Правові основи функціонування підприємств

До правових основ функціонування підприємства в Україні належать:

1. Законодавча система, що регулює всі напрями діяльності підприємств. Серед них головним є Закон України „Про підприємства в Україні” і зміни до нього.

В цьому Законі розроблені окремі положення відносно:

а) створення, реєстрації, ліквідації та реорганізації підприємства;

б) формування й використання його майна;

в) підприємницької (господарсько-економічної) діяльності;

г) взаємовідносин підприємства і держави – гарантії прав, умов та контролю діяльності, відповідальності.

2. Статут підприємства – це документ, на основі якого функціонує підприємство. Статут є повним зібранням обов'язкових правил, що регулюють усі види діяльності підприємства, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарюван­ня. Він повинен відповідати Закону України "Про підприємства в Україні"; його затверджує власник (власники) чи засновник (засновники), а для державних підприємств — власник майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються:

• його точне найменування та місце знаходження;

• власник (власники) або засновник (засновники);

• основна місія й цілі діяльності;

• органи управління та порядок їх формування;

• джерела й порядок утворення майна;

• умови реорганізації та припинення існування.

3. Колективний договір, який відіграє важливу соціальну роль, і є угодою

між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією (власником чи вповноваженим органом), що укладається (уточнюється) щорічно й не може суперечити чинному законодавству. Колективним договором регулюються ви­робничі та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією (влас­ником) будь-якого підприємства, яке використовує найману працю. Він має окремі розділи, у тому числі основні положення соціальних гарантій, охорони праці й ін.:

– забезпечувати високий рівень організації праці;

– чітко дотримуватися вимог та обмежень, що пов'язані з екологією, соціаль­них і етичних норм чинного законодавства.

Лекція 1.2 Загальна характеристика виробничого процесу та його елементів. Основні принципи організації виробничих процесів вагоноремонтного підприємства. Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

План лекції: 1) Виробничий процес. 2) Основні, допоміжні й процеси обслуговування. 3) Принципи організації виробничих процесів. 4) Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

Рекомендована література: [ 3-7, 15-18, 32 ]

Виробничий процес являє собою сукупність взаємозалежних основних, допоміжних і обслуговуючих процесів праці, за допомогою яких людина, впливаючи на предмети праці (сировина, матеріали), за допомогою різних інструментів, пристроїв створює готовий необхідний продукт. Основними елементами процесу праці є: праця як свідома цілеспрямована діяльність людини; предмети праці, тобто все те, на що спрямовано доцільну діяльність людини; засоби праці, насамперед їхня активна частина – знаряддя праці (машини, механізми, інструменти й ін.), за допомогою яких людина перетворить предмети праці.

Виробничий процес вагоноремонтного підприємства характеризується великим розмаїттям досить складних процесів, що протікають у різних технологічних сполученнях. У процесі бере участь дуже велика кількість матеріалів, напівфабрикатів, деталей, вузлів. Організація й технологія виробництва при ремонті більш складна й різноманітна, ніж у машинобудуванні.

Процес виробництва на ремонтному заводі складається з таких стадій (фаз): розбірної, заготівельної, оброблювальної (ремонтної) і складальної.

На розбірній стадії здійснюється приймання рухомого складу в ремонт, його очищення, мийка, розчленовування на агрегати, вузли й деталі, перевірка стану деталей і вузлів, визначення обсягу їхнього ремонту.

На заготівельній стадії відновлюють зношені й виготовляють нові литі, куті, штамповані, зварні й інші заготовки деталей для рухомого складу.

На оброблювальній (ремонтній) стадії виконують різні види механічної, термічної, хімічної або іншої обробки.

На складальній стадії з виробів і деталей, що надходять із спеціалізованих (візкового, колісного, електромашинного й ін.) і механічних цехів, а також виробів, одержаних по комплектації (вимірювальні прилади, підшипники кочення, електричне устаткування й ін.), здійснюється вузлове й загальне складання рухомого складу, його регулювання й випробування.

Поділ виробничого процесу ремонту на стадії не завжди й не обов'язково супроводжується їхнім відособленим виконанням. У багатьох випадках окремі стадії, наприклад заготівельна і оброблювальна або розбірна, оброблювальна й складальна, виконуються в одному цеху, на одній ремонтній позиції. Завдання організації виробничого процесу полягає в планомірному й пропорційному об'єднанні й раціональній спеціалізації елементів і стадій виробничого процесу в часі й у просторі для найбільш ефективного використання виробничих фондів, підвищення продуктивності праці й скорочення часу ремонту.

Залежно від призначення, характеру й місця виконання виробничі процеси можна розділити на основні, допоміжні й процеси обслуговування.

До основних відносяться технологічні процеси ремонту рухомого складу, тобто процеси зміни форми, розмірів, стану поверхонь, механічних, фізичних або інших властивостей деталей, а також одержання складальних з'єднань.

Допоміжні процеси — це процеси виготовлення й відновлення інструмента, пристроїв і оснащення, ремонту устаткування, будинків і споруд, забезпечення основного виробництва електроенергією, стисненим повітрям, киснем та ін.

Процеси обслуговування забезпечують нормальний хід основного виробництва. До них відносять технічний (лабораторний) контроль якості ремонту, роботу внутрішньозаводського транспорту, складські операції.

Виробничий процес ремонту рухомого складу виконується по операціях. Основною складовою частиною виробничого процесу є технологічний процес – послідовність операцій, що передбачає зміну розмірів, виду, форми предметів праці з метою одержання готової продукції. У вагоноремонтному виробництві використовуються різноманітні технологічні процеси, найбільш типовими з них є: лиття, штампування, зварювання, клепка, болтові кріплення, зміна форм і розмірів деталей обробкою на металорізальних верстатах, слюсарною обробкою, хромуванням, нікелюванням і т.д. Процеси виготовлення, ремонту, складання або розбирання розчленовуються на операції, переходи, проходи, приймання, трудові рухи.

Операція є частиною виробничого процесу, що виконується над певним об'єктом (заготівкою, деталлю, вузлом і т.д.) на одному робочому місці (верстаті, силовому устаткуванні, складальній позиції й т.п.) одним робітником або групою робітників. Виробничі операції можуть бути технологічними, транспортними й контрольними. Операція як елемент виробничого процесу використовується для планування, обліку процесу виробництва й контролю за ним, нормування й оплати праці, розрахунку потреби в устаткуванні й оснащенні. Залежно від ступеня технічного оснащення виробничого процесу розрізняють ручні, машинно-ручні, машинні, автоматичні й напівавтоматичні операції.

Перехід – частина операції, що виконується на певній ділянці деталі тим самим інструментом у тому самому режимі.

Прохід – повторювані однакові частини того самого переходу.

Прийом – частина переходу, що складається з комплексу рухів, які чергуються один за одним ( або дій).

Трудовий рух – частина прийому, тобто переміщення окремих робочих органів людини.