7. Особливості виникнення держав в стар. Греції та римі

Римська держава є останнім зразком типу рабовласницької держави.Періодизація Римської держави наступна: 1)період розкладання родового ладу і виникнення римського рабовласницького держави (753-509 рр.. До н. Е..), 2)період республіки (509-27 рр.. до н. е..). Період вищого ступеня розвитку рабовласницького суспільства і держави в Римі; 3)період монархії (27 р. до н. Е.-476 р. н. Е..). Останній ділиться на два етапи:а) принципат (27 р. до н. Е.-284 р. н. Е..);Б) доминат ( абсолютна монархія) (284-476 рр.. н. е..). На даному етапі відбувається криза і розкладання римського рабовласницького суспільства і держави.Спочатку територію Риму займали три племені (триби): латиняни, собіняне, ельтрускі. Кожне з них складалося зі ста пологів, об'єднаних в 10 курій. Рід був єдиною склалася одиницею і, подібно грецькому роду, був батьківський. Виникнення античної державності (Стародавня Греція, Ста¬родавній Рим). Основними факторами державотворення були: послідовний розклад родової організації влади, перехід від ко¬лективної до приватної власності на землю, засоби виробництва, рабів, класовий розподіл населення. Саме так виникла держава Афіни. Це відбулося внаслідок двох політичних революцій — ре¬форми Солона 594 року до нової ери (введена цензова консти¬туція, майновий принцип доступу до управління суспільними справами) та реформи Клісфена 509 року до нової ери (через які відбувався територіальний розподіл населення, виникали різно¬манітні соціальні групи, ускладнювалися стосунки між ними). З'являються законодавчі та виконавчі органи, поліція, юстиція, військові контингенти, тобто складний державний апарат рабо¬власницької держави. У Стародавньому Римі процес формування держави усклад¬нювався боротьбою плебеїв (прийшлого населення) з римською родовою аристократією проти патриціанської винятковості та привілеїв. На певний час у Римі були встановлені самоврядні по¬рядки: рівноправність вільних громадян, можливість бути кож¬ному водночас воїном і землевласником та інші. Але наприкінці II тисячоліття до нової ери загострюються внутрішні супереч¬ності, які стимулюють розклад родоплемінного ладу і утворен¬ня держави.

8. Формування державного устрою стар.Греції. Закони солона,клісфена

Свої реформи Клісфен розпочав з введення нового адміністративного поділу, побудованого на територіальному принципі. Насамперед, Клісфен ліквідував чотири родові племена і натомість запровадив територіальний поділ: поділив Аттіку на 10 територіаль¬них філ. При цьому враховувався природний поділ країни на три ос¬новні регіони: міський (Афіни), прибережний і внутрішній. У двох перших переважав демос, у третьому — аристократія. Кожна філа поді¬лялася на три частини — триттії: по одній з кожного регіону. Отже, всього було 30 триттій. Вони, в свою чергу ділилися на 10 демів (тобто всього 100). Кожного афінського громадя¬нина було приписано за місцем проживання до якогось дему. Прина¬лежність ця була спадковою. Називати себе родовим походженням за¬боронялось. Кожен громадянин поруч зі своїм іменем гговинен був за¬значати ще й назву дему. Тільки приналежність до дему давала грома¬дянам повноправність. Метою реформи було змішати населення, роз’єднати роди і тим послабити силу євпатридів.

Рада чотирьохсот була замінена на раду п’ятисот ( по 50 чоловік від кожної філи). При Клісфені були також розширені ряди афінських громадян шляхом надання багатьом метекам громадянських прав. Була створена колегія десяти стратегів (по 1 від кожної філи). Головно це були військові вожді, але не тільки — вони мали також важ¬ливі адміністративно-політичні повноваження.

Для того, щоб зберегти новий порядок від замахів на нього з боку ворогів, був введений остракізм (суд черепків). Остракізм був формою таємного голосування, при якому кожен голосуючий писав на черепку ім’я людини, що здавалась йому небезпечною для існуючого ладу. За більшістю голосів таку людину виганяли з Афін на десять років (згодом на п'ять) без позбавлення громадянських чи будь-яких майнових або спадкових прав.

Отже, реформи Клісфена, завдавши остаточного удару пережитім родоплемінного устрою, завершили так звану епоху політичних еволюцій і формування афінської державності

У 594 р. до н.е. Солона було обрано архонтом. Спираючись на народні збори, він провів ряд важливих реформ: боргова кабала скасовувалась; продані в рабство афіняни під-лягали викупу і могли повернутися додому. Надалі афінянські громадяни за борги не могли перетворюватись в рабів. Проте власність заможних осіб залишалась недоторканою. “Солон, – пише Плутарх, – розчарував заможних тим, що ліквідував боргові зобов’язання, а бідних тим, що не провів переділ землі, як вони сподівались, і не зрівняв усіх за способом життя”. Проте реформи Солона запобігли соціальному вибуху в Афінах. До політичних реформ Солона належить проголошення усіх громадян рівними перед законом, тобто політичної рів-ності, в основу якої було покладено майновий ценз. Усі гро-мадяни Афін були поділені на 4 розряди залежно від прибутку з землі. Перший розряд становили ті, хто мав прибуток не менше 500 медимнів зерна, масла чи вина (1 медимн – 41–52 літри). Ці громадяни називались пентакосимедимнами. До другого розряду належали ті, хто мав прибуток у 300 медимнів. В ополченні вони були вершниками і повинні були за свій ра-хунок придбати спорядження. Громадяни третього розряду мали прибуток не менше 200 медимів, їх звали зевгитами. Це був найчисельніший прошарок афінських громадян. Усі інші були зараховані до четвертого, останнього розряду. Їх звали фетами.

Отже, в основу поділу суспільства замість родової озна-ки було покладено майнову. Майнове становище визначало й місце громадянина в ополченні. З представників перших двох станів формувалася кіннота, третього – важко озброєна піхо-та, із фетів – підрозділи легко озброєної піхоти чи допоміж-них загонів. Воєначальниками та архотами могли бути лише ті, хто належав до перших двох розрядів.

Солон запровадив раду чотирьохсот (буле) – 100 чоловік від кожної філи. Створення і розширення прав народних збо-рів (екклесії), що стали головним законодавчим і контролю-ючим органом Афін, значною мірою сприяло демократизації суспільного і політичного ладу. Збори і рада відтіснили на другий план ареопаг та колегію архонтів. Був створений суд присяжних – геліея, до якого входили громадяни всіх чоти-рьох розрядів у кількості 6 тисяч чоловік.

Велика кількість членів суду присяжних свідчить про демократичні прагнення Солома, бажання забезпечити участь простих людей у діяльності органів влади.

Солон анулював надто жорстокі Закони Драконта, за ви-ключенням деяких постанов про вбивство; ввів свободу запо-вітів; усі види майна, у тому числі і земельні ділянки, можна було продавати, заставляти, ділити між спадкоємцями. Була проведена уніфікація системи мір і ваги, здійснений перехід до стабільної грошової одиниці.

Реформи Солона в економічній галузі згладили гостроту суперечностей в афінському суспільстві, оскільки задовольняли і середні верстви населення. Солона вважають батьком афінської демократії.