Вибір і розрахунок кількості обладнання
Потреба в устаткуванні визначається відповідно до обраного технологічного процесу по витратах агрегато-годин (агрегатоємності) чи верстато-годин (верстатоємності) на один вагон.
Устаткування цеху підрозділяється на виробниче, допоміжне, підйомно-транспортне й енергетичне.
До виробничого устаткування відносяться металорізальні верстати, преси, мийні машини, спеціальні стенди й установки, на яких виконуються всі основні технологічні операції. Допоміжне устаткування – це устаткування, на якому виконуються допоміжні операції, наприклад, заточення інструменту, ремонт пристосувань і виробничого устаткування, а також лабораторне устаткування. Підйомно-транспортне устаткування забезпечує механізоване навантаження, розвантаження, підйом і переміщення матеріалів, деталей, виробів і всіх інших вантажів. До енергетичного устаткування відносяться джерела струму, що стоять окремо, насоси, трансформатори, компресори та ін.
Кількість устаткування цехів вагоноремонтних заводів визначають залежно від характеру, особливостей і обсягу виконуваних робіт.
Розрахунок потреби визначеного устаткування для однієї поточно-конвеєрної лінії визначається за формулою:
(4.3.16)
де tа – агрегатоємність чи верстатоємність, год.
Fд.о – дійсний річний фонд роботи устаткування в одну зміну;
КЗ – коефіцієнт використання устаткування в часі, КЗ = 0,8-0,9.
Розрахункове значення NСВ округляється до цілого числа. Необхідно враховувати кількість поточно-конвеєрних ліній з таким розрахунком, щоб на кожній поточно-конвеєрній лінії було відповідне устаткування.
Для переміщення важких і громіздких деталей та вузлів ремонтованих вагонів, застосовуються електричні мостові крани, вантажопідйомністю 10 т. Потребу в мостових кранах визначають за довжиною зон, що ними обслуговуються (один кран – на зону довжиною 60-70 м).
Ряд устаткування – підйомно-транспорні пристрої, електродомкрати, стаціонарні підйомні площадки, що розташовуються з обох сторін вагона, консольні крани, набори слюсарного інструменту, пневмо- і електроінструменту – приймається без розрахунку з технологічних міркувань.
Контрольні питання для самостійної роботи до «Розділу 4»
1 Три групи ступеня зносу деталей при ремонті вагонів.
2 Стаціонарний метод організації вагоноремонтного виробництва. Сутність та види.
3 Сутність поточного методу організації вагоноремонтного виробництва.
4 Класифікація поточних ліній і будова комплексно-механізованої поточної лінії.
5 Принципи організації виробничого процесу при поточному виробництві.
6 Ознаки поточного виробництва.
7 Визначення доцільності застосування поточного виробництва при ремонті вагонів (розрахунок мінімального випуску деталей).
8 Визначення основних параметрів поточної лінії в часі.
9 Визначення фронту роботи поточної лінії.
10 Організація роботи неперервних поточних ліній. Організація роботи автоматизованого поточного виробництва.
Розділ 5 Технічна підготовка вагоноремонтного підприємства
Лекція 5.1 Завдання та особливості технічної підготовки виробництва по ремонту рухомого складу. Організація конструкторської та технологічної підготовки
План лекції: 1) Визначення технічної підготовки виробництва по ремонту рухомого складу. 2) Конструкторська підготовка виробництва. 3) Технологічна підготовка виробництва. 4) Управління технічною підготовкою виробництва. 5) Види технологічної документації. 6) Проектування технологічного процесу.
Рекомендована література: [ 1-7, 14-21 ]