62. Характеристика системи імунітету, функції

Іму́ннасисте́ма — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.

Будова імунної системи

Імунна система багатокомпонентна, але працює як єдине ціле.

До складу імунної системи входять: Органи і тканини імунної системи: центральні, периферійні, Клітини імунної системи: лейкоцити, лімфоцити ,фагоцити , допоміжні клітини.

Призначення: Імунна система розпізнає чужорідні речовини, нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном. До компетенції імунної системи відносять і знищення клітин і білків власного організму, що виникають при нормальному, фізіологічному функціонуванні організму в екстремальних умовах — при травмах. В будь-якому стані організму імунна система постійно працює, хоч і з різним ступенем активності.

63. Загальна характеристика периферичної нервової системи

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії. Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему. Периферична нервова система з'єднує центральну нервову систему з органами і кінцівками . Нейрони периферичної нервової системи розташовуються за межами центральної нервової системи - головного і спинного мозку. На відміну від центральної нервової системи , периферична нервова система не захищена кістками і може бути схильна до механічних пошкоджень і діям токсинів. Периферичну нервову систему класифікують на соматичну нервову систему і вегетативну нервову систему. Виділяють два типи напрямків нейронів: чутливі сенсорні нейрони (тобто передають імпульси в центральну нервову систему); чутливі рухові нейрони (тобто передають імпульси з центральної нервової системи).

64. Класифікація умовно-рефлекторних реакцій

По рецептивному полю, до якого адресується умовний подразник, їх ділять на екстероцептивні, інтероцептивні, пропріоцептивні. По ефекту вони бувають рухові, секреторні, дихальні, судинні, серцеві. Зустрічаються умовні рефлекси на час (виділення травних соків в час обіду, сніданку). Умовні рефлекси можуть бути натуральні (природні) і штучні (лабораторні).

Виділяють умовні рефлекси вищого порядку. Якщо якийсь подразник поєднується з дією їжі, то виникає умовний рефлекс І-го порядку. Умовний рефлекс 2-го порядку виробляють при умові сполучення нового подразника з умовним сигналом І-го порядку. Виробляються і комплексні умовні рефлекси. При цьому умовний подразник являється комплексом подразників (світло, метроном), які послідовно включаються і підкріплюються безумовним подразником. Можливе включення подразників одночасно, які підкріплюються безумовним. Набуті рефлекси – це реакції, які утворюються в організмі в процесі індивідуального життя за принципом тимчасового зв’язку і здійснюються при обов’язковій участі вищих відділів головного мозку. Умовні рефлекси виробляються в процесі індивідуального життя за принципом тимчасового зв’язку, вимагають певних умов, не мають постійної рефлекторної дуги, є індивідуальними для кожної людини. Вони вимагають обов’язкової участі кори великих півкуль. Якщо необхідність в цих рефлексах зникла, то і умовні рефлекси зникають. Вони мають сигнальне значення, а також потрібні для пристосування до нових умов існування. Прикладом умовних рефлексів можуть бути всі рефлекси, які з*явилися в житті людини з часом: вміння говорити, читати, ходити, писати, одягатись, спілкуватись тощо.