21. Ідеологія Просвітництва та її місце у розвитку суспільної свідомості європейських народів.

Переважаючим пафосом, духом і підґрунтям ідеології Просвітництва була безмежна та щира віра в перетворюючу і всеперемагаючу силу людського розуму й освіти, у неминучість настання т. зв. "царства розуму". Саме у цій вірі коріниться і домінуючий хоч і не єдиний настрій тієї доби - оптимізм, радісне світосприйняття. Звичайно, це не означає, що всі просвітителі були такими собі безтурботними мрійниками. Якраз навпаки: розумні, як правило блискуче освічені просвітителі дуже добре бачили недоліки й вади реального життя. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялася ідея перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності, що випливали. На їхню думку, з самої природи, невід’ємних «природних прав» людини. В концепції «природного права» просвітники обґрунтували основні принципи цивілізованого життя особистості, нації: право на гідне людини життя, свободу і власність. Відстоюючи ці принципи, Просвітництво поклало в Європі початок формуванню громадянського демократичного суспільства. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітники вважали поширення передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей, тим самим сприяти їхньому політичному розкріпаченню. Характерною для Просвітництва була ідея «просвіченого абсолютизму». Просвітники вважали, що перебування на троні просвіченого монарха приведе до мудрого правління.

Ідеї Просвітництва визрівали й формувалися в умовах подальшого зростання і зміцнення національних держав Європи, бурхливого розвитку промисловості. Переходу від мануфактури до складніших і прогресивніших технологій. Відбувалося подальше накопичення інформації про явища природи, формувалися уявлення, поняття й методи, спрямованні на створення єдиної картини світу. Нових рис набула масова свідомість: вона стала гнучкішою, здатною ширше і глибше розуміти явища та процеси довкілля. Важливим стало усвідомлення можливості плюралізму поглядів на світ. Змінювалися і суспільні ідеали. Завдяки ідеям мислителів принципово іншим стає ставлення до державної влади: вона позбавляється в очах людей божественної санкції, її сприймають раціонально, про неї судять за результатами дій тих, кому суспільство доручило правління. Почалося встановлення громадянського суспільства, яке базувалося на принципах свободи людина та суспільства в усіх її розуміннях. Процес становлення громадянського суспільства відбувався нерівномірно. Побудову справедливого суспільства першими почали найрозвинутіші країни Англія, Франція, США, пізніше Австрія, Італія, Німеччина та Італія.

За становлення нового справедливого суспільства боролася перш за все буржуазія, як економічно найбільш сильний і політично організований клас. Вони боролися проти феодалізму. Зі зміцненням своїх економічних та політичних позицій буржуазія звужує своє розуміння соціально справедливого суспільства до формальної та юридичної рівності членів цього суспільства.

Відомі просвітники: Вольтер, Монтескє, Руссо, Юм, Локк, Дідро та інші.