71. Класифікація управлінських рішень.

Управлінські рішення можна класифікувати за наступними ознаками:

За сферою обхвату:

• загальні рішення. Відносяться до всієї організації.

• часткові рішення. Відносяться до конкретних підрозділів, служб

За тривалістю дій:

• перспективні рішення. Їх розробка і реалізація відбувається впродовж тривалого періоду;

• поточні рішення. Приймаються і реалізуються впродовж короткосрочного періоду;

• оперативні рішення. Рішення по конкретних епізодах виробничо-господарської діяльності. Розміщення устаткування на складах підприємства.

По рівню ухвалення:

• рішення, які приймаються на вищому рівні управління.

• рішення, які приймаються на середньому рівні управління.

• рішення, які приймаються на нижньому рівні управління.

За способом ухвалення:

• одне-особове рішення;

• колегіальне рішення;

• колективні рішення (приймаються загальними зборами).

За характером:

• економічні рішення. Відносяться до сфери фінансів, інвестицій, заробітної платні;

• технологічні, відносяться до сфери розробки нових технологій, заміни технологічного устаткування;

• соціально-психологічні рішення, сфери соціально забезпечення працівників, поліпшення психологічного клімату в організації;

• адміністративні рішення, відносяться до сфери організаторської, координаційної, дисциплінарної, розпорядливої.

72. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.Процес прийняття управлінських рішень – періодичність здійснюваних етапів управлінської діяльності з приводу прийняття та реалізації управлінських рішень.Процес прийняття раціональних рішень включає в себе наступні етапи:1 Діагностика проблеми2 Накопичення інформації з певної проблеми3 Розробка альтернативних варіантів4 Оцінка альтернативних варіантів5 Вибір альтернативи1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи: виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв: 1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі повноту точність та переконливість інформації;

2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації 3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам; 4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк; 5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації. Обґрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень.

4. Оцінка альтернативних варіантів. Зміст цього етапу полягає у перевірці кожної знайденої альтернативи за критеріями:

-реалістичність - можливість її здійснення взагалі з урахуванням зовнішніх обставин, не залежних від самої організації -відповідність ресурсам організації;-прийнятність наслідків реалізації альтернативи:

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

73. Підходи до оптимізації управлінських рішень.

Рішення – це чи результат дія, зроблена на основі аналізу інформації і ведуче до планованого (прогнозованим) результатам у роботі організації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанту рішення із можливих альтернатив. На заході оптимізацією управлінських рішень займається напрям під назвою «наука управління», «системний аналіз» і ін. Згідно положенням американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватися за допомогою таких підходів.Застосування наукового методу.Використовування системної орієнтації.Застосування моделей.Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає:

збір інформації (внутрішня і зовнішня);аналіз інформації;формування гіпотези (механізмів впливу, інструментів реалізації)перевірка гіпотези шляхом підтвердження достовірності;реалізація рішення.

Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємозв'язаних частин. В процесі своєї діяльності організація обробляє входи (ресурси, інформацію), трансформуючи її в продукцію, послуги, прибуток. На основі вивчення цього процесу і здійснюється підбір найефективнішого рішення. На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:

1) Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності (інформаційні умови ПР).2) Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.3) Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.4) Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.5) Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.