Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ответі история.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
308 Кб
Скачать
☆

28.Переяславська рада,Договір України з Росїєю

Перея?славська р?да 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою. Після рішення Земського собору про приєднання України до Росії із Москви до України, у Переяслав, 9 жовтня 1653 р. було відряджене посольство на чолі з бо­я­ри­ном В. Бутурліним, окольничим І. Алфьоровим і думним дяком Л. Лопу­хіним. У Переяслав вони прибули наприкінці грудня 1653 р. Б. Хмельницький із генеральною старшиною прибув у Переяслав 6 січня 1654 р.

8 січня 1654 р. у Переяславі почалася загальнонародна рада. Б. Хмель­ницький звернувся до присутніх із промовою, у якій говорив про перемоги і невдачі під час визвольної війни, про необхідність вирішення питання щодо входження України до складу Росії. Присутні одностайно схвалили цей союз: «Волим под царя восточного, православного...». В. Бутурлін вручив Б. Хмель­ницькому грамоту і знаки гетьманської влади — військовий прапор та булаву. Рішенням Переяславської ради частина території України — Лівобережжя і Київ — відійшла до складу Росії і почала називатися Гетьманщиною.

Рішення Переяславської Ради були по­-різному сприйняті в Україні. Конфлікт виник уже в самому Переяславі: коли козацька старшина присягала царю, вона зажадала, щоб царські посли також присягнули й від імені царя завірили козаків у виконанні прийнятих на себе зобов’язань щодо України. У цьому було відмовлено: посли заявили, що цар, як самодержець, не присягає своїм підданим. Конфлікт завершився поступкою Б. Хмельницького російським послам.

Не захотіли прийняти присягу на вірність Росії полковники Іван Богун, Іван Сірко і полки Уманський та Брацлавський. Виникли заворушення в Полтавському та Кропив’янському полках. Але в цілому в 117 містах України присяга пройшла спокійно.

Отже, у результаті рішення Переяславської Ради і переговорів у Переяславі було досягнуто угоди про перехід України під «високу руку» московського царя, що зумовлювало військовий союз України з Росією, необхідність передусім виступу російських військ на захист України від наступу польсько-­шляхетських військ. Посли від імені царя гарантували збереження незалежності Української держави, її прав і вольностей; Хмельницький і Військо Запорізьке присягою зобов’язалися вірно служити московському цареві. Це був двобічний договір двох рівноправних держав.

Але ані внаслідок Переяславської Ради, ані внаслідок переговорів із російськими послами, крім словесних обіцянок і запевнень від імені царя, Хмельницький і старшина не дістали ніяких документальних актів, які б містили письмові гарантії, визначали умови переходу Української держави під владу московського царя, її становище і взаємовідносини з Росією. Для розв’язання всіх цих питань і юридичного оформлення союзу, досягнутого в Переяславі, було вирішено послати до Москви посольство Війська Запорізького. Посольство до Москви прибуло 11 березня 1654 р.

Березневі статті

У результатів переговорів з’явилися документи, які визначали становище України і характер її відносин із Росією в перші часи після Переяславської Ради. Цими документами стали так званіСтатті Богдана Хмельницького, або Березневі статті 1654 р. і жалувані грамоти Війську Запорізькому й українській шляхті, а також пізніше надана грамота православному духівництву. 21 березня 1654 р. цар Олексій Михайлович і Боярська дума затвердили Березневі статті, що визначили становище України в союзі з Росією. У них ішлося про те, що гетьмана обирає військо і тільки сповіщає про це царський уряд; гетьман і військо можуть налагоджувати відносини з іншими державами, але з Польщею і Туреччиною тільки під контролем царської влади; реєстр визначався у 60 тисяч козаків; про збір коштів на утримання козацького війська та оплату старшині; про збереження прав станів, світських і духовних; про збереження в містах виборного управління і т. д.

Порушення царатом Переяславської угоди Сторони по-­різному оцінювали положення Переяславської угоди. Якщо Хмельницький і козацька старшина намагалися розширити й зміцнити українську автономію, то царський уряд прагнув розширити згодом свою участь у внутрішніх справах України, поступово перетворюючи її  на звичайну провінцію Московської держави. Так, уже в 1654 р. він поставив у Києві сильний гарнізон, почавши будівництво для нього окремої фортеці та посадивши воєводу, що й став безпосереднім представником царської влади в УкраїніВосени 1656 р. під час підписання між Росією і Польщею Віленського перемир’я до цього заходу не були допущені українські посли. У подаль­шому, особливо після смерті Б. Хмельницького у 1657 р., Росія, ігноруючи рішення Переяславської ради й умови «Березневих статей», пішла шляхом обмеження козацько­-старшинського самоврядування в Україні.

Отже, первісно Хмельницький намагався побудувати автономне утворення в межах Речі Посполитої, просив військової допомоги у російського царя і його воєвод, з часом — схилявся до рішення стати васалом Османської імперії, що стало чинником, який вплинув на рішення Земського собору у 1653 р.

29.Причини, характер і рушійні сили визвольної війни. Бойові дії 1648-1657 рр.

Зростаючі утиски влади, польсько-католицьке поневолення, економічна експлуатація селян панами, шляхтою, орендарями (у деяких селах люди відробляли панщину по 5-6 днів на тиждень) посилювалися духовним рабством. Після Берестейської унії народ України опинився під національним, соціальним, економічним і релігійним гнітом. Богдан Хмельницький стверджував: "Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною на ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й доми, не те, що позбавляли їх земної батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ". Саме тому у 1648 р. народ єдиною силою виступив проти поневолення.

Війна мала національно-визвольний характер. її рушійною силою стали козаки, селяни, міщани, православне духовенство. Очолив їх Богдан Хмельницький.

Хмельницький Богдан (Зиновій) Михайлович (1595- 1657) - гетьман України, вождь українського народу, творець Української держави. Місцем народження вважається Суботі в. Походив з дрібної української шляхти (по матері - з козацької родини). Освіту здобув в одній із київських шкіл, продовжив у Львівській єзуїтській колегії, знав латинську, польську, турецьку і татарську мови, юриспруденцію, військову справу тощо. У 1620 р. разом з батьком брав участь у поході польського війська до Молдови проти турків. У битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив до турецького полону, з якого його викупили запорожці. Повернувшись, він вступив до реєстрового козацького війська, згодом став писарем. Брав участь у походах проти Кримського ханства, а в часи повстань 30-х років ХУП ст. виступав на боці козаків. У січні 1648 року почав національно-визвольну війну українського народу проти шляхетської Польщі. Після обрання гетьманом і укладення військового союзу з Кримом Хмельницький відкрито виступив проти панської Польщі. Здобув блискучі перемоги над польськими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями та ін. Вперше в історії української суспільно-політичної думки у 1649 р. Хмельницький сформулював національну державну ідею: створення незалежної держави. Він як талановитий дипломат домігся визнання Європою Української держави суб'єктом міжнародного права. Під тиском складної внутрішньої та міжнародної ситуації гетьман пішов на переговори з Росією і уклав у березні 1654 року Переяславську угоду. Помер у Чигирині і був похований у Суботові в Іллінській церкві.