51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.

Потрапляючи в сечовий міхур, сеча викликає в ньому підвищений тиск, що подразнює механічні рецептори стінок міхура. Збудження рецепторів передається у центр сечовипускання, який розташований у крижовому відділі спинного мозку. Звідси імпульси по еферентним шляхам передаються до м'язів сечового міхура, він напружується, мимовільний внутрішній сфінктер відкривається і сеча виводиться назовні. В цьому акті беруть участь не тільки спинальні, але і розташовані в головному мозку центральні структури, що дозволяють здійснювати довільну затримку сечовипускання або його початок, а також забезпечують сенсорно-емоційну реакцію. Акт сечовипускання реалізується завдяки тому, що еферентні імупльси з спинального центру по парасимпатичних нервових волокнах досягають сечового міхура і сечовипускального каналу, одночасно забезпечуючи скорочення гладкої м'язи стінки сечового міхура і розслаблення двох сфінктерів - шийки сечового міхура і сечовипускального каналу. З віком змінюється кількість та склад сечі . У дітей утворюється відносно більше сечі (на 1 кг маси тіла), ніж у дорослих і більш часто відбуваються акти сечовипускання, що пов'язане з більш інтенсивними процесами обміну речовин. У місячної дитини за добу утворюється до 380 мл сечі; у віці 1 року — 750 мл; у 4-5 років — до 1 л; у 10 років — до1,5 л; у 14-15 років до 2 л; у дорослих — до 1,5 л. У грудних дітей сеча різко кисла, а з віком стає слабо кислою. Кислотність сечі збільшується при білковій їжі і навпаки. Виведення сечі регулюється рефлекторно.Починаючі з 0,5-1,5 років, у дітей формується умовно рефлекторний акт затримки сечовиділення не тільки в день, але і в ночі. Це забезпечується роботою другого сфінктера, що свідомо керується і який розташований у місці проходження сечівника скрізь промежину і утвореного посмугованими кільцевими м'язами. Робота цього сфінктера регулюється свідомо від вищого центру сечовиділення, який знаходиться у корі-головного мозку. В акті сечовиділення приймають участь також м'язи живота (при напруженні м'язів швидкість сечовиділення зростає). Енурез (нічне нетримання сечі) - мимовільне сечовипускання під час сну. Спостерігається у дітей дошкільного віку, рідше у школярів і підлітків. Хлопчики хворіють частіше, ніж дівчатка. Часто трапляється у дітей з невротичними рисами - дратівливих, образливих, плаксивих. Нічний сон у них дуже глибокий. З віком енурез, як правило, поступово зменшується і до періоду статевого дозрівання минає. Частіше зустрічається у дітей, здебільшого спостерігається у віці 4-7 років, у хлопчиків — в 2-4 рази частіше. Патологією енурез вважається у дітей віком від 3 років. Причини виникнення енурезу різноманітні: зміни головного мозку, порушення режиму сну і безсоння, недоліки виховання у вигляді зайвої свободи або надмірної суворості, невротична атмосфера сім'ї — сімейні конфлікти, сварки та ін.

52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету

За грудиною розташована важлива непарна залоза — вилочкова (тимус). Вона складається із залозистих клітин і клітин ретикулярної тканини, властивої органам кровотворення. Вилочкова залоза розвивається до періоду статевого дозрівання, після — то відбувається її зворотний розвиток, у результаті якого епітеліальна тканина залози атрофується і змінюється скупченням жирової тканини. Вилочкова залоза відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Вона впливає на дозрівання клітин крові Т-лімфоцитів.

. Тимус як орган імунітету відіграє провідну роль, особливо в пренатальному періоді та в періоді перших років життя, і тому оцінка морфологічних змін в тимусі має велике значення в педіатричній патологоанатомічної практиці. Зміни в тимусі мають основне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність вроджених і набутих іммунодефіцітпих станів. Однак для підтвердження характеру імунного дефекту необхідно досліджувати Т-і В-залежні зони периферичних лімфоїдних органів і вивчити клінічні імунологічні дані.