53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне

Головний руховий, або пірамідний корково-спинномозковий шлях представляє собою систему нервових волокон, по яких довільні рухові імпульси від гігантських пірамідних клітин Беца, розташованих в корі предцентральной звивини (5-й шар), направляються до рухових ядер черепних нервів і до передніх рогів спинного мозку, а від них до скелетних м'язів. У залежності від напрямку і розташування волокон пірамідний шлях ділиться на три частини: корково-ядерний шлях, що йде до ядер черепних нервів; латеральний і передній кірково-спинномозкові шляхи, що йдуть до ядер передніх рогів спинного мозку.

Всі пірамідні шляхи є перехрещеними. При ураженні пірамідних шляхів рефлекторні механізми спинного мозку розгальмовуються, спостерігається посилення рефлексів спинного мозку і тонусу м'язів, виявляються захисні рефлекси, а також рефлекси, які в нормі спостерігаються тільки у грудних дітей. Поразка пірмідних шляхів призводить до розвитку центральних паралічів або парезів.

Екстрапірамідальні провідні шляхи. Екстрапірамідні шляхи у ссавців і людини є морфологічною основою, за якою проводяться безумовні рефлекси, що регулюють тонус скелетних м'язів і здійснюють їх мимовільну автоматичну іннервацію. При поразці цих шляхів виникають різного роду гіперкінези, акинезії. Екстрапірамідні провідні шляхи є філогенетично більш старими, ніж пірамідні. Вони мають безліч зв'язків з клітинами і ядрами стовбура мозку і з корою великого мозку, яка контролює і управляє екстрапірамідної системою. У зв'язку з цим загальним початком екстрапірамідних шляхів можна вважати кору півкуль великого мозку, а місцем, де вони закінчуються, - ядра мозкового стовбура і передніх рогів спинного мозку. Вплив кори півкуль великого мозку здійснюється через ряд утворень: мозочок, червоні ядра, ретикулярну формацію, пов'язану з таламусом і смугастим тілом через вестибулярні ядра. Патологічні синдроми виникають при ураженні різних ядер і зв’язків екстрапірамідної системи. Порушуються рухові функції, тонус м’язів, поза, координація, емоційні прояви, вегетативно-судинні реакції. Порушення можуть виявлятися як надлишком рухів і поз, появою гіперкінезів, надмірної жестикуляцією, синкинезии, так і дефіцитом рухів – акинезией. Ураження екстрапірамідної системи виникають при різних захворюваннях головного мозку: енцефалітах (епідемічний, ревматичний та ін), судинних захворюваннях черепно-мозковій травмі, інтоксикаціях (чадний газ, свинець, ртуть і ін), пухлинах та ін . Однією з клінічних форм екстрапірамідних порушень є тремтіння (тремор).

54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.

Опорно рухова система складає приблизно половину маси тіла людини. Скелет – це каркас, що складається з кісток, які захищають життєво важливі органи і служать опорою для них, забезпечуючи їх фіксацію в певному місці. М’язи, змінюючи свою довжину, змінюють взаємне розташування частин скелету і таким чином забезпечують пересування, і виконання різних видів діяльності. Дитина народжується, маючи опорно-рухову систему, що досить сильно відрізняється від дорослих. Справа в тому, що сформована кістка вже практично не змінює своїх розмірів і здатна тільки на регенерацію при переломах та ушкодженнях. У дітей різного віку ріст кісток забезпечується тим, що скелет не пройшов стадію окостеніння і практично всі кістки мають хрящові ділянки, які і є зонами росту. Рух стимулює розвиток організму в цілому, а набуття певних рухових навичок потребує певного тренування – поступово дитина вчиться сидіти, ходити, підтримувати і зберігати поставу. Завдяки тренуванню будь-яку з рухових навичок можна довести до автоматизму. В той же час тренування і фізичні навантаження повинні чітко дозуватись в залежності від віку і можливостей дитини, щоб не завдати шкоди організму. У підлітковому віці опорно-рухова система швидко росте, що спричиняє дискоординацію рухів.

Вікові зміни у старечому віці спостерігаються з боку хребта, його зв’язок, з боку кісток І полягають в розвитку дистрофічних та деструктивних порушень.