29. Державно-політичні наслідки Першої Світової війни.

Перша світова війна мала значні політичні, економічні та соціальні наслідки. Вона змінила співвідношення сил на світовій арені. Поразка у війні на певний період відсунула Німеччину від активної ролі у світовій та європейській політиці. Значно були послаблені Великобританія та Франція. Виграли від війни США, що фактично перетворилися в економічний і фінансовій центр капіталістичного світу. Зріс і їхній політичний вплив.

В результаті війни та соціальних революцій з політичної карти світу зникли імперії: Російська, Німецька, Австро-Угорська та Османська. Виникли нові держави — Австрія, Угорщина, Чехословаччина та Королівство сербів, хорватів і словенців на колишніх землях Австро-Угорщини, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія вийшли із складу Росії і стали незалежними державами. Після 125 років поневолення завоювала державну самостійність Польща.

У ході і після Першої світової війни революції відбулися у Росії Фінляндії, Німеччині, Австрії та Угорщини. В процесі революцій домінувало прагнення створити демократичні республіки із більш справедливим соціальним ладом. Але в деяких країнах — Угорщині, Німеччині, Болгарії — під впливом Жовтневої революції в Росії були спроби соціалістичних революцій і встановлення диктатур пролетаріату у формі Радянської влади, які врешті-решт зазнали поразки.

Варто приділити увагу й посиленню політичного становища США. На президентських виборах у США в 1920 р. під гаслами повернення до "нормальних часів", що означало відмову від зусиль президента Вільсона у зовнішній політиці і подолання економічної кризи, переміг республіканець Уоррен Гардінг, поклавши початок 12-річному правлінню республіканців. Не зв'язуючи себе пактами та союзами, США активно впливали на події в Європі та світі. З 1922 р. почалася стабілізація економіки США. В кінці 20-х років США випускали 44% промислової продукції капіталістичного світу (більше ніж Великобританія, Франція, Німеччина та Італія разом узяті).

Занепад демократичних устроїв. Так само як у свій час захоплення демократією швидко оволодівало масами, в такій мірі розчарування в ній набувало масового характеру. В деяких країнах це привело до виникнення масових антидемократичних рухів, що виступали з ідеєю тоталітарної держали, яка була в основі фашистських режимів Німеччини, Італії, Іспанії, Португалії, військово-монархічних та диктаторських режимів Болгарії, Румунії, Угорщини, Югославії, Польщі, Греції та ін. Період 1924-1929 pp. увійшов в історію міжвоєнного двадцятиріччя як період стабілізації. Його відмінними рисами були значне економічне піднесення, спад соціальної боротьби і послаблення міжнародних протиріч на базі Версальсько-Вашингтонської системи.

Економічна криза 1929-1933.

В той же час, у цілому ряді інших країн посилюються фашистські тенденції, і особливо після встановлення гітлерівської диктатури у Німеччині в 1933 р. У фашистських державах вихід з кризи відбувався, в основному, шляхом мілітаризації економіки і встановлення тоталітарного контролю.

Загроза фашизму привела до виникнення в окремих країнах широких народних антифашистських фронтш (Франція, Іспанія). У другій половині 30-х pp. утворився блок фашистських держав (Німеччина, Італія, Японія).