3. Надання послуг населенню та ринкові механізми

Надання послуг населенню є невід'ємною частиною умов жи­ття суспільства, життєвого рівня населення. Прийняті у суспільстві життєві стандарти включають не тільки товари, що споживаються, але й послуги. Причому з часом виявляється яв­на тенденція зростання частки послуг у сумарному споживанні. Сфера послуг включає широкий діапазон галузей матеріального та нематеріального виробництва. В цю сферу входить освіта, охорона здоров'я, установи культури, житлово-комунальне гос­подарство з транспортом, зв'язком та енергетикою та деякі інші.

Практика ринкової системи знає два основних способи нада­ння послуг населенню. Перший — шляхом продажу їх населен­ню, тобто через ринок послуг. Другий — шляхом надання послуг населенню установами, працюючими за рахунок державного бюджету. При цьому способі послуги оплачує не населення без­посередньо, а держава (щоправда, за рахунок податків, що зби­раються з населення ). Цей спосіб передбачає утворення грошо­вих фондів цільового призначення — суспільних фондів спожи­вання.

Кожний з способів має свої переваги та недоліки. Перевага «безкоштовних» послуг полягає в тому, що їх можуть одержати всі, незалежно від рівня особистих доходів. Таким чином, така система немовби дає всім однакову можливість одержати той чи інший вид послуг. Але у такої системи є істотна хиба. Заклади, що надають послуги, отримують кошти від держави, причому су­ми коштів не пов'язані з кількістю та якістю послуг. Це не тільки прирікає даний вид закладів на бідність, але й незацікавленість у підвищенні якості та поширенні різноманітності послуг.

Переваги системи, заснованої на продажі послуг, зумовлені ринковим характером даного способу. Послуги надаються підприємствами, діяльність яких утворює ринок послуг. Функ­ціонування цього ринку, як і всякого іншого, пов'язана з конку­рентним середовищем та механізмом формування рівноважних цін. Цей ринок, безсумнівно, стимулює розвиток матеріальної бази підприємств, розширення асортименту та підвищення якості послуг, що надаються. Але вада цього способу надання послуг по­лягає в тому, що багато видів послуг залишаються недосяжними для населення з низькими доходами, між тим послуги такого роду складають невід'ємну частину життєвих стандартів, чи навіть є умовами розвитку особистості, збереження його здоров'я. Платність з самого початку створює для груп населення з різним рівнем особистих доходів нерівні стартові умови.

В період, що передує сучасній ринковій економіці, послуги населенню переважно надавалися на основі їх продажу. Лише відносно невелика частина сфери послуг (наприклад, початкова освіта, дитячі притулки, дома престарілих тощо) функціонували за рахунок держави. Але з розвитком ринкової системи, підви­щення її ефективності, посилення її соціальної орієнтації роль соціальних фондів споживання стала зростати. Збільшувалися державні видатки, зв'язані з освітою, просвітою, охороною здо­ров'я, соціальним забезпеченням. Зі зростанням державних ви­датків перед суспільством незмінно поставали проблеми, зв'я­зані з привілеями та недоліками кожного з способів надання послуг — на основі платності за рахунок суспільних фондів споживання. Йшов пошук шляхів оптимального поєднання цих способів. В сучасній ринковій системі забезпечення населення багатьма видами послуг засновано на поєднанні обох способів. Особливо це відноситься до послуг, що утворюють стартові умо­ви для розвитку особистості — фізичного та духовного, збереження здоров'я людей, соціального захисту непрацездатних тощо. При цьому застосовуються різноманітні варіанти поєднання платності та суспільних фондів споживання. Так у більшій час­тині країн освіта утримується за рахунок держави, але не виклю­чені й приватні початкові та середні школи. Вища та середня спеціальна освіта у різних країнах організована по-різному. У де­яких країнах платність освіти сполучається з багатьма державни­ми та недержавними фондами, що дають можливість або креди­тувати учнів (на умовах повернення кредитів після закінчення навчання), або надавати можливість найбільш здібним отриму­вати освіту безкоштовно. В більшій частині країн з ринковою економікою застосовується страхова система охорони здоров'я, відповідно до якої страховку повністю чи частково оплачують працедавці, а витрати медичних закладів оплачуються за рахунок страхових фондів. Як правило, платність на страховій основі до­повнюється безкоштовним медичним обслуговуванням осіб, що не мають можливість придбання страхових документів. Треба відзначити, що у різних країнах при виборі варіантів поєднання платності та безплатності враховуються особливості кожної країни, її традиції, звичаї тощо. Але при всіх відмінностях практика забезпе­чення населення послугами у ринковій системі істотно відрізняється від прийнятої у тоталітарних державах.

Характерною рисою практики забезпечення населення послуга­ми, що склалася у планово-директивній системі, є надання деяких послуг виключно за рахунок суспільних фондів споживання. Зокре­ма, тільки на такій основі була організована просвіта, вища та серед­ня спеціальна освіта, охорона здоров'я. Чимала частина видатків житлово-комунального господарства та закладів культури також відшкодовувалася державою. Державні видатки складали також ос­нову соціального забезпечення. Все це створювало видимість благополуччя у сфері забезпечення населення послугами, тобто рівності в утворенні стартових умов для членів суспільства та їх соціальної захищеності. Однак це благополуччя було зовнішнім. За ним переховувалися серйозні вади системи. Насамперед у си­лу низької ефективності неринкової економіки, її орієнтації на військово-промисловий комплекс, видатки по утриманню сфери послуг (у частині суспільних фондів споживання) були вкрай ни­зькими та притому вони формувалися за залишковим принци­пом. Тому у розрахунку на душу населення у колишньому СРСР видатки на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення бу­ли в 6-8 раз нижче порівняно з країнами з сучасною ринковою економікою. При розподілі послуг з суспільних фондів спожива­ння грубо порушувалася соціальна справедливість, не забезпечу­валася рівність стартових умов для членів суспільства. Кількість та асортимент послуг що надавалися з суспільних фондів спожи­вання працівникам та членам їх сімей, були поставлені у за­лежність від місця, що займав у службовій ієрархії той чи інший суб'єкт. Зокрема, у даній системі для обраних створювалися най­кращі лікувальні заклади, будинки відпочинку та санаторії, пре­стижні, по суті закриті навчальні заклади, поліпшені житлові бу­динки тощо.

Одним з основних напрямків ринкових реформ, що проводять у ряді країн, повинно стати формування сучасної системи забезпечен­ня послуг населенню з її оптимальним поєднанням різноманітних методів надання послуг. Створення такої системи — це складний процес. Необхідний всебічно зважений підхід, що враховує як особ­ливості перехідного періоду, так і традиції, що склалися. Але разом з тим очевидно основу успіху у цьому напрямі складають економічні реформи. Чим вони більш послідовні, тим коротший шлях до сучасних систем забезпечення послугами населення.