний фактор магматичної еволюції.
- •26. Співвідношення складу розплавів та магматичних порід.
- •27. Геохімічні критерії відміни магматичних серій, сформованих в процесах часткового плавлення та кристалізаційної диференціації магм.
- •28. Геохімічні ознаки кристалізації розплавів за фракційною моделлю.
- •29. Роль комбінованих коефіцієнтів розподілу хімічних елементів в магматичній еволюції.
- •30. Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.
- •31. Ефективність фракціювання та контамінація розплавів як фактори магматичної еволюції. Їх геохімічне значення.
- •32. Температурний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •33. Використання експериментальних даних щодо розчинності акцесорних фаз в силікатних розплавах для визначення температурного режиму функціювання магматичних систем.
- •34. Флюїдний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •35. Розчинність води та інших флюїдних компонентів в силікатних розплавах.
- •36. Засоби визначення водонасиченості силікатних розплавів.
- •37. Умови генерації магматогенних флюїдів та їх значення для формування рудних родовищ.
- •43.Метаморфічні системи як джерело рудоносних гідротермальних розчинів. Формування метаморфогенних рудних родовищ.
- •44.Загальна геохімічна характеристика гідротермально-метасоматичних систем.
- •45)Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •46. Метасоматична зональність, інфільтраційний та дифузійний типи метасоматозу.
- •Міграція елементів в гідротермальних розчинах, фільтраційних ефект, його геохімічна роль.
- •48. Геохімічні риси головних продуктів гідротермального та метасоматичного процесів.
- •49. Хімічний склад та розповсюдженість осадової оболонки Землі.
- •50. Геохімія процесів вивітрювання
- •51. Типи літогенезу, його фізико-хімічні фактори (температура, тиск, окисно-відновні умови тощо) та геохімічні риси.
- •52. Геохімія головних типів осадочних порід.
- •53.Головні геохімічні типи осадочних родовищ та родовищ кори вивітрювання.
- •54.Геохімічна диференціація первинної земної речовини. Формування мантії та ядра. Примітивна мантія Землі як джерело речовини для формування земної кори.
- •55. Виникнення системи мантія - кора та загальна спрямованість її еволюції
- •57. Формування океанічної кори. Роль процесу корового рециклювання в геохімічній еволюції верхньої мантії та земної кори в цілому.
- •58. Сучасні моделі росту континентальної кори та взаємовідносин мантія — кора. Їх геохімічне значення.
- •59. Дегазація мантії та її геохімічне значення
- •60. Земля як єдина геохімічна система. Головні тенденції еволюції та геохімічний взаємозв’язок процесів седиментогенезу, магматизму, метаморфізму. Металогенічні епохи, їх практичне значення.
55. Виникнення системи мантія - кора та загальна спрямованість її еволюції
Загальна спрямованість розвитку нашої планети визначається неухильним зниженням величини теплового потоку і флюідопотока, що надходять з глибоких, надр Землі до її поверхні. Передбачається, що тепловий потік в архее міг бути в 3-4 рази вище сучасного.
На цьому тлі прогресуючого охолодження Землі та її контракції відбувалася диференціація первинно-однорідної або майже однорідної речовини планети на оболонки. Спочатку, можливо вже в період акреції, тобто в перші 100 млн. років історії Землі, виділилося її внутрішнє ядро; потім, але не пізніше 3,5 млрд. років, - її зовнішнє ядро; ще до 4,0 млрд. років тому за рахунок виплавлення з верхньої мантії почала формуватися первинна базальтова кора, а в інтервалі 4,0-3,0 млрд. років її стала заміщати протоконтинентальна тоналітова кора; до 2,5 млрд. років її у свою чергу в значній мірі замістила зріла континентальна кора, майже відразу ж розділилися на верхній, гранітогнейсовий, і нижній, грануліти-базітовий, шари. Нарощування континентальної кори повинно було йти за рахунок виснаження верхньої мантії; нижня мантія підживлювала верхню головним чином флюїдами.
Таким чином, до кінця раннього докембрію в основному завершилося поділ твердої Землі на оболонки, з яких кожна більш верхня відрізняється від підстилаючої більш складним хімічним і мінералогічним складом. Ядро складається з заліза з домішкою нікелю і, можливо, кремнію, сірки або кисню, тобто з окремих елементів. Нижня мантія складена вже силікатами дуже простого складу і оксидами, верхня мантія - також силікатами, але більш складними (піроксени, гранати). Але найбільш складним складом володіє земна кора, збагачена літофільними елементами і їх сполуками.Континентальний матеріал в кінцевому рахунку повертається до складу континентів, пройшовши кругообіг - ріцайклінг (recycling).
Структура континентальної кори систематично ускладнюється у зв'язку з появою все нових генерацій рухомих поясів і систем і незважаючи на певну успадкованість останніх від більш давніх. У підсумку сучасна структура континентів відрізняється крайньою складністю, особливо в їх верхніх горизонтах, чому сприяють розслоенність літосфери і земної кори, дисгармонійні деформації окремих верств і пластин, зміна орієнтування напружень внаслідок переміщень літосферних плит.
