- •1.Зміст поняття «культури».
- •3. Генезис культури, специфіка культурних знань
- •4.Форми культури, їх витоки та динамїка розвитку.
- •5. Предмет культурології як науки. Методи дослідження в культурології.
- •6. Провідні концепції культурогенезу: трудова (к.Маркс, ф.Енгельс), ігрова (й.Гейзінга), психоаналітична (з.Фрейд).
- •7. Напрями і школи в культурології.
- •8. Характеристика культурогенезу, його детермінант і специфіки
- •9. Характеристика етногезезу та його виявів
- •10. Поняття «культура» та «цивілізація», їх співвідношення
- •11. Зміст поняття «національна культура»
- •12. Локальна культура
- •14. Елітарна культура
- •15. Зміст поняття «культура регіону»
- •16. Зміст поняття «культура епохи»
- •17. Зміст поняття «інкультурація»
- •18. Зміст поняття «культурна асиміляція»
- •19. Культурна адаптація
- •20. Аккультуація як феномен
- •21. Зміст поняття "культурна дифузія"
- •22. Культурна глобалізація та її наслідки
- •23.Цивілізація як об’єкт дослідження культурології. Лінійність і циклізм в генезисі культури.
- •25. Культкра людини доісторичних часів.
- •26.Мистецтво та міфологія первісної людини.
- •27. Інститут моралі в історії культури палеоантропа і неоантропа
- •28. Культура Месопотамії
- •29. Культура Стародавнього Єгипту та її особливості
- •30. Культурна традиція Стародавньої Індії
- •31. Культура Стародавнього Китаю
- •32. Китайсько-конфуціанська культура традиція
- •33. Культура стародавньої Греції, її особливості
- •34. Культура стародавнього Риму, її специфіка
- •36. Культура візантії та її вплив на культуру Європейського регіону
- •38. Культура відродження
- •39. Живопис та література епохи Відродження
- •41. Стилі бароко і класицизму в європейській культурі XVII-XVIII століття
- •42. Романтизм та модерн в культурі Європи
- •43. Культура латиноамериканського культурного регіону, її складові
- •44. Архітектура Мезоамерики, Чилі та Перу у доколумбовий період
- •45.Культура Тропічної Африки. Бронзова скульптура Беніну
- •46. Схід і Захід як предмет культурологічного аналізу. Особливості традиції у функціонуванні й розвитку культур Сходу.
- •47. Генезис китайської культури
- •48. Культура Японії: витоки і динаміка розвитку
- •49. Періодизація розвитку української культури
- •50. Дохристиянські вірування праукраїнців
- •51. Історичні передумови виникнення української культури
- •52. Специфічні риси української культури, її динаміка
- •53. Вплив християнства на культуру Києво-руського періоду.
- •2. Вплив християнства на розвиток освіти в Київській Русі
- •3. Розвиток архітектури
- •4. Формування нових тенденцій у образотворчому мистецтві. Дзвонова музика.
- •54. Українська культура XIX ст.
- •55.Стиль класицизму в архітектурі України XIX ст..
- •56. Стиль еклектики в архітектурі України хіх ст..
- •57. Стиль модерн в архітектурі України кінця хіх – хх ст.
- •58.Розвиток українського кіномистецтва
- •59.Український живопис.
- •60. Українська культура на сучасному етапі.
8. Характеристика культурогенезу, його детермінант і специфіки
Одним із загальновизнаних видів соціальної та історичної динаміки культури є культурогенез. Культурогенез, тобто початок зародження і розгортання культури, починається з того моменту коли під впливом певних факторів у психіці первісної людини відбулися якісні зміни. Ці зміни проявилися, насамперед, у тому, що окремі важливі аспекти існування людини перестали підкорятися універсальним природним законам та керуватися виключно інстинктами. Почався процес самоусвідомлення та самовизначенності людини у світі природної необхідності. Це знайшло вираження в першій культурній опозиції "Я- Інше", або "Я- не-Я". Свідомість, усвідомлене ставлення до світу стали визначальними характеристиками людини. Наступними кроками культурного поступу людства стали мова та накопичення і передача знань про світ. Отже, можна сказати, що культура стала своєрідним виявом самостійності людини по відношенню до світу природи.
