70. Типи нервової діяльності за і. П. Павловим

І. Павлов разом із загальними типами (темпераментом), властивими людині і тваринам, розрізняв спеціальні типи, характерні тільки для людини, оскільки вони відображають співвідношення між першою (образною) і другою (мовно-мисленнєва) сигнальними системами: художній, розумовий, змішаний. Художній тип вирізняється яскраво вираженою схильністю до образно-емоційного мислення. Це не означає, що у нього не розвинене словесно-логічне мислення. Люди цього типу надзвичайно гостро, яскраво, повно і безпосередньо сприймають дійсність у них розвинена уява, добре виявлені здатність відтворювати дійсність у художніх образах, картинність мови (що властиво багатьом артистам, художникам, музикантам). Розумовий тип відзначається підвищеною схильністю до словесно-логічного (абстрактного) мислення, здатністю до аналізу і систематизації, реагування не стільки на конкретні явища, скільки на їх узагальнення. Перша сигнальна система в нього розвинена, просто абстрактне мислення переважає над образним. Змішаний тип має ознаки як художнього, так і розумового типів. Учення про спеціальні типи вищої нервової діяльності обґрунтування і подальшого розвитку в дослідженнях І. Павлова та його учнів не набуло. Тому є розбіжності в думках щодо природи і змісту другої сигнальної системи, а самі думки мають гіпотетичний характер. І. Павлов вважав, що художній тип не поступається розумовому в розвитку мовних і логічних можливостей. "Художників" вирізняє синтетична стратегія сприймання і оброблення інформації, завдяки чому вони схоплюють дійсність цілком, не розчленовуючи, а "мислителі" вдаються до аналітичної стратегії сприйняття і освоєння дійсності. Синтетична стратегія властива правій півкулі, аналітична - лівій, тому домінування правої півкулі може зумовити появу "художників" (домінування першої сигнальної системи), а лівої - "мислителів" (домінування другої сигнальної системи). І. Павлов припускав, що "мислителям" мають відповідати меланхоліки, а "художникам" – холерики.

71. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки

Водно-сольовий обмін - сукупність процесів всмоктування, розподілу, вжитку і виділення води і солей в організмі тварин і людини . Забезпечує постійність осмотичні концентрації, іонного складу і кислотно-лужної рівноваги внутрішнього середовища організму ( гомеостаз ). В організмі людини чистої води нема, але є три види організменної води:1- вільна вода, тобто це вода поза- та внутрішньоклітинних рідин, як розчинник органічних та неорганічних речовин;2-та що входить до складу колоїдів;3-та, що знаходиться у складі молекул білків, жирів та вуглеводів, а також у складі кісткової, м'язової та інших тканин. Вода займає у дорослих людей до 65 % маси тіла, а у дітей — до 80 %. За добу дорослій людині в середньому потрібно до 2,5 л води, яка потрапляє в організм у процесі пиття та з їжею. З організму вода виводиться з сечею, з потом , з повітрям, що видихається та через систему травлення. Якщо води виводиться з організму на 1,5-2 % більше, ніж потрапляє в організм, то виникає відчуття спраги. Центр регуляції водного обміну розташований у гіпоталамусі. У дітей, відносно дорослих, обмін води за добу значно вищий. Так, наприклад, у новонароджених він становить половину об'єму міжклітинної рідини тоді яку дорослих частину. Крім того у дітей резерв рідини в організмі дуже малий, вода більш рухома (за причин недостатнього розвитку сполучної тканини), що обумовлює значно меншу протидію дитячого організму втратам рідини і потребує пильної уваги до організації питного режиму у дітей.

Порушення водно-сольового обміну виявляються накопиченням рідини в організмі, появою набряків чи дефіцитом рідини, зниженням чи підвищенням осмотичного тиску крові, порушенням електролітного балансу, тобто. зменшенням чи збільшенням концентрації окремих іонів, зміною кислотно-лужної стану –ацидозом чи алкалозом. Знання патологічних станів, у яких змінюється іонний склад плазми крові чи концентрація у ній окремих іонів, важливо задля диференціальної діагностики різноманітних захворювань.