38.Декларація прав людини і громадянина 1789

В останній третині ХVІІІ ст. феодально-абсолютистський режим перебував у стані гострої політичної кризи. Великі просвітителі Монтеск,є, Вольтер, Руссо вказували на необхідність докорінних реформ. 17 червня третій стан оголосив себе Національними зборами. Пізніше до нього приєдналися ліберальні депутати від духовенства і дворянства. Лише з його відома королю було дозволено збирати податки. 5 серпня було прийнято декрет про остаточне знищення феодального режиму. У першій половині серпня Установчі збори скасували церковну десятину та особисті повинності селян, однак у власність землю селяни могли одержати тільки за викуп. Така половинчастість рішень пояснювалась тим, що на першому етапі революції при владі була велика буржуазія.

26 серпня 1789 року Установчі збори прийняли перший конституційний акт – Декларацію прав людини і громадяина. В ній зазначалося, що причиною вад уряду і суспільного лиха є забуття природних, невід’ємних і священних прав людини. Люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах, що мета кожного державного союзу – забезпечити природні і невід’ємні права людини, такі, як свобода, власність, безпека й опір гнобленню, свобода складається з можливості робити все, що не завдає шкоди іншому. Громадянам дозволялось безперешкодно виражити свої думки усно або друковано, мати свободу релігійних переконань. Відповідальність передбачалась лише за зловживання цією свободою. Незважаючи на проголошену Деклорацією рівність усіх громадян, новий виборчий закон поділяв їх залежно від майнового цензу на активних і пасивних. До останніх, що не дістали права голосу, були віднесені всі неімущі. Було також установлено новий адміністративний поділ. Декларація прав людини і громадянина – це маніфест антифеодального характеру, що закріпив політичні і правові погляди буржуазії на початковому етапі революції. Із цієї Декларації випливають основні принципи буржуазного права – священність і недоторканність приватної власності.

Після прийняття Декларації церковна власність була конфіскована і оголошена національним майном та підлягала продажу з торгів. У результаті вона перейшла дорук буржуазії і частково заможного селянства. Церква була позбавлена права реєструвати народження, шлюби, смерть.Було також установлено новий адміністративний поділ. Відповідно до нього Франція мала 83 департаменти, які складалися з дистриктів, кантонів, комун. Єдиною стала система оподаткування, були ліквідовані більшість феодальних пережитків, що гальмували розвиток торгівлі та інші. Скасовувалися всі дворянські титули і звання. У результаті цього були створені необхідні для буржуазії умови для підприємницької діяльності.

Всі ці положення знайшли своє відображення у праві більшості країн.

39. Франція періоду імперії

Ліквідація феодального режиму у Франції була вигідна буржуазії та селянству. Збереження нової буржуазної власності в умовах зовніш-ньої і внутрішньої монархічної реакції потребувало консолідації кра-їни під егідою твердої влади. Франція вимагала свого Олівера Кром-веля. Ним став Наполеон Бонапарт.Наполеон Бонапарт(15.08.1769 – 05.05.1821), виходець з небагатоїі багатодітної дворянської родини на Корсиці, який закінчив офіцерську артилерійську школу у Франції, завдяки феноменальній і різноманітній обдарованості зробив блискучу військову кар’єру в роки революції. Взяття бунтівничого Тулона, розгромлення роялістського заколоту в Парижі, блискуча італійська кампанія, яка призвела до розгрому Австрії та підписання нею вигідного для Франції миру, виявлені На-полеоном особисті якості створили йому незвичайно високий авто-ритет у Франції, особливо в армійському середовищі.

Підтриманий представниками великої буржуазії, Наполеон 9–10 листопада(18–19 брюмера) 1799 року здійснив державний переворот і встановив режим Консульства. Консульство було оформлене Консти-туцієюVIII Республіки, підготовленої абатом Сійєсом. 13 грудня1799 року Наполеон сміливо«кинув» Конституцію на всезагальне голосу-вання(«За» було3 011 007 голосів, «проти» – всього1562).

