Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ekzamen_-_kulturologiya.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
185 Кб
Скачать
☆

33. Культура стародавньої Греції, її особливості

Культура Давньої Греції є витоком античної культури

Суттєвий вплив на особливості культури Греції мало вигідне географічне положення, що сприяло розвитку торгівлі та іншим зовнішнім стосункам.

До VIII - VI ст. до н.е. відноситься формування рабовласницьких держав-полісів. Греки вважали відсутність полісів в інших народів рисою варварства, їх моральної недорозвиненості (Аристотель). Жити по-людськи для греків означало жити в полісі.

В античному класичному полісі держава є дійсним і єдиним змістом життя та свободи громадянина,вона була мало не єдиним місцем, де він почував себе у безпеці, знаходився під захистом богів, котрі опікувались містом і міг жити повноцінним життям. Полісне життя з його духовною та економічною автаркією, незалежністю та свободою були для громадянина вищою цінністю, оскільки поліс був головною умовою його власної свободи, міг гарантувати захист його громадянських прав та майнових інтересів.

У багатьох полісах і, перш за все, в Афінах виникає величне досягнення культури древніх греків -демократія. Біля витоків демократії в Афінах стояв Солон, реформи якого були спрямовані на створення в Афінах суспільства гуманізму і справедливості.

Дух змагальності - інша важлива риса грецької культури. Він проявлявся у всіляких змаганнях - спортивних олімпіадах, змаганнях поетів, музикантів, художників, боях гладіаторів, публічних змаганнях ораторів та філософських дискусіях мудреців, у бурхливому політичному житті античного суспільства. Дух змагальності панував в області науки, риторики, у спорті, навіть на загальних зборах.

Давньогрецька культура характеризується великими досягненнями в галузі науки.  У грецькому світі знання перестало бути священним, сакральним, таємничим, яке належало б тільки особливій касті людей - жерцям. Воно стало доступним кожному, хто взявся присвятити йому своє життя. Саме в Греції здійснюється перехід від міфології та релігійного світорозуміння, що спиралося на віру, до науки, котра потребувала постановки, формулювання, логічного розгляду проблем, а розум стає головним засобом пізнання. 

Період найвищого розквіту грецької культури (V ст. до н.е.) пов'язаний з найвищим розквітом полісного життя та всіх інших явищ культури.

Важливим їх внеском у світову культуру було створення вперше в історії нового типу суспільної організації - демократичного громадянського суспільства, у рамках якого склалися соціальні та духовні передумови гармонійного розвитку вільної людини.

У кінці IV ст. до н.е. Грецію підкоряє Македонія, а завойовницькі походи Олександра Македонського знаменують початок нової епохи в еволюції античної культури - елліністичної.

34. Культура стародавнього Риму, її специфіка

Історія давньоримської культури починається з ІІІ ст. до н.е. У них було багато богів. Але попри це народ Риму володів тверезим мисленням. Уже в архітектурі Стародавнього Риму це проявилося. Римляни будують дороги, міцні стіни, мости, водопроводи, розбудовуються міста. Римляни почали використовувати у будівництві новий матеріал – бетон. Одне з найбільш вагомих досягнень римського мистецтва – скульптурний портрет. На відміну від класичного грецького портрета, який показував ідеально прекрасну людину, римський портрет зображував людину без мрії, земну. Вагомий внесок у розвиток римської культури зробив оратор, філософ і письменник Марк Цицерон, який був видатним політичним і громадським. Завдяки реформам Юлія Цезаря і Октавіана Августа Рим перетворюється з республіки на імперію. За наказами римських імператорів будуються грандіозні архітектурні споруди. У 82 р. н.е. був збудований величезний амфітеатр гладіаторських богів – Колізей.

Однією зі складових частин римської культури були різноманітні видовища, які повинні були відволікати громадян від суспільного життя і негараздів. У цирках влаштовувались криваві гладіаторські бої, цькування хижаками полонених і перших християн. Підлоги в громадських спорудах та багатих будинках прикрашались мозаїкою, стіни розписувалися фресками. Подальший розвиток отримує скульптура. Створюється багато зображень імператорів і їх сімей. За часів імперії створюється класична римська література. Найвизначнішим твором Вергілія є поема «Енеїда», у якій автор намагається укріпити підупалий вже на той час, похований у розкопках і чварах «римський дух». В історії римської науки в добу імператорів знання не примножувалось, а лише систематизувалися і засвоювались раніше накопичені наукові досягнення.

