- •1.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних
- •2. Будова та фізіологія статевої системи чоловіка, можливі гормональні
- •3. Характеристика будови та функції проміжного мозку
- •4. Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція.
- •5. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.
- •6. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в
- •7. Вчення і. П. Павлова про «нервізм», як головну регулюючу та інтегруючу
- •8. Провдні шляхи спинного мозку, їх фізіологічне значення.
- •10. Поняття «розвиток дитини». Роль гіпоталамо- ендокринної системи в
- •9. Будова нирок. Фізіологічне утворення сечі
- •11. Анатомо-фізіологічна характеристика нейрона, аксона, дендрита.
- •12. Анатомія та фізіологія дихальної системи
- •13. Характеристика основних етапів розвитку дитини.
- •14. Будова нервового волокна, нерва, значення міелізації. Роль синапсів, медіаторів у
- •15. Залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Поняття «гормони», їх роль у гомеостазі.
- •16. Критичні періоди розвитку дитини. Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •17. Характеристика рефлекторної дуги, аферентної та еферентної частин її.
- •19. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •20. Компоненти заднього мозку: довгастий мозок, варолієвий міст та мозочок, їх
- •21. Значення травлення для підтримки життєдіяльності організму. Роль обміну
- •22. Клітина, як структурна, функціональна та генетична одиниця організму, загальна
- •23.Загальна характеристика структур мозку
- •24. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту
- •25. Вікові особливості етапів розвиткустатевих клітин чоловіка та жінки.
- •26.Середній мозок: 4-х горб*я, ніжки мозку, водопровід, функції та можливі їх розлади.
- •27.Будово стріо-палідарноїсист. Функції, наслідки порушень
- •28. Поняття «ембіогенез» та «онтогенез»
- •29. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.
- •30. Велике та мале коло кровообігу, анатомія, фізіологія, вікові особливості.
- •31. Анатомічна та фізіологічна характеристика ретикулярної формації
- •32. Будова серця, серцевий цикл та його регуляція, вікові особливості.
- •33. Анатомія та фізіологія екстра пірамідної системи, зв*язна із руховими шляхами.
- •34. Вікові особливості опорно – рухового апарату.
- •35. Характеристика складу крові та її функції
- •36. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •37.Види м*язів, особливості їх онтогенезу. Роль фізичної активності у розвитку м*язової тканини
- •39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.
- •40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.
- •41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології
- •42. Склад сечі в нормі,можливі патологічні зміни.
- •44. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
- •45. Будова та функції скелету
- •46. Обмін білків, біологічна цінність білків їжі. Особливості білкового обміну у дітей та його порушення
- •47. Комісуральні та асоціативні провідні шляхи центральної нервової системи
- •48. Особливості сечо- видільної системи у дітей
- •49. Обмін жирів, локалізація жиру в організмі. Поняття про нейро- ендокринну регуляцію засвоєння жиру. Порушення жировогообміну.
- •50. Передні та задні роги спинного мозку, будова, фізіологічне значення.
- •51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
- •52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету
- •53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне
- •54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
- •55.Поняття про пірамідні та екстра пірамідні шляхи, фізіологія.
- •56. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
- •57. Значення вітамінів для організму, що росте та розвивається.
- •58. Характеристика безумовно-рефлекторної та умовно рефлекторної діяльності нервової системи.
- •59. Підшлункова залоза, як орган внутрішньої та зовнішньої секреції, основні розлади функцій
- •60. Будова та функції грудної клітки
- •61. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •62. Характеристика системи імунітету, функції
- •63. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •64. Класифікація умовно-рефлекторних реакцій
- •65. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
- •66. Канатики спинного мозку, будова, функції
- •67. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •68. Обмін вуглеводів, роль для нервової, серцево-судинної, м*язової системи. Особливості обміну вуглеводів у дітей.
- •69. Три частини аналізатора за і. П. Павловим, фізіологія
- •70. Типи нервової діяльності за і. П. Павловим
- •71. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
- •72. Особливості будови та функції спинно-мозкових нервів.
- •73. Загальна характеристика органів чуття, їх онтогенез
- •74. Значення травлення у кишечнику, особливості будови та функції різних відділів кишечника, вікові властивості, можливі відхилення функцій.
- •75. Охарактеризувати еферентні провідні шляхи цнс
- •76. Поняття про функціональні системи як інтегративне утворення мозку
- •77. Анатомо-фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
- •78. Будова та функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •79. Загальна характеристика проекційних провідних шляхів цнс.