Диктатуру Наполеона було прийнято Францією. Конституція скла-далася з95 статей. Встановлювалися республіканський лад з сильною виконавчою владою в особі трьох консулів, усезагальне чоловіче ви-борче право з21 року. Виборці комуни обирали зі свого середовища1/10 частину до комунального списку. Обрані особи, зібравшись до департаменту, у свою чергу обирали зі свого середовища1/10 частину. Останні зі свого середовища обирали1/10 частину, яка становила на-ціональний список. З кожного списку формувався відповідний рівень адміністрації. З національного списку формувалися члени Законодав-чого корпусу та інших центральних установ.

Парламент складався з чотирьох установ: Державної ради(30–40 членів, призначених Першим консулом), Трибунату(100 чоловік, обраних з національного списку на п’ять років, зі щорічним оновленням на1/5 частини), Законодавчого корпусу(300 чоловік старше30 ро-ків, 1/5 частина щорічно оновлюється), Сенату(24 чоловіки старше 40 років, що призначаються довічно, і потім нові члени коопту-ються). Виконавча влада вручалася трьом консулам, призначеним Сенатом. Імена трьох консулів персонально зазначалися в Конституції: Напо-леон Бонапарт, абат Сійєс, Роже Дюко. Реальна влада належала Першо-му консулу– Наполеону Бонапарту. Він призначав членів Державної

ради, міністрів, володів виключною законодавчою ініціативою. Державна рада редагувала закони, Трибунат їх обговорював, За-конодавчий корпус затверджував, Сенат затверджував остаточно, а Пер-ший консул обнародував. Тверда влада консульства дозволила розв’язати багато проблем. Було припинено громадянську війна(у Вандеї), ам-ністовано емігрантів, ліквідовано осередки якобінської опозиції. Від-новлювалося економічне життя, селяни одержали впевненість у своїх земельних придбаннях. Все це дало змогу в подальшому зміцнити режим особистої влади Наполеона Бонапарта.

2–4 серпня1802 року було ухвалено новий сенатус-консульт(86 статей). На плебісциті він одержав3 600 000 голосів«за» і8300 «про-ти». Наполеон ставав довічним Першим консулом. Він обирав собі

спадкоємця, рекомендував кандидатури Другого та Третього консулів Сенату, скликав Сенат, розпускав Законодавчий корпус, укладав між-народні договори, міг скасовувати смертні вироки, особисто призначати до120 нових сенаторів. Реформа увінчувалася запровадженням орде-на Почесного легіону, члени якого становили свого роду нову аристо-кратію. 18 травня1804 року сенатус-консульт ухвалив нову Конституцію Франції, яку було виставлено на референдум, підсумки котрого– («за» – 3 500 000 голосів, «проти» – 2500), чим підтверджено курс на подальше зміцнення особистої влади Бонапарта. Франція проголошувалася своєрідною імперією: «Управління республікою довіряється імператорові» (ст. 1), Наполеону Бонапарту(ст. 2), з правом насліду-вання за чоловічою лінією». Система органів державної влади збері-галася, але контроль імператора посилювався. Створюється імператор-ський двір. Шість вищих довічних сановників імперії, Верховний виборець, Великий канцлер, Державний канцлер, Верховний казначей, Констебль, Генерал-адмірал складали Верховну раду імператора й од-ночасно Верховну раду ордена Почесного легіону. До складу двору входили16 маршалів Франції, вісім генерал-інспекторів і генерал-пол-ковників за родами військ, а також вищі цивільні посадові особи.

Створюється Таємна рада у складі всіх консулів, міністрів, сенаторів, членів ордена Почесного легіону та інших осіб на розсуд імператора. Рада обговорює проекти законів, міжнародних угод, питання помилу-вання тощо. Було розподілено на функціональні секції Державну раду і Трибунат(у1807 році Трибунат було скасовано). Основою управління Франції стає система міністерств, серед яких

найважливіше місце належить міністерству поліції(беззмінний керів-ник– Жозеф Фуше). На місцях реальна влада передається до рук пре-фектів і субпрефектів, які призначалися міністром внутрішніх справ.

Створена Бонапартом система управління: імператор(у майбутньо-му– президент) – міністр внутрішніх справ– префект(у департаменті) – субпрефект(в окрузі) надовго пережила свого засновника і діяла у Фран-ції до середини ХХ століття. Диктатура Наполеона Бонапарта, назважа-ючи на його імперські посягання останніх років, синтезувала й заверши-ла справу революції: буржуазний порядок було зміцнено, селяни одер-жали землю, середньовічний правовий лад було зруйновано.