- •1. Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2. Виникнення науки про менеджмент та напрями еволюції управ.
- •3. Принципи наукового управління за ф. Тейлором.
- •5. Особливості концепції цільового управління Пітера Друкера.
- •6. Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •7. Системна концепція управління “7с” Томаса Пітерса і Роберта Уотермана.
- •8. А. Файоль. Принципи менеджменту.
- •9. Вклад вітчизняних вчених і практиків у розвиток науки управ.
- •11. Система менеджменту організацій.
- •10. Перспективи менеджменту: можливе і ймовірне.
- •12. Організація як об’єкт управління. Необхідність і передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •15. Зовнішнє та внутрішнє середовища організації.
- •17. Життєвий цикл організації та його стадії.
- •18. Організаційна культура: формування, фактори формування.
- •19. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджмент.
- •24. Типи організацій щодо взаємодії з людиною: корпоративна та індивідуалістська організації.
- •25. Розвиток організаційних структур управління виробництвом у сучасних умовах господарювання.
- •26.Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •28.Процес формування структури управління..
- •29. Особливості концепції адаптивних стратегій організації Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •32. Девід Сільверман та антисистемна концепція організацій.
- •34. Ігор Ансофф і теорія організаційного потенціалу.
- •35. Методи моніторингу зовнішнього середовища організації та оцінка економічної ефективності моніторингу.
- •36. Світові тенденції глобалізації та їхній вплив на вітчизняні організації.
- •37. Види планування та їх взаємозв’язок. Складові процесу стратегічного планування.
- •39. Контроль як загальна функція менеджменту.
- •41. Елтон Мейо і теорія людських відносин.
- •42. Едгар Шейн і системна модель організаційної мотивації.
- •43. Особливості концепції “любові і страху” Амітая Етціоні.
- •44. Мотиваційна теорія підтримки бажаної поведінки.
- •45. Поняття та процес контролю.
- •46. Види управлінського контролю.
- •47. Інструменти управлінського контролю.
- •48. Поведінкові аспекти контролю.
- •49. Умови ефективного та наслідки неефективного контролю.
- •50. Поняття контролінгу. Основні функції контролінгу. Елементи
- •52.Стратегічне планування, мета і принципи стратегічного планування. Види стратегій.
- •53.Тактичне планування, основні завдання і прийоми
- •54. Оперативне планування, мета, завдання і методи.
- •55.Перешкоди на шляху планування
- •57.Моделі стратегічного планування
- •1)Модель стратегічного планування на основі «стратегічної прогалини»
- •2) Модель стратегічного планування, що базується на врахуванні ринкових переваг
- •5)Моделі стратегічного планування,що враховують розміри підприємств
- •59. Місце планування у формуванні стратегічних рішень.
- •60. Процес формування стратегічного плану. Основні етапи.
- •61.Підходи до формування стратегічного плану. Планування від «досягнутого», оптимальне та адаптивне планування.
- •63. Класифікація інформації. Носії інформації.
- •64. Комунікаційний процес. Форми комунікацій в організаціях.
- •65. Використання інформаційних технологій в управлінні організацією
- •66. Система комунікацій як основний інструмент сучасного менеджера.
- •67. Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •68.Методи поширення інформації про діяльність організації.
- •69. Неформальні комунікації в організації.
- •71. Класифікація управлінських рішень.
- •74. Адміністративна модель прийняття управлінських рішень.
- •75. Поведінкові аспекти ухвалення рішення.
- •76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
- •78. Джеймс Марч і антираціональна концепція ухвалення рішень.
- •80. Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •82. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •83. Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень.
- •84.Прогнозування результатів прийняття рішень
- •85. Типи моделей: фізична, аналогова, математична.
- •86. Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель управління запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз.
- •88. Сучасні методи та моделі прийняття раціональних і стратегічних управлінських рішень.
- •89.Проблеми, повязані із невідповідністю моделей рівню сприйняття керівників.
- •90. Феномен влади в менеджменті
- •91.Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Основні підходи до вивчення сутності лідерства.
- •93. Модель “управлінської решітки” Блейка і Моутона.
- •94. Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта.
- •95. Модель ситуаційного лідерства ф. Фідлера.
- •96. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда.
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – мета” Мітчела і Хауса.
- •98. Ситуаційна модель викор стилів керівництва Врума та Йєттона.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності.
- •100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна.
