- •Питання до екзамену з курсу “Основи геохімії”
- •Космічна розповсюдженість хімічних елементів та їх походження (нуклеосинтез). Походження, склад та будова Сонячної системи. Закон Ферсмана-Гольдшмідта щодо поширеності елементів у природі.
- •2. Будова та геохімія планет земної групи у порівнянні з існуючими даними щодо планет-гігантів, зовнішніх планет та малих тіл Сонячної системи. Земля, її походження, будова та загальний склад.
- •3. Розповсюдженість хімічних елементів в земній корі. Кларки елементів та методи їх визначення.
- •4. Мантія та ядро Землі, їх мінеральний та хімічний склад. Джерела наявних даних. Примітивна та деплетована мантія (поняття про мантійні геохімічні резервуари).
- •5. Будова, розміри, властивості атомів та іонів, типи хімічного зв’язку та їх значення для геохімії.
- •6. Кристалохімія та їзоморфізм. Головні типи ізоморфізму та їх геохімічне значення.
- •7. Радіоактивні ізотопи в геохімії.
- •8. Стабільні ізотопи в геохімії.
- •9. Сучасна геохімічна класифікація елементів.
- •11. Хондритнормалізовані графіки та їх використання для інтерпретації розподілу рідкісноземельних елементів, зокрема полівалентних.
- •12. Поняття про структурний, термодинамічний та кінетичний фактори контролю розподілу елементів в геологічних об’єктах.
- •13. Структура силікатних розплавів. Зв’язок ступеню їх полімерізації та поведінки елементів в процесі кристалізації магм.
- •14. Вплив структури мінеральних фаз та властивостей ізоморфних елементів (заряди та ефективні радіуси іонів) на значення їх коефіцієнтів розподілу мінерал/розплав.
- •16. Типи дифузії в природних системах. Швидкість дифузії компонентів як головний кінетичний фактор та його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •17. Коефіцієнт дифузії та його залежність від температури та ступеню полімерізації розплаву.
- •18. Дифузія в кристалах та її геохімічне значення.
- •19. Зародження та швидкість росту кристалів в природних системах як кінетичний фактор. Його вплив на коефіцієнти розподілу хімічних елементів.
- •21. Магматичні та магматогенно-гідротермальні рудогенеруючі системи. Теоретичне та прикладне значення їх геохімічного дослідження.
- •22. Поняття про магматичну еволюцію та її фактори. Рівні генерації магматичних розплавів (коровий, мантійний) та методи іх визначення.
- •24. Кристалізаційна диференціація магматичних розплавів як головний фактор магматичної еволюції.
- •26. Співвідношення складу розплавів та магматичних порід.
- •27. Геохімічні критерії відміни магматичних серій, сформованих в процесах часткового плавлення та кристалізаційної диференціації магм.
- •28. Геохімічні ознаки кристалізації розплавів за фракційною моделлю.
- •29. Роль комбінованих коефіцієнтів розподілу хімічних елементів в магматичній еволюції.
- •30. Роль розчинності акцесорних мінералів в магматичній еволюції.
- •31. Ефективність фракціювання та контамінація розплавів як фактори магматичної еволюції. Їх геохімічне значення.
- •32. Температурний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •33. Використання експериментальних даних щодо розчинності акцесорних фаз в силікатних розплавах для визначення температурного режиму функціювання магматичних систем.
- •34. Флюїдний режим магматичної еволюції та його геохімічне значення.
- •35. Розчинність води та інших флюїдних компонентів в силікатних розплавах.
- •36. Засоби визначення водонасиченості силікатних розплавів.
- •37. Умови генерації магматогенних флюїдів та їх значення для формування рудних родовищ.
- •43.Метаморфічні системи як джерело рудоносних гідротермальних розчинів. Формування метаморфогенних рудних родовищ.
- •44.Загальна геохімічна характеристика гідротермально-метасоматичних систем.
- •45)Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •Джерела гідротермальних розчинів, їх склад та фізико-хімічні умови існування.
- •46. Метасоматична зональність, інфільтраційний та дифузійний типи метасоматозу.
- •Міграція елементів в гідротермальних розчинах, фільтраційних ефект, його геохімічна роль.
- •48. Геохімічні риси головних продуктів гідротермального та метасоматичного процесів.
- •49. Хімічний склад та розповсюдженість осадової оболонки Землі.
- •50. Геохімія процесів вивітрювання
- •51. Типи літогенезу, його фізико-хімічні фактори (температура, тиск, окисно-відновні умови тощо) та геохімічні риси.
- •52. Геохімія головних типів осадочних порід.
- •53.Головні геохімічні типи осадочних родовищ та родовищ кори вивітрювання.
- •54.Геохімічна диференціація первинної земної речовини. Формування мантії та ядра. Примітивна мантія Землі як джерело речовини для формування земної кори.
