- •1.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних
- •2. Будова та фізіологія статевої системи чоловіка, можливі гормональні
- •3. Характеристика будови та функції проміжного мозку
- •4. Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція.
- •5. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.
- •6. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в
- •7. Вчення і. П. Павлова про «нервізм», як головну регулюючу та інтегруючу
- •8. Провдні шляхи спинного мозку, їх фізіологічне значення.
- •10. Поняття «розвиток дитини». Роль гіпоталамо- ендокринної системи в
- •9. Будова нирок. Фізіологічне утворення сечі
- •11. Анатомо-фізіологічна характеристика нейрона, аксона, дендрита.
- •12. Анатомія та фізіологія дихальної системи
- •13. Характеристика основних етапів розвитку дитини.
- •14. Будова нервового волокна, нерва, значення міелізації. Роль синапсів, медіаторів у
- •15. Залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Поняття «гормони», їх роль у гомеостазі.
- •16. Критичні періоди розвитку дитини. Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •17. Характеристика рефлекторної дуги, аферентної та еферентної частин її.
- •19. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •20. Компоненти заднього мозку: довгастий мозок, варолієвий міст та мозочок, їх
- •21. Значення травлення для підтримки життєдіяльності організму. Роль обміну
- •22. Клітина, як структурна, функціональна та генетична одиниця організму, загальна
- •23.Загальна характеристика структур мозку
- •24. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту
- •25. Вікові особливості етапів розвиткустатевих клітин чоловіка та жінки.
- •26.Середній мозок: 4-х горб*я, ніжки мозку, водопровід, функції та можливі їх розлади.
- •27.Будово стріо-палідарноїсист. Функції, наслідки порушень
- •28. Поняття «ембіогенез» та «онтогенез»
- •29. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.
- •30. Велике та мале коло кровообігу, анатомія, фізіологія, вікові особливості.
- •31. Анатомічна та фізіологічна характеристика ретикулярної формації
- •32. Будова серця, серцевий цикл та його регуляція, вікові особливості.
- •33. Анатомія та фізіологія екстра пірамідної системи, зв*язна із руховими шляхами.
- •34. Вікові особливості опорно – рухового апарату.
- •35. Характеристика складу крові та її функції
- •36. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •37.Види м*язів, особливості їх онтогенезу. Роль фізичної активності у розвитку м*язової тканини
- •39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.
- •40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.
- •41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології
- •42. Склад сечі в нормі,можливі патологічні зміни.
- •44. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
- •45. Будова та функції скелету
- •46. Обмін білків, біологічна цінність білків їжі. Особливості білкового обміну у дітей та його порушення
- •47. Комісуральні та асоціативні провідні шляхи центральної нервової системи
- •48. Особливості сечо- видільної системи у дітей
- •49. Обмін жирів, локалізація жиру в організмі. Поняття про нейро- ендокринну регуляцію засвоєння жиру. Порушення жировогообміну.
- •50. Передні та задні роги спинного мозку, будова, фізіологічне значення.
- •51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
- •52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету
- •53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне
- •54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
- •55.Поняття про пірамідні та екстра пірамідні шляхи, фізіологія.
- •56. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
- •57. Значення вітамінів для організму, що росте та розвивається.
- •58. Характеристика безумовно-рефлекторної та умовно рефлекторної діяльності нервової системи.
- •59. Підшлункова залоза, як орган внутрішньої та зовнішньої секреції, основні розлади функцій
- •60. Будова та функції грудної клітки
- •61. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •62. Характеристика системи імунітету, функції
- •63. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •64. Класифікація умовно-рефлекторних реакцій
- •65. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
- •66. Канатики спинного мозку, будова, функції
- •67. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •68. Обмін вуглеводів, роль для нервової, серцево-судинної, м*язової системи. Особливості обміну вуглеводів у дітей.
- •69. Три частини аналізатора за і. П. Павловим, фізіологія
- •70. Типи нервової діяльності за і. П. Павловим
- •71. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
- •72. Особливості будови та функції спинно-мозкових нервів.
- •73. Загальна характеристика органів чуття, їх онтогенез
- •74. Значення травлення у кишечнику, особливості будови та функції різних відділів кишечника, вікові властивості, можливі відхилення функцій.
- •75. Охарактеризувати еферентні провідні шляхи цнс
- •76. Поняття про функціональні системи як інтегративне утворення мозку
- •77. Анатомо-фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
- •78. Будова та функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •79. Загальна характеристика проекційних провідних шляхів цнс.
- •80. Зоровий нерв, зорове перехрестя, зоровий тракт.
