- •1.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних
- •2. Будова та фізіологія статевої системи чоловіка, можливі гормональні
- •3. Характеристика будови та функції проміжного мозку
- •4. Організм, як система, що саморегулюється. Асиміляція, дисиміляція.
- •5. Будова та функції дихальної системи. Наслідки паталогії.
- •6. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в
- •7. Вчення і. П. Павлова про «нервізм», як головну регулюючу та інтегруючу
- •8. Провдні шляхи спинного мозку, їх фізіологічне значення.
- •10. Поняття «розвиток дитини». Роль гіпоталамо- ендокринної системи в
- •9. Будова нирок. Фізіологічне утворення сечі
- •11. Анатомо-фізіологічна характеристика нейрона, аксона, дендрита.
- •12. Анатомія та фізіологія дихальної системи
- •13. Характеристика основних етапів розвитку дитини.
- •14. Будова нервового волокна, нерва, значення міелізації. Роль синапсів, медіаторів у
- •15. Залози внутрішньої та зовнішньої секреції. Поняття «гормони», їх роль у гомеостазі.
- •16. Критичні періоди розвитку дитини. Поняття про акселерацію та ретардацію.
- •17. Характеристика рефлекторної дуги, аферентної та еферентної частин її.
- •19. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •20. Компоненти заднього мозку: довгастий мозок, варолієвий міст та мозочок, їх
- •21. Значення травлення для підтримки життєдіяльності організму. Роль обміну
- •22. Клітина, як структурна, функціональна та генетична одиниця організму, загальна
- •23.Загальна характеристика структур мозку
- •24. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту
- •25. Вікові особливості етапів розвиткустатевих клітин чоловіка та жінки.
- •26.Середній мозок: 4-х горб*я, ніжки мозку, водопровід, функції та можливі їх розлади.
- •27.Будово стріо-палідарноїсист. Функції, наслідки порушень
- •28. Поняття «ембіогенез» та «онтогенез»
- •29. Анатомо-фізіологічна характеристика вегетативної нервної системи.
- •30. Велике та мале коло кровообігу, анатомія, фізіологія, вікові особливості.
- •31. Анатомічна та фізіологічна характеристика ретикулярної формації
- •32. Будова серця, серцевий цикл та його регуляція, вікові особливості.
- •33. Анатомія та фізіологія екстра пірамідної системи, зв*язна із руховими шляхами.
- •34. Вікові особливості опорно – рухового апарату.
- •35. Характеристика складу крові та її функції
- •36. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •37.Види м*язів, особливості їх онтогенезу. Роль фізичної активності у розвитку м*язової тканини
- •39. Екстра- пірамідна система стрруктура, функції, зв*язки із руховими шляхами.
- •40.Значення курсу «Анатомія, фізіологія та паталогія дітей» для корекційних педагогів різних спеціальностей.
- •41.Проміжний мозок:зоровий горб,підгорбова ділянка,фізіологічне значення,наслідки патології
- •42. Склад сечі в нормі,можливі патологічні зміни.
- •44. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
- •45. Будова та функції скелету
- •46. Обмін білків, біологічна цінність білків їжі. Особливості білкового обміну у дітей та його порушення
- •47. Комісуральні та асоціативні провідні шляхи центральної нервової системи
- •48. Особливості сечо- видільної системи у дітей
- •49. Обмін жирів, локалізація жиру в організмі. Поняття про нейро- ендокринну регуляцію засвоєння жиру. Порушення жировогообміну.
- •50. Передні та задні роги спинного мозку, будова, фізіологічне значення.
- •51. Механізм випровадження та утримання сечі. Вікові особливості цього процесу. Нічне нетримання сечі.
- •52. Вилочкова залоза в онтогенезі. Значення для імунітету
- •53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне
- •54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
- •55.Поняття про пірамідні та екстра пірамідні шляхи, фізіологія.
- •56. Анатомо-фізіологічна характеристика щитовидної та паращиттовидної залоз; наслідки при відхиленнях функцій.
- •57. Значення вітамінів для організму, що росте та розвивається.
- •58. Характеристика безумовно-рефлекторної та умовно рефлекторної діяльності нервової системи.
- •59. Підшлункова залоза, як орган внутрішньої та зовнішньої секреції, основні розлади функцій
- •60. Будова та функції грудної клітки
- •61. Вчення Павлова про аналізатори. Принцип будови аналізаторів фізіологічне значення
- •62. Характеристика системи імунітету, функції
- •63. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •64. Класифікація умовно-рефлекторних реакцій
- •65. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
- •66. Канатики спинного мозку, будова, функції
- •67. Загальна характеристика периферичної нервової системи
- •68. Обмін вуглеводів, роль для нервової, серцево-судинної, м*язової системи. Особливості обміну вуглеводів у дітей.
- •69. Три частини аналізатора за і. П. Павловим, фізіологія
- •70. Типи нервової діяльності за і. П. Павловим
- •71. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
- •72. Особливості будови та функції спинно-мозкових нервів.
- •73. Загальна характеристика органів чуття, їх онтогенез
- •74. Значення травлення у кишечнику, особливості будови та функції різних відділів кишечника, вікові властивості, можливі відхилення функцій.
- •75. Охарактеризувати еферентні провідні шляхи цнс
- •76. Поняття про функціональні системи як інтегративне утворення мозку
- •77. Анатомо-фізіологічна характеристика печінки, підшлункової залози, як важливих органів травлення, небезпека патологічних їх змін.
