16. Бранденбурзько-Прусський абсолютизм.

Бранденбурзько-Прусська держава була створена на початку XVII ст.. на землях колишнього Тевтонського ордену, колонізаторська діяльність й ідеологія якого поклали початок великопрусському мілітаризму в Німеччині. Остаточне оформлення цієї держави відбулося в 1701 році, коли бранденбурзький курфюрст домігся титулу короля Прусії.

Глава держави - король Прусії - входив в імперську колегію курфюрстів. Вищим органом державного управління була Таємна рада при королі. Йому підпорядковувалися спочатку три директорії:

• фінансова,

• військових справ

• королівських доменів.

Особливого значення набула директорія військових справ, що відала організацією й озброєнням створеної в 1655 році постійної армії. Прусська армія була однією з найбільших у Європі і славилася своєю муштрою і палочною дисципліною.

У XVIII ст. здійснювалася подальша централізація і мілітаризація державного апарату, узвишшя військово-управлінських органів над цивільними. Значна частина повноважень Таємної ради перейшла до генерального військового комісаріату. Відбувається злиття всіх директорій у єдиний військово-фінансовий орган на чолі із президентом-королем. На місцях земські радники - ландрати, що призначалися королем за рекомендацією дворянських зборів, підпадали під жорсткий контроль центральної влади й наділялися широкими військово-поліцейськими повноваженнями. Ліквідовувалося міське самоврядування. Міські ради були замінені колегіями магістратів, що призначалися королем. На весь державний апарат поширювалися військові звання, військова субординація й дисципліна.

Найпомітнішою пам'яткою законодавства Пруссії доби абсолютизму стало Прусське земське укладення 1794 р. Воно майже повністю зберігало норми феодального права, включаючи і ставлення до нерухомої власності. Доступ буржуазії до набуття землі обмежувався. Зберігався поділ населення на «панів» і «слуг». Саме Укладення має дві частини. У першій - записані норми цивільного права, в другій -правове становище станів, державних установ, шкіл, церкви, а також статті карного права. Укладення санкціонувало тортури та паличні удари.

17. Австрійська держава(Монархія Габсбургів) в епоху нового часу.

До складу Австрійської держави (Цислентанії) входили власне австрійські землі, Чехія (Богемія), Моравія, Силезія, Гарц (Гориця), Далмація, Галичина, Буковина, Крайня, Істрія, Трієст. Австрійська держава входила до складу Австро-Угорської імперії, проте мала окремі вищі законодавчі установи (парламенти) та кабінети міністрів. Загальнодержавну владу здійснювали Делегації парламентів Австрії, які засідали у Відні та Будапешті. В Австрії виконавча влада належала імператорові (цісареві), який керував через призначуваних ним міністрів. Законодавчу владу здійснював рейхстаг, що складався з палати панів, (призначав монарх) і палати депутатів. Палата панів складалася з членів імператорської родини, представників дворянства й духовенства; палата депутатів обиралася на основі змішаної і складної (куріальної, прямої або багатоступеневої) виборчої системи. Тільки в січні 1907 р. було запроваджене загальне виборче право для чоловіків, котрі досягли 24 років.