- •81.Будова та функції оболонок головного та спинного мозку, лікворної системи
- •82. Анатомо-фізіологічна характеристика білої та сірої речовин спинного мозку.
- •83. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •84. Будова та функції симпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •85. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
- •86. Середній мозок, анатомія, фізіологія, патологічні зміни.
- •87. Черепно-мозкові нерви, загальна х-ка, розташування ядер.
- •88. Організм як єдине ціле, зв*язок із зовнішнім середовищем. Механізми адаптації та компенсації
- •89. Характеристика безумовної та умовно-рефлекторної діяльність нервової системи
- •90. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
Потрапляючи в сечовий міхур, сеча викликає в ньому підвищений тиск, що подразнює механічні рецептори стінок міхура. Збудження рецепторів передається у центр сечовипускання, який розташований у крижовому відділі спинного мозку. Звідси імпульси по еферентним шляхам передаються до м'язів сечового міхура, він напружується, мимовільний внутрішній сфінктер відкривається і сеча виводиться назовні. В цьому акті беруть участь не тільки спинальні, але і розташовані в головному мозку центральні структури, що дозволяють здійснювати довільну затримку сечовипускання або його початок, а також забезпечують сенсорно-емоційну реакцію. Акт сечовипускання реалізується завдяки тому, що еферентні імупльси з спинального центру по парасимпатичних нервових волокнах досягають сечового міхура і сечовипускального каналу, одночасно забезпечуючи скорочення гладкої м'язи стінки сечового міхура і розслаблення двох сфінктерів - шийки сечового міхура і сечовипускального каналу. З віком змінюється кількість та склад сечі . У дітей утворюється відносно більше сечі (на 1 кг маси тіла), ніж у дорослих і більш часто відбуваються акти сечовипускання, що пов'язане з більш інтенсивними процесами обміну речовин. У місячної дитини за добу утворюється до 380 мл сечі; у віці 1 року — 750 мл; у 4-5 років — до 1 л; у 10 років — до1,5 л; у 14-15 років до 2 л; у дорослих — до 1,5 л. У грудних дітей сеча різко кисла, а з віком стає слабо кислою. Кислотність сечі збільшується при білковій їжі і навпаки. Виведення сечі регулюється рефлекторно.Починаючі з 0,5-1,5 років, у дітей формується умовно рефлекторний акт затримки сечовиділення не тільки в день, але і в ночі. Це забезпечується роботою другого сфінктера, що свідомо керується і який розташований у місці проходження сечівника скрізь промежину і утвореного посмугованими кільцевими м'язами. Робота цього сфінктера регулюється свідомо від вищого центру сечовиділення, який знаходиться у корі-головного мозку. В акті сечовиділення приймають участь також м'язи живота (при напруженні м'язів швидкість сечовиділення зростає). Енурез (нічне нетримання сечі) - мимовільне сечовипускання під час сну. Спостерігається у дітей дошкільного віку, рідше у школярів і підлітків. Хлопчики хворіють частіше, ніж дівчатка. Часто трапляється у дітей з невротичними рисами - дратівливих, образливих, плаксивих. Нічний сон у них дуже глибокий. З віком енурез, як правило, поступово зменшується і до періоду статевого дозрівання минає. Частіше зустрічається у дітей, здебільшого спостерігається у віці 4-7 років, у хлопчиків — в 2-4 рази частіше. Патологією енурез вважається у дітей віком від 3 років. Причини виникнення енурезу різноманітні: зміни головного мозку, порушення режиму сну і безсоння, недоліки виховання у вигляді зайвої свободи або надмірної суворості, невротична атмосфера сім'ї — сімейні конфлікти, сварки та ін.
52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету
За грудиною розташована важлива непарна залоза — вилочкова (тимус). Вона складається із залозистих клітин і клітин ретикулярної тканини, властивої органам кровотворення. Вилочкова залоза розвивається до періоду статевого дозрівання, після — то відбувається її зворотний розвиток, у результаті якого епітеліальна тканина залози атрофується і змінюється скупченням жирової тканини. Вилочкова залоза відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Вона впливає на дозрівання клітин крові Т-лімфоцитів.
. Тимус як орган імунітету відіграє провідну роль, особливо в пренатальному періоді та в періоді перших років життя, і тому оцінка морфологічних змін в тимусі має велике значення в педіатричній патологоанатомічної практиці. Зміни в тимусі мають основне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність вроджених і набутих іммунодефіцітпих станів. Однак для підтвердження характеру імунного дефекту необхідно досліджувати Т-і В-залежні зони периферичних лімфоїдних органів і вивчити клінічні імунологічні дані.
