- •Основні типи вагоноремонтних підприємств
- •Правові основи функціонування підприємств
- •Принципи організації виробничого процесу
- •Типи виробництва і їх техніко-економічна характеристика
- •Організація виробничого процесу на підприємстві регламентується співвідношенням трьох основних факторів:
- •Концентрація й спеціалізація вагоноремонтного виробництва
- •Основні напрямки скорочення виробничого циклу
- •Основні поняття
- •Контрольні питання для самостійної роботи до «Розділу 2»
- •Розділ 3 Організація управління вагоноремонтним підприємством Лекція 3.1 Основні принципи і системи методів управління вагоноремонтним підприємством
- •Організаційно-виробнича структура управління
- •Структура управління цехом і ділянкою
- •Контрольні питання для самостійної роботи до «Розділу 3»
- •Класифікація потокових ліній
- •Величина теоретичного такту визначається за формулою:
- •Технологічний такт rтехн визначається за формулою:
- •Час робочого ходу конвеєра визначається за формулою:
- •9 Розраховується фактичний темп і ритм потокової лінії.
- •Розрахунок промислово-виробничого персоналу вагоноремонтних підприємств
- •Вибір і розрахунок кількості обладнання
- •Завдання технічної підготовки виробництва
- •Конструкторська і технологічна підготовки виробництва
- •Організація дослідного виробництва
- •У процесі виготовлення дослідного зразка
- •Організаційна підготовка до промислового освоєння виробництва нової продукції
- •Сітьове планування і керування
- •Основні елементи сітьового графіка і їхнє призначення
- •Правила побудови сітьових моделей
- •Методика створення сітьової моделі
- •Оцінка тривалості робіт у сітьових графіках
- •При розрахунку параметрів сітьового графіку прийняті такі позначення:
- •Принципи формування і організаціі робочого місця
- •Основи стандартизації виробничої діяльності вагоноремонтного підприємства
- •Забезпечення якості продукції на підприємствах по ремонту рухомого складу залізниць
- •Види технічного контролю
- •Транспортне господарство
- •Енергетичне господарство
- •Форми оплати праці робітників
- •2 Організація оплати праці службовців
- •Види планів розвитку підприємства
- •Використання виробничих потужностей підприємства по ремонту рухомого складу
- •Список використаних джерел
Структура управління цехом і ділянкою
Основною виробничою одиницею підприємства є цех або ділянка, що організовує роботу на основі господарського розрахунку. Керівництво виробничою, технічною й господарською діяльністю цеху покладає на його начальника, висококваліфікованого фахівця, який досконало знає техніку й економіку. Він безпосередньо керує цехом, забезпечує своєчасне й рівномірне виконання завдань плану при максимальній економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів.
Організаційна структура управління цехами залежить від обсягу виробництва, характеру продукції, що випускається, послуг, робіт, специфіки технологічного процесу, рівня спеціалізації й кооперування.
Низовою ланкою в структурі цеху є ділянка, яку очолює майстер – безпосередній організатор процесу виробництва. Він відповідає за виконання плану й виготовлення продукції високої якості. Він безпосередньо підкоряється начальникові цеху, а при безцеховій структурі – керівникові підприємства.
У вагонних депо існує безцехова структура керування, організовуються самостійні ділянки, які стають основними одиницями локомотивних і вагонних депо.
У структурі заводів і підприємств залізниць низовими самостійними виробничо-господарськими одиницями є цехи, а усередині них – ділянки, відділення, прольоти, потокові лінії, які очолюють майстри, змінні майстри й старші майстри. Цех поєднує кілька ділянок, відділень, зв'язаних єдністю технології.
Основні цехи заводу підрозділяються на ділянки (робочі зони) з потоковими лініями. На ділянках працюють комплексні й спеціалізовані бригади. У цехах і на ділянках заводу створюється невеликий апарат управління, що складається з технолога, нормувальника, економіста, й ін. Цей апарат підлеглий начальникові цеху, а він – безпосередньо начальникові заводу. Виробничі ділянки очолюють майстри. Виробнича структура цеху повинна бути раціональною й економічною. Вона визначається обсягом роботи, чисельністю робітників, ступенем спеціалізації й кооперування, конструкторської складності виробів і їхньою номенклатурою.
Начальник цеху керує виробничою, технічною й господарською діяльністю цеху. Він вирішує всі основні питання: організовує працю багатьох людей, забезпечує безперервність і ритмічність процесу виробництва, високу якість продукції.
Виробничу ділянку заводу (депо) очолює старший майстер або майстер (начальник ділянки). Виробнича ділянка має певне число робочих місць, розміщених у встановленому порядку й випускає однотипну продукцію (або виконує однотипні технологічні операції). Ділянка спеціалізується на тому самому виді ремонту або технічного обслуговування рухомого складу. Керівник виробничої ділянки (старший майстер, майстер) підкоряється начальникові цеху, а при безцеховій структурі – начальникові підприємства або одному з його заступників.
Щоб раціонально використовувати робочий час, керівники повинні регламентувати свою роботу. Для цього становлять плани-графіки робочого дня, установлюють порядок роботи на певний період часу (день, тиждень, місяць, рік). При цьому враховують регламент роботи відділів, дільниць, цехів, підприємства в цілому. Посадові інструкції, Положення про підприємство і його підрозділи, єдині правила внутрішнього розпорядку.
