11. Основні тенденції розвитку держави в період зародження громадянського суспільства.

У середині XVII ст. західна цивілізація вступає в епоху нового часу, водночас відбувається зародження основ громадянського суспільства, що базується на визнані загальної правової рівності людей. На першому етапі становлення громадянського суспільства (сер XVII - поч. XIX ст.) основною силою, що рухала його до нових засад була буржуазія. У цей час первісна суть правової держави замінюється лібералізмом - буржуазною ідеологією, згідно якої державі відводилась роль «нічного охоронця», тобто держава не повинна втручатися у приватноправові відносини.

Буржуазія (під нею розумівся третій стан - жителі міста), домігшись через розвиток товарно-грошових відносин економічної могутності, але не володіючи політичною владою, стала основною рушійною силою в боротьбі за створення безстанового (громадянського) суспільства. Завойовуючи політичну владу, буржуазія того часу відіграла вирішальну роль у зламі старої державної машини, руйнуванні соціальних основ феодального ладу.

Хрестоматійно основним у буржуазних революціях поряд з розгляданим нами питанням про політичну владу було земельне питання. У США питання про землю перебувало в іншій площині, ніж у країнах Європи. Це зумовлено особливостями соціально-економічного розвитку та географічним розташуванням штатів, потребою освоєння великих територій. У континентальних країнах становище було іншим. Землі належали старому привілейованому стану феодалів, вони були його основною економічною опорою. І якщо вирішення питання про владу в революції було пов'язане з відстороненням від політичного впливу дворянства, то вирішення питання про землю позбавляло його колишньої економічної могутності.

В Англії питання про землю виникло ще в роки першої громадянської війни. Зі скасуванням єпископату (1643 р.) землі єпископів та роялістів були конфісковані, пущені в розпродаж (за високу ціну) і значна частина з них опинилася в руках буржуазії і джентрі. Закріпити статус цих земель був покликаний Акт 1646 р. про скасування системи феодальних лицарських утримань і перетворення їх у вільні утримання, тобто у фактичну власність. Це сприяло ще більшому посиленню буржуазії, в той час як стосовно до селян суттєвих змін не відбулося: власниками землі не стали копігольдери, котрі залишалися в поземельній залежності від лендлордів, парламент підтвердив законність обгороджень селянських земель.

Конфлікт капіталістів (власників капіталу) та робітників. Капіталісти - це вже та частина буржуазії, що скористалася результатами революції для нагромадження капіталу й досягнення ще більшої економічної могутності, робітники - це частина колишньої буржуазії, котра, не маючи майже ніякої власності і, відповідно, капіталу, змушена була працювати на перших. Але нинішні робітники - вже не ті робітники: з огляду на характер своєї праці і спільності інтересів («нема що втрачати, крім своїх ланцюгів») вони перетворилися в могутній стан, який міг уже чинити організований опір капіталістам, про що свідчать нові революції сер. XIX ст. в Європі. Вихід з цієї ситуації власників капіталу побачили у зміні сутності держави, державний механізм котрої мав бути переорієнтований на виконання нових функцій. Будучи економічно сильними, капіталісти проникли у сформовані на «демократичних засадах» органи державної влади. А також перетворили буржуазну державу, що виражала інтереси більшості суспільства, у державу вузькостанову, котра виражала інтереси представників капіталу.

Наведене дає підстави стверджувати, що у процесі переходу від станово- кастового суспільства до громадянського буржуазна держава служить своєрідним містком між двома епохами і є державою перехідного періоду. Держава в цілому відповідає загальним ознакам держави: має територію, на якій поширюється її суверенітет; має державний механізм, що здійснює функції, спрямовані на злам старого укладу й побудову нового; сформована на нових економічних принципах податкова система. Разом із тим буржуазна держава, як перехідна держава, має низку притаманних їй ознак, котрі закономірно знаходять свій прояв на різних перехідних етапах розвитку того чи іншого суспільства.

12. Нідерландська революція та її вплив на формування основ держав нового типу.

У ХV ст. Нідерланди входили до складу Бургундського герцогства, а після його розпаду у 1477 р. перейшли до Габсбургів. З 1516 р. Нідерланди стали складовою частиною імперії Карла V. В Брюселі існував дорадчий орган – Державна Рада з представників нідерландської знаті. У провінціях були намісники. Скрізь по країні розміщувались військові гарнізони. Однак орган самоуправління і станово-представницькі органи не були знищені. Існували Генеральні штати, що збирались за вказівкою намісниці. В них головну роль грали феодальна аристократія і вище духівництво, міський патриціат і багате купецтво. Вони вирішували питання про податки і приймали закони. У ХVІ ст. Нідерланди переживали піднесення. Феодальні відносини розкладались. На селі з‘явились буржуазно-фермерські господарства. Відбувались і соціальні зміни – складалась міська і сільська буржуазія – священики, мануфактуристи, фермери. Багато тисяч селян розорились від податків і лихварів. Був гніт, народ хвилювався і бачив основну причину своєї біди в засиллі іспанців. Невдоволення зріло всередині буржуазії, дальший розвиток якої був неможливим в таких умовах. Почала формуватись нідерландська двомовна нація. Знать і провінційне дворянство теж не хотіли бути простими підданими іспанського монарха, прагнули привілеїв. Реформу церкви вони бачили в дусі лютеранства. До дворянської опозиції входили збіднілі дворяни, що займали міські посади. Вони перейшли в кальвінізм і закликали до збройного повстання. Керівниками опозиції були принц Вільгельм Оранський, граф Егмонт і адмірал Горн. В Державній Раді вони почали критикувати діяльність уряду, вимагати виводу іспанських військ, відміни “плакатів” проти єретиків. В країні наростав національно-визвольний рух, у результаті якого Генеральні штати прийняли акт про скинення Філіпа II. У 1582р. були закладені основи нової держави – Республіки Об’єднаних провінцій. Найважливішу роль для утворення Республіки Об’єднаних провінцій відіграв акт про укладання між ними Утрехтської унії у 1579р. цим документом була закладена нова форма державної єдності, визначені межі державних повноважень Республіки та сімох провінцій. Провінції утворювали конфедеративний союз, у якому об’єднаній владі належали військово-політичні й фінансові повноваження. Утрехтський акт вирішував загальні питання громадянських прав. Справами Об’єднаної республіки мали відати Генеральні штати, які складалися на основі пропорційного представництва. Кожна з провінцій мала тільки один голос, це забезпечувало її політичну рівність у складі конфедерації. Замість ліквідованих урядових органів колишнього режиму були створенні загально-адміністративні ради, що формувалися Генеральними штатами. Найбільш важливою з них була Державна рада, яка формально виконувала функції уряду. Під час створення нової державності ставилися принципово нові державно-політичні ідеї. А саме принцип народного суверенітету. Ідея народного суверенітету була доповнена ідеєю про політичний договір, що його народ укладає з керівником держави на основі природного права. Державний лад, що склався в Республіці Об’єднаних провінцій ще не був повністю б убудований за принципами нової епохи. Був побудований на станово-корпоративних основах з зміною загальнонаціонального представництва представництвом дворянства та міського патриціату. Не було створено поділу на законодавчу та виконавчу гілку влади, значну роль у системі органів державної влади відіграли напівмонархічні штатгальтери.

Наслідки революції: звільнення від національного гнуту; церковна реформа; республіканський устрій; свобода економічного розвитку; розгром феодально-католицької реакції.