72. Особливості будови та функції спинно-мозкових нервів.

Спинномозкових нервів є 31 пара. Вони утворюються внаслідок злиття переднього корінця і задного корінця спинного мозку, формуючи стовбур спинномозкового нерва.

Нерви мають різну кількість нервових волокон залежно від іннервованої ділянки. Тому найтовщі – крижові і нижні шийні нерви, які іннервують всю масу м’язів кінцівок і значну шкірну поверхню. Зовсім мала куприкова пара. Задні корінці взагалі товщі від передніх, за винятком I шийного нерва, у якого вони тонші. Передній корінець є руховим і складається з аксонів нейронів тіла яких лежать у передньому та бічному стовпах сірої речовини спинного мозку. Задній корінець є чутливим і складається з аксонів псевдоуніполярних нейронів спинномозкового вузла.

Спинномозковий вузол є потовщеням заднього корінця і розміщений біля місця злиття заднього корінця з переднім корінцем. Cпинномозкові нерви поділяються на: - шийні нерви - грудні нерви- поперекові нерви - крижові нерви та куприковий нерв Від стовбурів спинномозкових нервів відходять: - оболонні гілки , або поворотні гілки– є чутливими та симпатичними нервовими волокнами і іннервують оболонки спинного мозку; - сполучні гілки – в числі двох: - біла сполучна гілка , яка відходить від грудо–поперекового відділу спинного мозку і йде до найближчого симпатичного вузла; - сіра сполучна гілка , яка іде у зворотньому напрямку від вузла симпатичного стовбура до спинномозкового нерва; - передні гілки є найбільшими гілками спинномозкових нервів, що формують нервові сплетення; - задні гілки , обходячи суглобові відростки хребців, ідуть до заду між поперечними відростками та іннервують шкіру та глибокі м’язи спини, шиї і потилиці. Передні гілки спинномозкових нервів утворюють шийне сплетення - плечове сплетення- поперекове сплетення - крижове сплетення.

73. Загальна характеристика органів чуття, їх онтогенез

Рецептори – чутливі нервові закінчення і спеціалізовані клітини, які сприймають енергію подразника та перетворюють її у нервові імпульси. Ніс людини — орган нюху, Язик людини — орган смаку, Вухо людини — орган слуху, Око людини — орган зору . Органи чуття забезпечують такі основні види чутливості: зір,слух, нюх, смак, дотик, рівновагу та відчуття положення тіла у просторі. Дотик — це сприйняття форми, розміру, щільності, температури різних предметів. У слизових оболонках шкіри містяться дотикові рецептори. Найбільше їх на губах, кінчику язика, пальців, а також на долоні. З допомогою дотику людина може визначити фізичні властивості предметів такі, як форма,твердість, м'якість, характер поверхні, орієнтуватися в темряві. Нюх — це сприйняття запахів різних речовин. Велика кількість нюхових рецепторів міститься в слизовій оболонці порожнини носа. Від нюхових рецепторів нервові імпульси передаються у проміжний мозок, потім у лобову частку кори, де проходить аналіз речовин, що вдихаються. За запахом людина відрізняє недоброякісну їжу, вловлює появу в повітрі шкідливих для її здоров'я домішок.

Смак — це сприйняття смакових особливостей речовин, що потрапляють в ротову порожнину. Рецептори смаку розташовані в смакових цибулинах виростів слизової оболонки язика — сосочків на стінках глотки ім'якого піднебіння. Збудження від рецепторів передається по волокнах язикового нерва у довгастий мозок, міст, до скроневої кістки, де формується сприйняття у вигляді різних смакових відчуттів. Смак допомагає людині визначити якість їжі,сприяє виділенню травних соків і проходження процесу травлення в цілому. Вухо як орган слуху забезпечує сприйняття звукових коливань. Завдяки слуху розрізняють звуки навколишнього середовища. Людина спроможна визначити напрямок звуку з джерела, що дає змогу орієнтування в навколишньому середовищі, а також висоту, тембр, силу звуку. Орган слуху розташований в отворі слухового проходу скроневої кістки черепа. Він складається з трьох основних відділів: зовнішнього вуха, середнього вуха, внутрішнього вуха. Перші два беруть участь тільки в проведенні звукових коливань, а третій відділ містить звукосприймальний і вестибулярний апарат. Функція регуляції положення тіла в просторі і рівноваги забезпечується вестибулярним апаратом, який утворюється рецепторами мішечків і напівколових каналів внутрішнього вуха. Коли змінюється положення голови або людина рухається, рецептори збуджуються, виникають нервові імпульси. Завдяки аналізатору контролю рівноваги і положення тіла забезпечується прямоходіння. Орган зору людини складається з очного яблука і допоміжного апарату. Очне яблуко розміщене в очній ямці черепа. Має кулясту форму і складається з трьох оболонок: зовнішньої — щільної білкової, яка захищає очне яблуко від пошкоджень та проникнення сторонніх тіл ззовні (спереду вона переходить у прозору і проникну для світла рогівку), до неї прикріплюються м'язи, які рухають око; середньої — судинної ; внутрішньої — сітчастої (в ній розміщені рецептори ока —палички і колбочки), де під дією світла виникають нервові збудження, які по зоровому нерву передаються в зорову зону кори головного мозку.