- •101. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників у масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •105. Проблеми пошуку найефективнішого стилю.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуаційного лідерства Стінсона-Джонсона.
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції.
- •112. Рівні конфлікту в організації та їх джерела. Стадії конфлікту.
- •114. Поняття стресу. Причини стресу.
- •115. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу.
- •116. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями.
- •118. Управління опором.
- •119. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •120. Поняття і сутність методів управління організаціями.
- •122. Тенденції розвитку економіки від управлінської до підприємницької.
- •123. Значення новаторства, інноваційних процесів.
- •124. Управління в умовах різних культур.
- •125. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •127. Підходи до оцінки ефективності управління.
- •126. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •128. Напрямки підвищення ефективності управлінської праці.
- •129. Волюнтаризм та анархія в менеджменті.
- •130. Організаційні зміни
- •131. Види ефективності.
- •132. Вплив сучасних тенденцій на ефективність управління.
76. Групове ухвалення рішень в організаціях.
Рішення – це свідомий вибір того, як себе поводити або яким чином міркувати в конкретних умовах. Прийняття рішень – процес вибору курсу дій з двох або більше альтернатив. Якщо вибір зроблено – рішення прийнято. У ситуаціях, що виникають при розв'язанні складних проблем, групове ухвалення рішень краще, ніж індивідуальне.
1) Групи взаємодії. Найбільш поширена форма прийняття групового рішення. Існуючої або новоствореної групі дають завдання ухвалити рішення. Новостворені групи: спеціальні комітети, тимчасові робочі групи або штурму («мозкова атака»). Суть: Всі члени групи після певного періоду повинні прийти до загального висновку і прийняти управлінське рішення. Перевага: взаємодія працівників часто призводить до появи нових ідей і сприяє взаєморозумінню. Недолік: чиїсь інтереси в даному процесі можуть відігравати важливу роль.
2) Групи Дельфі (Дельфійські групи). Цю групу створюють для досягнення консенсусу в експертних оцінках. Даная форма передбачає можливість висловлювати свої думки групі експертів, які працюють індивідуально в різних місцях.
3) Номінальні групи. На відміну від Дельфі, члени групи не знайомі один з одним. Членів номінальної групи збирають разом, проте вони не розмовляють між собою як групи взаємодії. використовують для розробки і генерації ідей.
До недоліків групового прийняття рішень можна віднести порівняно довгу тривалість процесу його ухвалення, що при обмеженому часовому просторі робить цей метод непридатним для застосування. Наступною вадою може бути домінування в групі однієї особи чи тиск певного угрупування, що може серйозно вплинути на ефективність групового рішення. До серйозних недоліків групового підходу відноситься практика прийняття рішень ще до остаточного розгляду всіх ідей, пропозицій та альтернатив. Як пише Д.Стонер, "нерідко ухвалюється перше рішення, що одержало помітну підтримку, - навіть попри те, що ця підтримка пояснюється не об'єктивною якістю, а майстерністю подачі".
Нарешті, при груповому прийнятті рішень не завжди чітко визначена відповідальність за кінцеві результати. Результати управлінської діяльності повинні бути персоніфіковані, що при груповому ухваленні рішень зробити непросто. Незважаючи на ці недоліки, важливо зрозуміти, що групове ухвалення рішень має свої суттєві переваги і у багатьох ситуаціях ефективніше за індивідуальне.
77. Розробка та ухвалення управлінських рішень у ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності. При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фактор ризику. Понятт «ризик», у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації: повна інформація; неповна інформація, чи така, що швидко змінюється; повна невизначеність. Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату.
А. рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору. (Наприклад, розміщуючи тимчасово вільні кошти на депозитному рахунку банку на певний період часу, керівник в праві очікувати їх повернення з обумовленим наперед відсотком приросту. Умови повернення, час та загальна кількість коштів передбачається майже з 100% імовірністю(хоча не можна виключити дію форс-мажорних обставин – банкрутство банку, стихійні лиха тощо)).Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення великих успіхів у бізнесі є утопією. В усі часи процвітання фірми залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним для організації, оскільки спонукає її до застою.В умовах командно-адміністративної системи ризик під-ств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, під-ва мають можливість вибору партнерів та поведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. У свою чергу, існування альтернатив розвитку та можливостей вибору породжує ризик. В. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів. оскільки необхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості: а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему; б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про ймовірність подій.
