81) Непослідовність і незавершеність економічних реформ 1960-х рр. Початок застійних явищ в суспільстві.

Економічні реформи М.С. Хрущова мали як позитивні, так і негативні наслідки: до позитивних можна віднести децентралізацію управління народним господарством, появу нових технологій і розвиток науково-технічної революції, зростання економіки в першій половині 50-х рр. ХХ ст. Проте непослідовність та авантюрність деяких реформ не дали бажаних результатів.

Промислове виробництво продовжувало зростати, хоча й не так швидко, як раніше. У першій половині 1960-х років його зростання склало 51%, а відповідний показник по сільському господарству – 11%. Найбільш відчутним негативним моментом була втрата позитивної динаміки розвитку народного господарства. На початку 1960-х років темпи економічного розвитку стали неухильно знижуватися. Про це свідчить постійне падіння зростання промислового виробництва, що склало з 1955 по 1965 р. 34% В області економічної. наша країна зробила новий великий крок уперед, зберігши позиції другий у світі промислової держави. В 1960 році в результаті успішної реалізації трьох післявоєнних п'ятирічок основні виробничі фонди зросли в порівнянні з 1940 роком в 3,3 рази. Зроблений національний доход збільшився в 4,4 рази, продуктивність суспільної праці в народному господарстві підвищилася в 4 рази

Але, мабуть, самими істотними з'явилися досягнення у воєнній галузі. Незважаючи на величезні труднощі, недостачу коштів, було проведено повне переозброєння армії на нову ракетно-ядерну зброю, реактивну авіацію й артилерію. Піхота як рід військ зжила себе. Її замінили механізовані війська. У першій половині 60-х років щорічно розглядалися проблеми розвитку сільського господарства. Однак ситуація в цій галузі продовжувала погіршуватися.

В 1961–1962 р. у всіх регіонах став гостро відчуватися дефіцит продуктів. Традиційний список, що довгі роки включав м'ясо, молоко й масло, розширився за рахунок хліба, усіляких круп, цукру й макаронних виробів. Єдиним виходом із ситуації стало адміністративне «тимчасове» підвищення цін на м'ясо й масло на 25–30%, здійснене рішенням уряду в червні 1962 р. В 1962–1963 р. у більшості міст і робочих селищ були уведені продовольчі картки. По всій країні прокотилася хвиля масових виступів робітників. У цій ситуації зовсім безглуздо звучали заклики обігнати капіталістичні країни по душовому споживанню продовольства; у народі говорили, що, мол, «босоніж швидше наздоженемо». Загострення продовольчої ситуації сприймалося у всіх верствах суспільства як провал сільськогосподарських кампаній Хрущова . Тільки за період з 1950 по 1966 р. одержали квартири в нових будинках або поліпшили свої житлові умови 155 млн. ч. Такий «прорив» дійсно став одним з найважливіших соціальних завоювань цього часу. Але й тут повною мірою виявилися всі риси екстенсивного підходу.

У жовтні 1961 р. XXII з'їзд КПРС прийняв третю партійну програму. Вона обіцяла радянським людям комунізм через 20 років.

Незабаром, однак, харківський професор О. Ліберман звернувся до М. Хрущова з листом, в якому запропонував поєднати директивне планування з об'єктивними закономірностями вільного ринку, як це було в добу ленінського непу. Слід віддати належне Хрущову: не поділяючи поглядів автора, він дозволив опублікувати лист у головній газеті КПРС. У вересні 1962 р. «Правда» надрукувала статтю О. Лібермана «План, прибуток і премія» .Вона започаткувала плідну дискусію, під час якої відпрацьовувалися положення реформи планування і економічного стимулювання виробництва.

О. Ліберман не мав чіткої моделі економічних перетворень. Його ідея про поєднання ринку з директивним плануванням була неспроможною в самій основі (як і неп, на досвід якого вчений часто посилався).