7. Напрями і школи в культурології.

Прагнучи відкрити найпотаємніші витоки культури, визначити її сутність, виявити найбільш загальні закони розвитку. Так з'явилися різноманітні школи.

І все ж можна виділити основні напрямки в культурології:

Ø Суспільно-історичне;

Ø Натуралістичне;

Ø Соціологічне;

Ø Структурно-функціональне;

Ø Символічне.

1. Суспільно – історична школа.

Видатними її представниками в Західній Європі були О. Шпенглер і А. Тойнбі, а в Росії - Н.Я. Данилевський.

Освальд Шпенглер - німецький філософ і історик культури, виділив 8 культурно-історичних типів: єгипетську, індійську, вавілонську, китайську, греко-римську (аполлоновское), візантійсько-арабську (магічну), західно-європейську (фаустовскую), народів майя. На етапі зародження культури вирішальне значення мали міфи і релігія. Період зрілості пов'язаний з розвитком філософії, науки і мистецтва, на останньому етапі розвивається техніка, а мистецтво витісняється видовищами і спортом. Цю завершальну стадію Шперглер називав цивілізацією, з якою і пов'язував занепад Європи.

Іншим представником цього напрямку є Арнольд Джозеф Тойнбі (1889 - 1975) англійська історика і соціолог. Він прийшов до висновку, що всі відомі культури, що живляться світовими релігіями (християнством, ісламом, буддизмом), всі вони мають тенденцію до єдності, і кожна з них - його частка.

Не заперечуючи поступального розвитку людства, Тойнбі бачив його перш за все в духовному вдосконаленні завдяки релігії, яка в майбутньому має стати єдиною загальнолюдської релігією. Виною сучасних конфліктів Тойнбі вважав технічний прогрес.

2. Натуралістична школа

.Цей напрямок об'єднує переважно медиків, психологів і біологів, які намагаються пояснити культуру, відштовхуючись від природи людини як біопсихологічної істоти, і недооцінюючи принципові відмінності, що відрізняють його від тварини.

Крім біології, ще дві науки, що з'явилися в XX ст., зіграли помітну роль у формуванні натуралістичної школи - фрейдизм та етологія (наука про поведінку тварин, створена К. Лоренцом і його колегами, за яку вони отримали в 1973р. Нобелівську премію).

Відповідно до теорії З. Фрейда, культура охоплює, по-перше, всі накопичені людьми знання і вміння, які дозволяють оволодіти силами природи та взяти в неї блага для задоволення людських взаємин і особливо.

Друга половина XIX ст. і початок XX ст. відрізнялися плутаниною світоглядів .

Вчені-біологи прямо звернулися до тваринного світу. Серед них були - Конрад Лоренц австрійський зоолог, голландські й німецький вчений І. Тінберген (нар. в 1907) і Карл фон Фріш , які стали творцями нової науки - етології, що вивчає поведінку, звичаї і психіку тварин у природних умовах. Згідно з К. Лоренцу, стереотипи поведінки тварин відповідають культурним ритуалам і нормам людини, і створені в результаті природного відбору.

Також, погляди Ч. Дарвіна - автора теорії еволюції, який вважав, що певні властивості і риси поведінки людини успадковані від тваринних предків. Істотна відмінність людини від тварини в тому, що у тварин повністю відсутня здатність удосконалювати і розширювати свою видову культуру, свідомо передавати з покоління в покоління соціально значущу для кожного члена суспільства інформацію.

3. Соціологічна школа

У центрі уваги цього напрямку знаходиться саме суспільство, його структура і соціальні інститути. Одним з представників соціологічної школи є Т. С. Еліот англо-американський поет і критик модернізму.Еліот вважав, що творчу енергію людства можуть підтримати лише культурні «еліти».

До представників соціологічної школи належить соціолог і історик Питирим Олександрович Сорокін.

П. Сорокін виділяв три типи культури:

1) Чуттєвий,тобто в якому переважає «істина почуттів» і «істина насолод»;

2) ідеаціональний, де переважають надчуттєві цінності, поклоніння якомусь Абсолюту - Богу (або Ідеї), тобто «Істина віри» і істина самозречення;

3) Ідеалістичний, де почуття врівноважується інтелектом, віра наукою, емпіричне сприйняття - інтуїцією. За висловом Сорокіна, «людськими умами буде керувати істина розуму».

А. Вебер - німецький економіст і соціолог. Він вважав, що специфічний вигляд тієї чи іншої країни або епохи А. Вебер пов'язував, насамперед, з культурними факторами, а не з соціальними чи цивілізаційними.

4. Структурно-функціональний напрям

Т. Парсонс - американський соціолог. Його теорія культури зводиться до наступного: всі духовні і матеріальні досягнення людей, які ми об'єднуємо поняттям культура, є результатом суспільно обумовлених дій на рівні двох систем - соціальної та власне культурної. В основі першої і нижчою з них - соціальної - лежать спільні дії людей.

Для другої, більш високою, характерними є наступні риси - символічність, тобто наявність мови і системи інших символів; нормативність, тобто залежність людини від загальноприйнятих цінностей і норм; і відома ірраціональність і незалежність дій людини від диктату навколишнього середовища. Культура, таким чином, постає перед нами як складна система символів і норм, які постійно змінюються людьми в бік їх вдосконалення.

5. Символічна школа

Символічна школа є однією з наймолодших і найвпливовіших сучасних наукових шкіл, що склалася в результаті розвитку засобів масової інформації.

З інших представників символічної школи, що працюють в самих різних галузях науки й у сфері масової комунікації, слід виділити Е. Кассірера і К. Леві-Стросса.

Ернст Кассірер - німецький філософ, в основі своєї концепції культури розглядає людську здатність до масової, систематичної і постійної символізації . Витоки культури він шукає в здатності людини «творити» якийсь штучний, оточуючий нас світ. При цьому мова, наука, мистецтво, релігія, міфи - складові символічного кола, в якому живе людина.

Клод Леві-Строс - французький етнограф і соціолог. Леві-Строс стверджував, що первісний народ не є відсталим чи затриманий в своєму розвитку народом, він може проявляти такі здібності до винахідництва і до втілення винаходів у життя, які залишають досягнення цивілізованих народів далеко позаду.