У ході розвитку земної кори і літосфери З пізнього протерозою стиль деформацій придбав вже характер, близький сучасному.
Змінювалися в історії Землі і форми прояву, і склад продуктів магматичної діяльності. Еффузивні покриви і сіли основної і ультраосновної магми і пластові інтрузії гранітоїдів були особливо широко поширені в археї. У пізньому археї з'являються діапірові інтрузії гранітоїдів, впроваджуються в зеленокамяні пояса. В кінці архею і початку протерозою вперше масовий розвиток отримують дайковие рої, потім досить широко представлені серед більш молодих утворень і є предтечами комплексів паралельних даєк в Офіоліти. Тоді ж, в ранньому протерозої, виникають перші великі диференційовані пластообразние плутонію габро-анортозитів, які разом з гранітами-ріпакової набувають особливо великого значення в середньому протерозої - pppa.ru. До того ж часу відноситься поява кільцевих Плутонів ультраосновних - лужних порід і кімберлітових трубок, що формувалися під все більш молоді часи. З раннього протерозою відомі й крайові вулканоплутонічесюіе пояса і великі гранітні батоліти, в той час як вулканічні острівні дуги з'явилися вже в пізньому архее.
В кінці архею і ранньому протерозої утворюються перші поля платобазальтов з супутніми їм інтрузивними тілами (Трапп). Вони поширені далі в середньому і пізньому протерозої, майже, повністю відсутні в палеозої і знову набувають великого значення в мезозої і кайнозої в тісному зв'язку з новотвором океанів.
Слід зазначити, що поява особливо значного числа нових типів магматичних утворень збігається з кінцем архею - початком протерозою, коли в розвитку літосфери починає затверджуватися тектоніка плит, а в мантії встановлюються стійкі системи конвекції. Дещо пізніше в протерозої пояса метаморфітов високого тиску - низької температури, глаукофанові сланці. Паралельно з розвитком літосфери і земної кори йшов розвиток астеносфери. Зародилася у вигляді розплавленого шару, ймовірно, на поверхні планети («магматичний океан»), потім пішла на деяку глибину під новостворену первинну кору, астеносфера придбала потім характер лише часткове плавлення оболонки мінливою потужності і в'язкості.
Видалення виділяється в надрах Землі тепла на всьому протязі її історії мало забезпечуватися конвекцією, але тип конвекції сам змінювався протягом цієї історії. Хаотична конвекція , конвекція Релея-Бенара , крупноячеистая конвекція .
Періодичне утворення Пангей починаючи з кінця архею і їх розпад представляють одну з найважливіших закономірностей розвитку літосфери, так само як і постійна, також з віддалених часів, диссимметрія Землі з її поділом на материкову і океанську півкулі: Панг постійно мала протистояти Панталасса. Пангей, як і великі імперії в соціальній історії Землі, завжди виявлялися нестійкими. Є серйозні підстави припускати, що в історії Землі, , спостерігалася періодична зміна загальномантійної конвекції двух'ярусної, роздільної у нижній і верхній мантії. \ Видається, що загально мантійна конвекція могла виникати в період існування Пангей і приводити до їх розпаду, після чого вона змінювалася двох'ярусною.
56. Часткове плавлення на мантійному та коровому рівні глибин і подальша магматична еволюція розплавів як головний механізм формування континентальної кори. Роль мантійних геохімічних резервуарів в цьому процесі.
Причини плавлення мантії:
1)за рахунок нагрівання;
2)за рахунок адіабатичної декомпресії
3)визване
а)
Т
ліквідус
1 2 зміна Т
Р солідус
Частково розплавлена – найбільш легкофільні елементи
Солідус і ліквідус: 2-фазна система, границя існування рідкої і твердої фазу інтенсивних параметрах(не залежать від маси системи – Р, Т і концентрації головних елементів
б
)
2 Т
найбільш важливий для
1 солідус зміна Р
Р
Т
в
)
Р1 d зміна положення солідуса
Р2 лінія солідуса не пряма і відповідає системі, де повністю відсутня вода
S1
а) 1- лише тверда фаза; 2 – між солідусом і ліквідусом, чим далі від ліквідуса тим менша твердість. Цей механізм є характерним для гарячих точок похідними є океанічні острови. Утворюються первинні розплави- ланцюг Гавайських островів. Масштаби дії – невеликі, обложені, локальні
б) провідний механізм, що забезпечує формування нової океанічної кори – адіабатична дискомпресія – рух речовини спостерігається в межах глибинних ділянок, які є експлотанційними( утворюються в результаті дії контвективних рухів) в результаті чого формуються базальти СОХ. Речовина має високу температуру, але підйомність літо статичного тиску зменшується, а температура майже та сама
в) другий за важливістю. Змінюється положення солідусу: положення солідусу залежить від хімічного і мінеральної полемізації твердої фази і від леткої води