У добу Римської імперії виникають риторичні публічні школи, викладачі яких отримували жалування з імперської казни. Філософські школи, які в основному розвивали давньогрецькі традиції, також продовжували функціонувати і розвиватися. За цих умов найбільше значення для подальшого розвитку культури мали появи, швидкий розвиток і поширення християнства, яке стало ще однією світовою релігією. Важливе, з точки зору подальшого розвитку культури, значення мало й те, що Ісус Христос постає перед читачем Біблії земним втіленням тієї споконвічної сили, якою Бог-Отець створював світ. Ця ідея стимулювала хороше ставлення християн до писемного і усного слова й змушуючи шукати саме у Біблії відповіді на актуальні питання культурного .

З середини ІІІ ст. Почався розпад Римської імперії, яка усе частіше терпіла поразки від численних «варварських» народів. УV ст. Рим був двічі захоплений і зруйнований вестготами й вандалами.

35. Культура Стародавнього Риму

Культура Стародавнього Риму – другий етап античної культури. Періодизація. Періоди в розвитку давньоримської культури дуже чітко відповідають трьом основним етапам у політичній історії: царському, періоду республіки і періоду імперії.

Традиційно починають відлік історії Стародавнього Риму з VIII ст. до н.е., від легендарної дати заснування Риму Ромулом і Ремом в 753 р. до н.е. До VI ст. до н.е. Рим являв собою поліс на чолі з царями. Великий культурний вплив справляли на римлян сусідні народи, особливо загадкові етруски. Символ Риму – бронзова статуя вовчиці – виконана етруським майстром. Етруською була остання з царських династій.

У період республіки (VI–I ст. до н.е.) Рим підкорив всю Італію, переміг Карфаген і завоював Грецію. Греки стають вчителями своїх завойовників, грецький вплив на римську культуру домінує: вивчається грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для освіченої людини, копіюються грецькі скульптури.

Внутрішня криза республіканського ладу, перетворення армії на професійну, зміна ролі воєначальників спричиняють громадянські війни. Гай Юлій Цезар проголосив себе імператором. Після вбивства Цезаря і запеклої боротьби до влади прийшов його племінник Октавіан Август. Його правління починає період імперії (I ст. до н.е. – V ст. н.е). Накопичений культурний потенціал, політична стабільність, величезні матеріальні багатства обумовлюють піднесення римської культури. , в кінці IV ст. н.е. відбувається поділ Римської імперії на Західну і Східну. У 476 р. Рим був зруйнований варварами, і цю подію вважають кінцем історії Стародавнього Риму та стародавньої історії взагалі.

Релігія. Релігія римлян найдавнішого часу базувалася головним чином на уявленні про внутрішні сили, властиві окремим предметам і людям, на вірі в духів – охоронців і заступників місць, дій, станів. Римський народ вважав себе обраним, а свою державу – однією з найвищих цінностей. На етапі імперії сформувався культ імператора як живого бога.

Виникнення християнства. В міру наростання загальної кризи Римської імперії настає і криза традиційної релігії. Внаслідок складного синтезу східних релігій і культів, передусім іудаїзму, платонівської і елліністичної філософії (зокрема стоїцизму) та соціальних утопій виникає нова релігія – християнство. З іудаїзму – монотеїстичної національної релігії єврейського народу – в християнство прийшла та частина Біблії, яка називається Старим Заповітом

Система виховання й освіти. Особливу роль у римлян відігравало сімейне виховання.. У V ст. до н.е. з'явилися елементарні (у перекладі з латині – основні) школи, де навчалися головним чином діти вільних громадян. Предмети – латинська і грецька мови, письмо, читання і лічба.

Наука. Римляни зуміли освоїти і переробити накопичений наукою різних країн потенціал і, розвиваючи його, досягнути найзначніших результатів, особливо в тих галузях знань, де можливе практичне застосування наукових досягнень.