- •1) Предмет, метод та завдання ідпзк
- •2.Особливості виникнення держав стар. Сходу
- •3. Державний устрій та право стар. Єгипту
- •4.Державний та суспільний устрій стар. Вавілону
- •5. Закони хаммурапі
- •6. Державний, суспіл. Устрій та право стар.Індії
- •7. Особливості виникнення держав в стар. Греції та римі
- •8. Формування державного устрою стар.Греції. Закони солона,клісфена
- •9. Державний устрій та право афін періоду демократії
- •10. Державний устрій та право стар. Спарти
- •11. Формування держ. Устрою стародавнього риму
- •12.Державний устрій старод. Риму в період республіки
- •13. Державний лад стародавньої римської імперії
- •14. Джерела римського права на різних етапах
- •15. Стадії в розвитку права стародавнього риму
- •16. Правовий статус осіб
- •17. Характеристика законів 12 таблиць
- •18. Ранньофеодальні держави зх. Європи
- •19. Держава франків періоду меровінгів
- •20. Ранньофеодальна монархія у франції
- •21. Ранньофеодальна монархія в англії
- •22 Ранньофеодальна монархія в нім.
- •23. Станова монархія в англії. Її особливості
- •24. Станово-представницька монархія в німеччині
- •25. Станово-представницька монархія у франції
- •26. Салічна правда
- •27. Beлuкa xapmія вoльнocmeй
- •30. Абсолютна монархія у франції
- •31. Абсолютна монархія у англії
- •32. Держава і право арабського халіфату
- •33. Риси феодального права
- •34. Феодальне право англії
- •35. Феодальне право франції
- •36. Феодальне право німеччини
- •38.Декларація прав людини і громадянина 1789
- •39. Франція періоду імперії
- •40. Колекси наполеона. Кримінальний кодекс
- •41. Кодекси наполеона. Цивільний кодекс
- •43.Друга республіка у франції
- •45. Політико-правовий розвиток франції періоду третьої республіки
- •46. Політико-правовий розвиток франції періоду четвертої республіки
- •48. Формування політичної системи англії в періоду революції та реставрації
- •49.Політична система англії в 1640-30-х рр..19 ст.Формування основ парламентаризму.
- •50.Політична система англії в 30-х рр. 19 ст – поч.. 20ст
- •51.Загальні риси англійського права XVIII-xixст.
- •52.Державно-правовий розвиток англії в період між двома світовими війнами
- •53. Державно-правовий розвиток англії в післявоєнний період (1945 – кін.Ххст)
- •54. Формування та особливості правової системи англії в період феодалізму
- •55. Війна за незалежність сша та її державно-правові наслідки
- •56.Декларація незалежності сша.Статті конфедерації.
- •57.Конституція сша :прийняття та загальна характеристика
- •Основні положення Конституції сша
- •58.Громадянська війна в сша та її наслідки
- •59.Сша в період між двома світовими війнами. «новий курс»рузвельта та його наслідки.
- •60.Політична система сша в новітній період 1845-80рр.
- •61.Німецькі держави на поч..ХіХст.Конституція Пруссії 1849р.
- •62.Утворення єдиної німецької держави. Конституція 1871р.
- •63.Веймарська республіка та конституція у німеччині.
- •64. Політична система націонал-соціалазму у німеччині
- •65. Політична система німеччини після війни
- •66.Формування та особливості розвитку країн соціалістичної системи 1945-1990 рр.
- •67. Загальна характеристика буржуазного права
- •68. Характерні риси континентальної системи права
- •69. Англосаксонська система права
- •70. Джерела та система мусульманського права
- •71. Конституційний процес в 19-20 ст.
- •73. Держава і право росії в 15-16 ст.
- •74. Держава і право росії 17 пер. Пол. 18 ст. Реформи петра і.
- •75. Росія 18-19 століття
- •76. Росія 19-поч. 20 століття
70. Джерела та система мусульманського права
Як правова система, мусульманське право (шаріат1) виникло і оформилося в межах Арабського халіфату і згодом набуло світового значення. Подібно до римського права, воно розвивалося разом з державою - від невеликої патріархально-релігійної общини на початку VII ст. (за часів пророка Мухаммеда) до величезної імперії.Значення мусульманського права полягає в тому, що після падіння Арабського халіфату воно не тільки не втратило своєї колишньої ролі і впливу, а й набуло "другого життя" - було рецептоване і стало діючим правом у багатьох середньовічних країнах ісламського світу і дійшло до сьогодення.
Можна відзначити такі основні риси мусульманського права.
По-перше, шаріат із самого початку склався і розвивався як суворо конфесійне право. Воно було органічно поєднане з теологією ісламу, пронизане його релігійно-етичними уявленнями, а тому його норми мали досить виразний синкретичний характер.