- •80. Зоровий нерв, зорове перехрестя, зоровий тракт.
- •81.Будова та функції оболонок головного та спинного мозку, лікворної системи
- •82. Анатомо-фізіологічна характеристика білої та сірої речовин спинного мозку.
- •83. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •84. Будова та функції симпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •85. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
- •86. Середній мозок, анатомія, фізіологія, патологічні зміни.
- •87. Черепно-мозкові нерви, загальна х-ка, розташування ядер.
- •88. Організм як єдине ціле, зв*язок із зовнішнім середовищем. Механізми адаптації та компенсації
- •89. Характеристика безумовної та умовно-рефлекторної діяльність нервової системи
- •90. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
59. Підшлункова залоза, як орган внутрішньої та зовнішньої секреції, основні розлади функцій
Підшлункова залоза — це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, цілком ним вкрита спереду, складається з головки, тіла і хвоста. Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік, і гормони, зокрема, інсулін, глюкагон, і ін. Вона виділяє всі без винятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). "Характер" у цього органа панський. Не любить, коли її навантажують зайвою роботою (тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби). Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м`язах глікогену, зниженню концентрацію глюкози в крові. Підшлункова також виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну-сприяє розчепленню глікогену до глюкози. Підшлункова залоза відкриває свої протоки у дванадцятипалу кишку.Без цього органу людина зможе спокійно жити.
ПОРУШЕННЯ ФУНКЦІй ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ. Цукровий діабет – це гетерогенна група захворювань, що виникають на ґрунті абсолютної чи відносної інсулінової недостатності і об’єднуються наявністю спільного симптому – гіперглікемії. Гострий панкреатит— гостре асептичне запалення підшлункової залози, в основі якого лежать некробіоз панкреатоцитов та ферментна аутоагресія з послідуючим некрозом та дистрофією залози, до яких може приєднуватись вторинна інфекція, що призводить до гнійних ускладнень. Хронічний панкреатит — запалення підшлункової залози. Серед панкреатитів розрізняють хронічний панкреатит та гострий панкреатит.
60. Будова та функції грудної клітки
Грудна клітка - частина осьового скелета. Головка кожного ребра сочленяется з одним з 12 грудних хребців. Перші сім пар ребер - ребра - єднуються безпосередньо із грудиною за допомогою ребрових хрящів. Наступні три пари - помилкові ребра кінці їх хрящів зростаються між собою і з хрящами нижележащих ребер і утворюють реберну дугу. Останні дві пари - коливаються ребра - вільно закінчуються в м'язах передньої черевної стінки. Перше ребро й грудину з'єднує негнучкий хрящ, друге - сьоме ребро й грудину з'єднують суглоби, завдяки чому передня стінка грудної клітини може рухатися. Зворушливе з'єднання ребер з хребтом і грудиною забезпечує розширення грудної клітки при диханні. Функції грудної клітки Грудна клітка захищає органи людини, розташовані в грудної порожнини, від зовнішніх факторів. При вдиху розширюються легені, і грудна клітка здіймається. Грудна порожнину У середній частині грудної порожнини знаходяться серце, вилочкова залоза, трахея, стравохід, великі кровоносні судини, лімфатичні вузли і нерви. У грудної порожнини розташовані легені. Діафрагма відокремлює грудну порожнину від черевної порожнини.
61. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
Вчення про аналізатори І.П. Павлов створював на основі єдності центру та периферії. Аналізатор він розглядав як єдину складну й організовану динамічну систему, до якої входять рецепторний апарат (периферійний відділ аналізатора), аферентні нейрони і провідні шляхи (провідниковий відділ) та ділянки кори півкуль великого мозку (центральний кінець аналізатора). Периферійний відділ аналізатора представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навколишній світ, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстерорецепторами. Розрізняють шість екстерорецепторів: дотику і тиску, гравітації (земного тяжіння), зору, слуху, смаку та нюху. Крім того, є рецептори, що відображають рухи окремих частин тіла і стан внутрішніх органів. До них належать пропріорецептори й інтерорецептори, які сприймають нервові імпульси з внутрішніх органів і судин. У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набувають нових якостей та відображаються в свідомості у вигляді відчуття. На основі відчуття формуються складніші суб'єктивні образи: сприймання, уявлення, мислення.