97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – мета” Мітчела і Хауса.

Виконавці прагнуть до досягнення мети, якщо вони отримають від цього свою особисту вигоду. Відповідно до цього підходу, керівник може спонукувати підлеглих до досягнення цілей організації, впливаючи на шляхи досягнення цих цілей: 1.Роз’яснення підлеглому того, що від нього вимагається.2.Спрямування зусиль підлеглих на досягнення цілей.

3.Забезпечення підтримки, введення наставництва.4.Усунення перепон у роботі підлеглих.5.Форм у підлеглих потреб, які може задовольнити керівник.6.Задоволення потреб підлеглих після досягнення цілей.

Виділяють: 1.стиль підтримки (за умови, якщо у співробітника велика потреба у самовираженні); 2.інструментальний стиль (співробітники прагнуть до самостійності); 3.стиль, який заохочує участь підлеглих (спільне прийняття рішень); 4.орієнтується на досягнення успіху (напружена праця підлеглих). Може застосовуватись в фірмі, так як враховані майже всі можливі ситуації. Особливо доцільно використовувати стиль 3. Недоліком є те. що не можливе існування цих стилів у “чистому” вигляді; мають бути передбачені ситуації, коли доводиться змішувати або дуже різко міняти стилі.

98. Ситуаційна модель викор стилів керівництва Врума та Йєттона.

Ситуаційна модель прийняття рішень керівником Врума – Йєттона Концентрується увага на прийнятті рішень і виділяються наступні стилі: 1.керівник сам вирішує проблему або приймає рішення; 2.він отримує інформацію від працівника, а потім сам вирішує проблему; 3.керівник викладає проблему тим підлеглим, яких вона стосується, вислуховує пропозиції і приймає рішення; 4.він посвячує у проблему колектив, вислуховує пропозиції і приймає рішення; 5.групове прийняття рішення, але керівник старається, щоб була прийняття його пропозиція. Зважаючи на проблеми фірми, найбільш прийнятним є стиль 3.,так як повної демократії бути не може через наявність проблем. Недоліків практично немає, за винятком невизначеного конкретного методу впливу на підлеглих. Стиль 3. є найліпшим, тому що не зважаючи на те , що керівник радиться із підлеглими, остатоцчне рішення він приймає сам. Критерії обирання стилю керівника-лідера: 1) наявність вичерпної інформації та досвіду у підлеглих; 2) рівень вимог, які пред’являються до рішення 3) чіткість і структурованість проблеми 4) ступінь причетності підлеглих до справ організації 5) ймовірність того, що одноосібне рішення керівника отримає підтримку з боку підлеглих 6) зацікавленість виконавців у досягненні мети 7) ступінь ймовірності виникнення конфліктів між підлеглими в процесі прийняття рішення.

_____________________________________________________________

99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності.

• Лідерство – це здатність підняти людське бачення на рівень більш широкого кругозору, вивести ефективність діяльності людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність формувати особистість, виходячи за звичайні рамки, які ії обмежують.

• Керування – це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни в поведінку, відношення і т.п. іншої людини.

Відмінності менеджера от лідера: Лідер – душа компанії, мрійливість, небайдужість, творчість, гнучкість, вміння надихати людей, новаторство, рішучість, уява, ініціатива у здійсненні змін, володіння особистою владою. Керівник – розум колективу, раціональність, схильність давати поради, наполегливість, вміння вирішувати проблеми, тверезість мислення, аналітичний склад розуму, обережність, владність, вміння стабілізувати ситуацію, володіння посадовими повноваженнями.