19. Культурна адаптація

Адаптація культурна — 1) процес культурного пристосування особистості до умов конкретного культурного середовища, що визначає певні характеристики культурного буття; 2) внутрішнє прагнення особистості до удосконалення. Адаптація культурна — це культурно-психологічні механізми, що формують стереотипи культурної поведінки та сприйняття певного типу культурного спілкування, використання можливостей певного суспільства, в якому діють традиційні установи культури. Культурна адаптація пов’язана з такими механізмами адаптації, як комунікація, цінності, норми, ідентифікація, традиції, фольклор, освіта, релігія, сім’я, родинні зв’язки. Сутність культурної адаптації полягає у забезпеченні захисту індивіда в інформаційному просторі; впливі соціокультурного середовища на особистість в умовах постійної мінливості суспільства. Традиція як форма культурної адаптації, оскільки пов’язана з різними станами самої культури, є механізмом, який дає змогу досягти необхідної адекватної поведінки для існування соціальних організмів стабільного суспільства. Традиції як адаптивний механізм представляють собою звичаї, ритуали. Культурна адаптація дає змогу пристосуватися до загальної системи цінностей народу як своєрідної семантики основних сфер його життєдіяльності та розвитку. Попри всі суспільно-політичні катаклізми, культурна адаптація відбувається завдяки тому, що функціонують певні структури, наприклад культурно-освітні товариства, освітні і культурні установи, зберігаються певні традиції (виховання дітей), які передаються. Ці традиції засвоюються членами певної спільноти в процесі становлення та розвитку в особистостях таких якостей, що відображають особливості певної національної спільноти. На першому етапі культурної адаптації особа засвоює етнокультуру у вигляді спресованого досвіду минулих поколінь. На другому етапі особа, володіючи знаннями про культуру інших етносів, здатністю до практичного сприйняття навколишнього світу та інформації про нього, сприймає вплив етнокультури більш вибірково.. Все це дає змогу провести процес ототожнення особи з певною етнічною спільнотою, що розгортається як переживання особою укоріненості в цю спільність, відчуття себе його частиною, оскільки відбувається процес самоідентифікації, усвідомлення себе членом певної етнічної спільноти, з’ясування свого місця серед інших спільнот. Культурної адаптації досягають за умови компетентності особи, її здатності вільно орієнтуватися у світі значень етнокультури, користуватися нею у своєму житті, що дає змогу людині формувати свою поведінку всередині певної культури і одночасно відчувати її кордони, початок світу іншої культури. Певні механізми культурної адаптації формуються за допомогою таких соціокультурних регуляцій, як мораль, право, релігія, ідеологія, економічне регулювання.

20. Аккультуація як феномен

Аккультурація - процес взаємовпливу культур, сприйняття одним народом повністю чи частково культури іншого народу. Слід розрізняти аккультурацію та асиміляцію, за якої відбувається повна втрата одним народом свої мови та культури з іншими, більш домінантними. . Це явище викликане тим що люди при взаємодії з іншими народами, для зближення з ними, потребують знати, хоч на примітивному рівні, їхню мову та звичаї. При цьому, без сумніву, акультурація може бути першим кроком до повної асиміляції. Зазвичай таке явище зустрічаєтся на кордонах держав з різними культурами. Взаємодіючи вони обмінюється традиціями і мовами. В Україні таке явище можна спостерігати на кордонах з Росією та Польщею. В західній Україні існує певний акцент який є наслідком аккультурації, а також 80% населення являються католиками, хоча в Україні ще з давніх-давен основною релігією було православ'я.