94. Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта.

У відповідності до цієї моделі лідер обирає якийсь один зразок поведінки в залежності від сили впливу на відносини лідерства трьох факторів: самого лідера, його послідовників і ситуації, яка склалася. В цій моделі дається спектр виборів між демократичною і авторитарною альтернативами, які відповідно асоціюються з інтересом до відносин чи до роботи.

Різниця між цими двумя крайніми лідерськими стилями основана на припущеннях лідера про джерела його влади та природу дюдини. Демократ думає, що влада йому дається послідовниками, яких він веде, і що люди в своїй основі володіють здібностями до самоуправління і творчої роботи в умовах правильного вмотивування. Автократ вважає, що влада дається його позицією в групі організації і що люди внутрішньо лениві і на них важко покладатися. В першому випадку є можливість участі в упрвлінні, в другому – цілі, засоби і політику визначає сам лідер.

Подальший розвиток даної моделі зіткнувся з труднощами в обліку всіх можливих взаємодій між лідером, послідовниками і ситуацією при встановленні причинно-наслідкових зв‘язків в стосунках лідерства.

95. Модель ситуаційного лідерства ф. Фідлера.

Дана модель дає керівнику можливість діяти в залежності від обставин, х-ру його взаємостосунків з підлеглими, чіткості структурування задач, які вирішуються. Якщо він користується довірою серед працівників, то у такій ситуації може більшу увагу приділити цілям і завданням фірми. Недоліком є невизначеність ситуації, а це може привести до падіння ефективності вибраного стилю керівництва. Дана модель не є використовуваною на фірмі через незручність у її приміненні.

Модель ефективного лідерства базується на тому, що лідерство ситуаційно. Благоприємність ситуації по відношенню до конкретного використаного стилю визначається через три раніше розглянуті ситуаційні змінні. Це означає, що ефективність лідерства залежить від того наскільки ситуація дає лідеру можливість впливати на інших людей. Він розглядає такі ситуації: 1) задачі чітко сформульовані, чітко відбувається вирішення задач; 2) задачі визначені, але кволо відбувається тех. Процес, погіршується якість продукції; 3)коли в керівника не має повної влади, щоб забезпечити виконання завдань.

96. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда.

П. Херси і К. Бланшар розробили теорію, відповідно до якої найефективніші стилі лідерства залежать від "зрілості" виконавців. Зрілість має на увазі здатність нести відповідальність за свою поведінку, бажання досягти поставленої мети, а також освіта і досвід по відношенню до конкретного завдання, яке необхідно виконати. Виділяється чотири стилі лідерства, що відповідають певним рівням зрілості підлеглих.

1. Низький ступінь зрілості – коли працівники не здатні нести відповідальність за свою роботу.

2. Середній ступінь зрілості – працівники хотіли б брати на себе відповідальність, але не зовсім знаються на своїй роботі. Керівник має детально надавати консультації.

3. Ступінь, який вищий за середній, тобто Стиль, орієнтований на участь підлеглих у прийнятті рішень, характеризується помірно високим ступенем зрілості,коли підлеглі можуть нести відповідальність, але повною мірою відповідати за виконання завдання не хочуть.

4. Високий ступінь зрілості - коли підлеглі, завдяки своїй зрілості, вміють і хочуть нести відповідальність.