13. Характеристика основних етапів розвитку дитини.

Етапи розвитку дитини: пренатальний (дородовий) етап немовля – від 0 до 18 місяці раннє дитинство – від 18 місяців до 3 років дитинство – від 3 до 5-6 років молодший шкільний вік – від6 до 8 років середній шкільний вік – від 9 до 12 роківстарший шкільний (підлітковий) вік – від 13 до 16 років

Внутрішньоутробний етап розвитку має дві фази. закладаються органи та системи, формуються зовнішні частини тіла і внутрішні органи, тоді як у фазі плацентарного розвитку відбувається тканинна диференціація органів плода……..Внутрішньоутробний етап індивідуального розвитку характеризується бурхливим ростом та інтенсивним наростанням маси плода. Друга важлива особливість цього етапу полягає в тому, що харчування дитячого організму відбувається за рахунок материнського. Позаутробний етап охоплює такі періоди: 1) період новонародженості; 2) грудний період 3) період молочних зубів а) переддошкільний(1 рік — 3 роки); дошкільний (4 роки — 7 років; 4) молодший шкільний 6) період статевого дозрівання, або старший шкільний вік.Періодновонародженості. У цей, перший, період позаутробного життя відбувається процес пристосування до нових умов зовнішнього середовища, що визначає своєрідність даного періоду; в організмі новонародженого йде інтенсивний процес перебудови різних систем. Для багатьох органів дитини в період новонародженості характерна морфологічна незакінченість будови і функціональна незрілість. З моменту народження починає функціонувати мале коло кровообігу і

відбувається перехід на легеневе дихання. Період немовляти (або грудний період). Він характеризується інтенсивним ростом і нарощенням маси, але з поступовим згасанням енергії росту і високою інтенсивністю процесів обміну. Характерною ознакою немовлят є інтенсивне формування у них умовних рефлексів і другої сигнальної системи (мови). Період молочних зубів поступово удосконалюються всі функціональні системи, які ще залишаються чутливими до різних несприятливих чинників.. Діти активно пізнають навколишній світ, у них інтенсивно розвивається інтелект, поступово з'являється здатність до абстрактного мислення, відбувається становлення мови, значно ускладнюється трудова діяльність. Молодшому шкільному віці (7—12 років) в основному завершується морфологічний розвиток багатьох органів і систем , значно вдосконалюється імунна система. Зростає маса м'язів, розвиваються рухові якості — швидкість, сила, спритність, витривалість. Період статевого дозрівання починається з 12 років. У дівчаток воно відбувається найчастіше у віці 12—16 років, а у хлопчиків у віці 13— 18 років. Для цього періоду характерним є переважання функціональної активності статевих залоз, з'являються вторинні статеві ознаки, пропорції і форми тіла набувають ознак дорослої людини, відбувається інтенсивний психологічний розвиток, формується характер та індивідуальність дитини, такі якості, як воля і свідомість.

14. Будова нервового волокна, нерва, значення міелізації. Роль синапсів, медіаторів у

проведенні збудження

Нервові волокна – це відростки нервових клітин, вкриті оболонкою. Кожне волокно скл

з відростка нервової клітини , який лежить у центрі нервового волокна і називається осьовим

циліндром, і оболонки, утвореної клітинами олігодендроглії, які тут називаються нейролемоцитами.

Поділяють нервові волокна на: 1. тонкі немієлінові – у них не розвивається мієлінова оболонка

.2. товсті мієлінові –яка містить у внутрішніх шарах мієлін.Нерви- пучки мієлінових та немієлінових

нервових волокон, вміщені у загальну сполучнотканинну оболонку. У сполучнотканинній оболонці

розташовані кровоносні та лімфатичні судини, що живлять нерви. Розрізняють нерви:1.чутливі

(аферентні) – утворені лише чутливими волокнами. 2.рухові (еферентні) – утворені лише руховими

волокнами. 3.змішані – утворені чутливими і руховими волокнами. Основні властивості нервових

волокон: 1. здатність до відновлення ; 2.висока збудливість та провідність; 3.висока лабільність;

4.відносна невтомлюваність. Механізм проведення збудження по нервовим волокнам. У нервових

мієлінових волокнах збудження виникає лише в перехватах і ніби “перескакує” від одного перехвату до іншого.При нанесенні подразнення в ділянці А виникає збудження внаслідок проходження іонів натрію всередину клітини, і цей збуджений перехват стає негативно зарядженим по відношенню до сусіднього не збудженого перехвату Б. Внаслідок виникнення різниці потенціалів між цими ділянками виникає потік іонів через навколишню тканинну рідину і аксоплазму. Внаслідок цього в ділянці Б зменшується мембранний потенціал. А це і є деполяризація, яка при досягненні критичного рівня викликає виникнення ПД. Так ділянка Б стає збудженою і здатною збуджувати сусідній перехват.