Сутність культурогенезу виражається в процесі постійного саморозвитку культури, що здійснюється внаслідок трансформації вже існуючих форм і систем та шляхом народження нових феноменів, які не існували в культурі раніше. Культурогенез це процес постійного розвитку та модернізації культурних феноменів.
Структурно в культурогенезі можна виділити декілька компонентів: ґенеза культурних форм; моделювання історико-культурного процесу; формування нових культурних систем, що утворюються людськими спільнотами; історичні типи культурних систем, які різняться специфічними ціннісними орієнтаціями та нормами.
Слід зауважити, що проблеми історичної ґенези культури та її окремих галузей вивчали історики, соціологи, етнографи, археологи та інші дослідники, проте загальна теорія культурогенезу стала предметом наукового дослідження відносно недавно.
Однією з найбільш складних проблем, що пов´язана із культурогенезом, є проблема походження культури. Вона розроблялась багатьма теоретиками культури, серед яких - Г. Спенсер, Л. Морган, Е. Тейлор, Дж. Фрезер, З. Фрейд, Ф. Енгельс, К. Маркс, Й. Хейзінга.
Аналізуючи можливі причини культурогенезу, більшість дослідників дотримуються думки, що його основною причиною є потреба в адаптації пралюдської спільноти до динамічних умов її природного існування. Процес адаптації здійснюється шляхом створення нових форм діяльності людей та соціальної взаємодії.
Стосовно питання про першоджерело, механізми утворення і сутність культури в культурології сформувалося справжнє розмаїття теорій: психологічні, антропологічні, соціокультурні. До найбільш відомих можна віднести трудову, психоаналітичну та ігрову концепції походження культури.
9. Характеристика етногезезу та його виявів
Етногенез (від греч. " плем'я, народ ") - це процес виникнення і розвитку локальної культури, що полягає у створені самобутньої культурної традиції і засобів існування, яків єдності забезпечують її неповторність. Етногенез включає як початкові етапи виникнення якого-небудь народу, так і подальше формування його особливостей.
Історично розрізняють два типи етногенезу. Перший відноситься до етнічної історії домодерного суспільства і завершується утворенням народностей (переважно у феодальну добу). У етногенетичних процесах другого типу при додаванні сучасних етнічних спільнот (наприклад, сучасних народів Америки) вирішальну роль відігравали представники вже сформованих народів і процеси акультурації. Етногенез характеризується взаємозв'язком двох видів етногенетичних процесів, консолідацією автохтонних (родинних і неспоріднених) етнічних компонентів і залученням до процесу етногенезу переселенців (мігрантів).
У ході етногенезу, під впливом особливостей господарської діяльності у певних природних умовах і з інших причин, формуються специфічні для нового етносу риси матеріальної і духовної культури, побуту, групових психологічних характеристик, що відрізняють його від інших (у тому числі сусідніх) етносів. У членів нової етнічної спільності з'являється спільна самосвідомість, значне місце в якій посідає уявлення про спільність їхнього походження. Зовнішнім проявом цієї самосвідомості є спільна самоназва — етнонім.
Оригінальна пасіонарна теорія етногенезу, у якій етногенезом називається вся тривалість етнічної історії, розроблена Львом Гумільовим.
Етногенез не є однорідним і рівномірно йде процесом. Необхідно враховувати нерівномірне і складне його розвиток за основними його складовими: культурна, мовна, генетична, інституційна та територіальна. Відмінність хоча б в одній із складових дозволяє ставити питання про процеси трансформації або поділу етносу, тобто про етногенез.