- •55. Виникнення системи мантія - кора та загальна спрямованість її еволюції
- •57. Формування океанічної кори. Роль процесу корового рециклювання в геохімічній еволюції верхньої мантії та земної кори в цілому.
- •58. Сучасні моделі росту континентальної кори та взаємовідносин мантія — кора. Їх геохімічне значення.
- •59. Дегазація мантії та її геохімічне значення
- •60. Земля як єдина геохімічна система. Головні тенденції еволюції та геохімічний взаємозв’язок процесів седиментогенезу, магматизму, метаморфізму. Металогенічні епохи, їх практичне значення.
8. Стабільні ізотопи в геохімії.
Якщо нукліди належать одному й тому самому хімічному елементу і мають однакову кількість протонів, але різняться за кількістю нейтронів, то вони називаються ізотопними нуклідами, або просто ізотопами (від гр. ізос — однаковий і топос — місце).
Ізотопи — це нукліди одного хімічного елемента, які мають однакове протонне число (заряд ядра). Позначення нуклідів Оксигену:Оксиген-16, Оксиген-17, Оксиген-18 або 16О, 17О,18О
Ізотопи (окремі нукліди) поділяють на стабільні і радіоактивні (радіонукліди). Стабільні нукліди мають усі «парні» елементи і більшість «непарних» з протонним числом (зарядом ядра) < 83. Нукліди всіх елементів, розміщених у періодичній системі після Вісмуту, радіоактивні.
1.Стабільними є головним чином ті нукліди(ізотопи), у яких N і Z(протони і нейтрони) приблизно рівні. До Са в ядрах N = Z, ці атоми очевидно стабільні. 2. Велика частина стабільних нуклідів має парні Z і N. 3. Менш поширені стабільні нукліди з парним Z і непарним N або парних N і непарних Z. 4. Дуже рідкісні стабільні нукліди з непарними Z і N.
Стабільні ізотопи легких елементів (A<40) характеризуються найбільшою відносною різницею мас,
що й забезпечує їх інтенсивне фракціонування в геохімічних процесах. Типові приклади − ізотопи H, C, O, S, особливо першого з них. Вони й використовуються найбільш широко в геохімії стабільних ізотопів:
14C
– період напіврозпаду = 5730 р.,
Найбільш розповсюджені
інші (10, 11) – “вимерлі”
Геохімія стабільних ізотопів використовується для вирішення різних проблем,наприклад, в геотермометрах для визначення температури утворення порід і мінералів, в магматичних породах для вирішення питання - чи була контамінація корови матеріалом, так як кора має різні ізотопні відносини кисню, ніж мантія.Числові значення ізотопних відносин (2Н/1Н, 18О / 16о, 13С/12С) в різних хімічнихсполуках атмосфери, гідросфери, породах і мінералах літосфери можутьрозглядатися як числові характеристики геологічних об'єктів (газів, води, мінералів, порід), що відображають умови їх походження (генезису).
Загальні принципи:Фракціонування – перш за все за рахунок того, що рух молекул, тобто енергія речовини, залежить від маси їх атомів. Різниця мас атомів впливає на
коливальну, (2)пооступову та (3)обертальну компоненти руху молекул. Це й призводить до розділення ізотопів.
Наприклад, (2) та (3) не є характерними для твердих тіл. Тому фракціонування ізотопів в мінералах контролюється лише (1).
Зовнішні фактори: (а) – реакції ізотопного обміну, (б) – фізико-хімічні процеси (випаровування/конденсація, плавлення/кристалізація, дифузія)
Представлення ізотопного віку:(параметр порівняння стабільних ізотопів) δ = 1000(R – Rstand)/Rstand (Δ)
R – відношення ізотопів елемента узразку (більш важкий ізотоп – у чисельнику)
Rstand – таке ж відношення в стандарті
Одиниці виміру – проміле (‰), або тисячні частки. Сучасна точність виміру до + 0,0n ‰
Для фаз A та B:
Δ(A-B) = δ(A) – δ(B) (різниця ізотопних відношен)
α(A-B) = R(A)/R(B) або α(A-B) = [1000+ δ(A)]/[1000+δ(B)]
(константа фракціонування або фактор фракціонування)
δ = 1000(R – Rstand)/Rstand , де R – відношення ізотопів елемента узразку (більш важкий ізотоп – у чисельнику), Rstand – таке ж відношення в стандарті. Одиниці виміру – проміле (‰), або тисячні частки. Для фаз A та B: Δ(A-B) = δ(A) – δ(B) (різниця ізотопних відношен)
α(A-B) = R(A)/R(B) або α(A-B) = [1000+ δ(A)]/[1000+δ(B)] (константа або фактор фракціонування)
Стабільні ізотопи: температурна залежність (300-12000С)
Стандарти: 18O/16O та 2D/1H – SMOW: Стандартна середня океанічна вода
13C/12C – PDB: Карбонат белемнита з крейдяної формації Піді (США)
34S/32S – CD: Троіліт з метеорита К-Д’ябло
