65. Політична система німеччини після війни

У лютому1945 року відбулася Ялтинська конференція трьох дер-жав– СРСР, США та Великої Британії. Було прийнято рішення, що в післявоєнній Німеччині союзники вживуть заходів щодо знищення

мілітаризму і нацизму. 8 травня1945 р. було підписано Акт про без-відмовну капітуляцію Німеччини.

17 липня1945 р. у пригороді Берліна Потсдамі зустрілится голови держав СРСР, США, Англії та Франції, які уклали Потсдамські угоди щодо Німеччини. Територія Німеччини розподілялася на чотири зони окупації, вся повнота влади в яких належала командувачам окупацій-ними військами союзних держав. Для управління загальними справа-ми створювалися Союзна контрольна рада з командувачів військами, а також Рада міністрів іноземних справ для розв’язання міжнародних проблем. Відновлювалися Веймарська конституція1919 року і права земель як суб’єктів федерації. Союзна контрольна рада діяла відповід-но до принципів одностайності. Командувачі військами головували

в ній по черзі. У1946 році США і Велика Британія об’єднали свої зони окупації у так звану«Бізонію», яка у1948 році, після приєднання французької зони, стала називатися«Тризонією». На Лондонській

конференції країн США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Голландії, Люксембургу урядам окремих земель було доручено розпочати під-готування Конституції для тих із них, що входили до зони окупації

США, Великої Британії та Франції і скликати установчі збори. 26 липня1948 року прем’єр-міністри США, Великої Британії та Франції утворили конституційну комісію, яка розробила проект Кон-ституції і подала його до Парламентської ради, яка складалася з65 депутатів, обраних ландтагами земель. У травні1949 року проект було схвалено парламентами земель і затверджено військовими губернато-рами США, Великої Британії та Франції. 23 травня1949 р. Конститу-ція(Основний закон) Німеччини набрала чинності. У першому розділі Конституції ФРН містилися широкі права і сво-боди громадян, які відповідали тогочасним міжнародним стандартам. Конституція сприйняла риси Веймарської конституції. ФРН будувала-ся як федерація земель, що мали свої ландтаги й уряди. Федеральний парламент складався з двох палат: Бундестагу та Бундесрату. Депутати Бундестагу обиралися на чотири роки за зміша-ною системою: половина депутатів– на мажоритарній основі, а інша половина– на пропорційній основі за земельними партійними спис-ками. Бундесрат формувався урядами земель, які надсилали до нього своїх представників. Кожна земля мала не менш ніж три голоси, землі з населенням понад2 000 000 мешканців мали чотири голоси, а землі з населенням понад6 000 000 жителів– шість голосів. Кожна земля посилала до верхньої палати парламенту стільки членів, скільки мала голосів. Голо са землі подавалися як єдиний голос і виключно присут-німи на засіданні депутатами або їхніми заступниками. ФРН– парламентська республіка з сильною виконавчою владою на чолі з обраним Бундестагом канцлером. Ним обирався за поданням президента лідер партії, яка мала більшість у нижній палаті парламен-ту. Повноваження канцлера надзвичайно широкі. Він призначає й усу-ває міністрів, спрямовує всю діяльність уряду, пропонує проекти за-конів, підписує акти президента. Останній здійснює в основному представницькі функції. У серпні1949 року на підставі нової Консти- туції було проведено всезагальні вибори. У вересні1949 року в місті Бонн зібрався Бундестаг. Він спільно з представниками земель обрав президента і сформував уряд Федеративної Республіки Німеччини. Тривалий час Німеччину було розділено на дві держави: Федера-тивну Республіку Німеччини і створену в радянській зоні окупації Німецьку Демократичну Республіку(НДР). 31 серпня1990 року між цими державами було підписано двосторонній договір, відповідно до

якого НДР увійшла до складу ФРН. Договір набрав чинності3 жовтня 1990 року. З цього моменту НДР втратила свій суверенітет, її землі стали частиною Федеративної Республіки Німеччини, а конституція

ФРН1949 року– Основним Законом об’єднаної Німеччини.