По-друге, мусульманське право відзначалося своєю відносною цілісністю. Разом з уявленнями про єдиного Бога Аллаха утвердилася ідея єдиного правового порядку. При цьому на перше місце висувався не територіальний, а конфесійний (релігійний) принцип. Це означає, що істинний правовірний, перебуваючи в будь-якій країні, повинен був дотримуватися шаріату, зберігати вірність ісламу. Це докорінно відрізняло мусульманське право від західноєвропейського, якому був притаманний партикуляризм, національно-територіальна обмеженість, внутрішня неузгодженість.
По-третє, будучи в своїй основі правом конфесійним, шаріат, водночас, відрізнявся від європейського канонічного права. Він регулював не суворо окреслені сфери суспільного буття і церковного життя, а виступав як універсальна, всеохоплююча правова система, яка утвердилася в цілій низці країн Азії та Африки.
Нарешті, варто відзначити і таку його рису, як те, що межа правоздатності і дієздатності за шаріатом визначалася саме конфесійними моментами. Це означає, що мусульмани мали значну перевагу над немусульманами, а чоловіки користувалися вагомими перевагами над жінками.
Джерела права
Найважливішим джерелом шаріату був Коран. У ньому поєднувалися притчі, молитви, проповіді Мухаммеда із настановами з правових пам'яток Стародавнього Сходу та звичаями до-ісламської Аравії. Коран складався десятиліттями і остаточно сформувався у середині VII ст. У своєму складі цей релігійний талмуд містить 114 глав (сур), поділених на 6219 статей (віршів). Переважна їх більшість належить до сфери міфології, близько 500 - містять приписи щодо правил поведінки мусульманина1 і лише у трохи більше 80 статей містять правові норми.
Положення "Корану" мають казуїстичний характер і являють собою тлумачення пророка Мухаммеда щодо окремих конкретних випадків. Це - свідчення низької юридичної техніки правотворця і впливу на право соціонормативних регуляторів первіснообщинного ладу. Багато установлень мають невизначений характер і можуть набувати різного змісту залежно від того, що в них конкретно вкладається.
Іншим джерелом мусульманського права була Сунна (Священний переказ) - додаток до Корану. Вона складається з багатьох оповідань про поступки та благочестиві діяння пророка Мухаммеда. Тут зберігаються перекази про настанови пророка, які збереглися в пам'яті його учнів і які передавалися усно з покоління в покоління. Вона датується IX ст., коли були складені перші шість ортодоксальних збірників цього джерела. Сунна містить багато суперечливих положень, які по-різному тлумачились богословами-правниками. Усі мусульмани, які дотримуються Сунни, називаються сунітами (всі інші - шиїти).
Іджма як джерело шаріату являла собою збірник різних думок та поглядів з релігійних і правових питань, які були висловлені спадкоємцями Мухаммеда (їх нараховується більше 100), а пізніше - найвпливовішими теологами-правниками. Вона наповнена нормами двоякого характеру: з одного боку, це була інтерпретація тексту Корану і Сунни, з іншого - тут містилися формулювання правових норм, які не були пов'язані з Мухаммедом. Вони набували обов'язкового характеру за умови одностайного схвалення їх мусульманськими тлумачниками права. Саме завдяки цьому правовому джерелу в державі створювалися правові норми, пристосовані до зміни умов феодального суспільства, а також такі, що враховували специфіку суспільних відносин у завойованих арабами країнах.
Рішення видатних мусульманських теологів-правників знайшли відображення у Фетві. Ці законодавці стали засновниками шкіл мусульманського права, а сама Фетва більше нагадує збірники судових рішень.
Збірник норм, які передбачали вирішення правових питань за аналогією, мав назву Кияс. Це одне із найсуперечливіших джерел мусульманського права. Кияс твердив так: правило, яке встановлено в Корані, Сунні або Іджмі, може бути застосоване для розгляду справи, яка прямо не передбачена нормами цих джерел (тобто за аналогією). Позитивною стороною цього правового джерела є те, що воно не тільки дозволяло швидко урегулювати нові суспільні відносини, але й звільняло норми шаріату від теологічного забарвлення, долаючи тим самим їхній синкретизм. Водночас в руках мусульманських суддів Кияс нерідко ставав знаряддям суддівського свавілля.
Адат - звичаєве право, застосовувалося там, де мали місце прогалини в законах або виникала необхідність враховувати специфіку певного регіону імперії.
Чисто світське право, звільнене від релігійної оболонки, знайшло відображення у фірманах та канунах, які являли собою укази та розпорядження правителів держави, халіфів. Звичайно, вони будувалися на основі шаріату і не повинні були суперечити йому. Такі законодавчі акти стосувалися переважно регламентації діяльності державних органів та регулювали адміністративно-правові відносини влади з населенням.
Шаріат - це досить розвинена, хоча і своєрідна, система феодального права. Мусульмани-юристи викладали право зовсім за іншою системою, ніж римські чи західноєвропейські юристи. І все ж при його аналізі ми будемо виходити із загальноприйнятого поділу на окремі правові галузі та інститути.