- •78. Будова та функції парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •79. Загальна характеристика проекційних провідних шляхів цнс.
- •80. Зоровий нерв, зорове перехрестя, зоровий тракт.
- •81.Будова та функції оболонок головного та спинного мозку, лікворної системи
- •82. Анатомо-фізіологічна характеристика білої та сірої речовин спинного мозку.
- •83. Загальна характеристика будови організму. Поняття «тканина», «органи», «системи».
- •84. Будова та функції симпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •85. Анатомо-фізіологічна характеристика ендокринної системи. Гормони як біологічно-активні речовини.
- •86. Середній мозок, анатомія, фізіологія, патологічні зміни.
- •87. Черепно-мозкові нерви, загальна х-ка, розташування ядер.
- •88. Організм як єдине ціле, зв*язок із зовнішнім середовищем. Механізми адаптації та компенсації
- •89. Характеристика безумовної та умовно-рефлекторної діяльність нервової системи
- •90. Кінцевий мозок. Анатомо-фізіологічна х-ка великих півкуль. Архітектоніка кори.
53. Поняття про пірамідні та екстра пірамідні провідні шляхи центральної нервової системи, фізіологічне
Головний руховий, або пірамідний корково-спинномозковий шлях представляє собою систему нервових волокон, по яких довільні рухові імпульси від гігантських пірамідних клітин Беца, розташованих в корі предцентральной звивини (5-й шар), направляються до рухових ядер черепних нервів і до передніх рогів спинного мозку, а від них до скелетних м'язів. У залежності від напрямку і розташування волокон пірамідний шлях ділиться на три частини: корково-ядерний шлях, що йде до ядер черепних нервів; латеральний і передній кірково-спинномозкові шляхи, що йдуть до ядер передніх рогів спинного мозку.
Всі пірамідні шляхи є перехрещеними. При ураженні пірамідних шляхів рефлекторні механізми спинного мозку розгальмовуються, спостерігається посилення рефлексів спинного мозку і тонусу м'язів, виявляються захисні рефлекси, а також рефлекси, які в нормі спостерігаються тільки у грудних дітей. Поразка пірмідних шляхів призводить до розвитку центральних паралічів або парезів.
Екстрапірамідальні провідні шляхи. Екстрапірамідні шляхи у ссавців і людини є морфологічною основою, за якою проводяться безумовні рефлекси, що регулюють тонус скелетних м'язів і здійснюють їх мимовільну автоматичну іннервацію. При поразці цих шляхів виникають різного роду гіперкінези, акинезії. Екстрапірамідні провідні шляхи є філогенетично більш старими, ніж пірамідні. Вони мають безліч зв'язків з клітинами і ядрами стовбура мозку і з корою великого мозку, яка контролює і управляє екстрапірамідної системою. У зв'язку з цим загальним початком екстрапірамідних шляхів можна вважати кору півкуль великого мозку, а місцем, де вони закінчуються, - ядра мозкового стовбура і передніх рогів спинного мозку. Вплив кори півкуль великого мозку здійснюється через ряд утворень: мозочок, червоні ядра, ретикулярну формацію, пов'язану з таламусом і смугастим тілом через вестибулярні ядра. Патологічні синдроми виникають при ураженні різних ядер і зв’язків екстрапірамідної системи. Порушуються рухові функції, тонус м’язів, поза, координація, емоційні прояви, вегетативно-судинні реакції. Порушення можуть виявлятися як надлишком рухів і поз, появою гіперкінезів, надмірної жестикуляцією, синкинезии, так і дефіцитом рухів – акинезией. Ураження екстрапірамідної системи виникають при різних захворюваннях головного мозку: енцефалітах (епідемічний, ревматичний та ін), судинних захворюваннях черепно-мозковій травмі, інтоксикаціях (чадний газ, свинець, ртуть і ін), пухлинах та ін . Однією з клінічних форм екстрапірамідних порушень є тремтіння (тремор).
54. Вікові особбливостіопорно- рухового апарату, будова, функції, можливі відхилення.
Опорно рухова система складає приблизно половину маси тіла людини. Скелет – це каркас, що складається з кісток, які захищають життєво важливі органи і служать опорою для них, забезпечуючи їх фіксацію в певному місці. М’язи, змінюючи свою довжину, змінюють взаємне розташування частин скелету і таким чином забезпечують пересування, і виконання різних видів діяльності. Дитина народжується, маючи опорно-рухову систему, що досить сильно відрізняється від дорослих. Справа в тому, що сформована кістка вже практично не змінює своїх розмірів і здатна тільки на регенерацію при переломах та ушкодженнях. У дітей різного віку ріст кісток забезпечується тим, що скелет не пройшов стадію окостеніння і практично всі кістки мають хрящові ділянки, які і є зонами росту. Рух стимулює розвиток організму в цілому, а набуття певних рухових навичок потребує певного тренування – поступово дитина вчиться сидіти, ходити, підтримувати і зберігати поставу. Завдяки тренуванню будь-яку з рухових навичок можна довести до автоматизму. В той же час тренування і фізичні навантаження повинні чітко дозуватись в залежності від віку і можливостей дитини, щоб не завдати шкоди організму. У підлітковому віці опорно-рухова система швидко росте, що спричиняє дискоординацію рухів.
Вікові зміни у старечому віці спостерігаються з боку хребта, його зв’язок, з боку кісток І полягають в розвитку дистрофічних та деструктивних порушень.
